Постанова 4851 № 520/22184/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Мороко А.С. 29 травня 2023 р. Справа № 520/22184/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення середнього заробітку, - В с т а н о в и в: У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просить суд стягнути з відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі ГУ НП в Харківській області) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.04.2021 року по 06.10.2021 року (110 днів) в розмірі 59330,23 грн. Позивач також просить суд провести розподіл судових витрат, шляхом стягнення з відповідача 908 грн витрат по оплаті судового збору та 10.000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що 27.04.2021 року згідно з наказом ГУ НП в Харківській області від 27.04.2021 року № 232 о/с його звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. В останній робочий день відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, а саме не виплачена одноразову грошову допомогу. Згідно довідки Акціонерного товариства «Приват Банк» виплата одноразової грошової допомоги при звільнені з позивачем була здійснена 06.10.2021 року в розмірі 26860,16 гривень. Вважає, що відповідач повинен виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Заперечуючи вимоги адміністративного позову, ГУ НП в Харківській області зазначає, що чинним законодавством України не встановлено строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та відсутні приписи щодо обов`язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби. Таким чином, ГУ НП дотримано права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, а враховуючи, що він одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснено Національною поліцією України, а не відповідною установою, в даному випадку ГУ НП в Харківській області, вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні на підставі норм КЗпП Україні безпідставними. Також відповідач звертає увагу суду, що проведення виплати позивачу коштів було проведено у п`ятиденний строк з моменту надходження бюджетних коштів, що не суперечить вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 року (справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження) вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі. ГУ НП в Харківській області зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з 30.04.2021 року по 06.10.2021 року у розмірі 27058, 30 грн, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. За рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнуто 454 грн та 5.000 грн у відшкодування витрат, відповідно по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу. Висновок суду вмотивований обов`язком відповідача провести остаточний розрахунок з позивачем в день звільнення останнього. Невиконання цього обов`язку передбачає для відповідача необхідність нарахування та виплати позивачеві середнього заробітку за час проведення з ним остаточного розрахунку, розмір якого судом встановлений, з урахуванням принципу співмірності, в сумі 27.058,50 грн. Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить доводи, які за змістом аналогічні підставам заперечень на адміністративний позов. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 232о/с від 27.04.2021 року позивача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», з 30.04.2021 року, з відрахуванням з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року з 01.05.2021 року по 31.12.2021 року у кількості 23 діб. Одноразова грошова допомоги при звільненні ОСОБА_1 була виплачена відповідачем 07.10.2021 року в сумі 26.860,16 грн. Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII). Частиною першою ст. 59 Закону № 580-VIII встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Частинами першою та другою ст. 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Наказом від 06.04.2016 року № 260 Міністерство внутрішніх справ України затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських. Згідно з пунктом 2 цього наказу, наказ набирає чинності з дня його опублікування і застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про національну поліцію». Пунктом 3 наказу визначено, що видатки, пов`язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Наказом Міністерства внутрішніх справ «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260» від 17.07.2020 року № 539 (який набрав чинності з 21.08.2020 року) доповнено Порядок № 260 новим розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби». Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. За пунктом 7 розділу VI Порядку № 260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат. Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Пунктом 23 розділу І Порядку № 260 встановлено, що «Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. Згідно зі статтею 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - «Закон №2262-ХІІ»). Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно з частиною четвертою ст. 9 Закону № 2262-XII виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їхнє утримання. Відповідно до частини п`ятої ст. 9 Закону № 2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. Абзацом четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий п. 10 Порядку № 393). Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і в закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали (абзац другий п. 14 Порядку № 393). Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоскаржувану ним суму. Згідно з частиною першою ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що умовами застосування частини першої ст. 117 Кодексу законів про працю України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. Отже, при відсутності спору про розмір виплачуваних при звільненні сум, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Водночас в цій справі спірним питанням є своєчасність виплати відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні. Судом установлено, що кошти на виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні надійшли на рахунок відповідача 04.10.2021 року. Кошти на особовий картковий рахунок позивача перераховані 06.10.2021 року (проведено банком 07.10.2021 року) на третій робочий день після їхнього надходження коштів на рахунок відповідача. В силу пункту 8 розділу VI Порядку № 260: - одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Отже, оскільки відповідач дотримався вимог Порядку № 260 щодо строків виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Аналогічний підхід до застосування положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 року № 539, у подібних правовідносинах Верховний Суд висловив у постанові від 15.02.2023 року у справі № 160/19339/21. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів задовольняє вимоги апеляційної скарги, скасовує судове рішення та приймає нове про відмову у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). У відповідності до п.п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити, Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова