Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9184/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 р. Справа № 440/9184/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено по справі № 440/9184/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо не взяття на облік та не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області взяти на облік ОСОБА_1 та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2022 року. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу пенсії з 01.05.2022 року, оскільки останній переїхав з АР Крим до міста Полтави, а пенсійна справа перебуває у АР Крим. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невзяття на облік ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вирішити питання про відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалити нове рішення суду, яким скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 по справі №440/9184/22, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області не відомо, який саме вид пенсії отримував ОСОБА_1 , а тому з метою уникнення одночасного отримання коштів на території України та на території окупованої Автономної Республіки Крим російською федерацією, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області необхідні додаткові документи, що містяться в паперовій справі ОСОБА_1 або ж додатково надані безпосередньо пенсіонером документи, що стосуються виплати/перерахунку або поновлення виплати пенсії. Водночас у зв`язку з встановленням воєнного стану в Україні, розірванням комунікаційних відносин між Україною та російською федерацією та у зв`язку з неможливістю здійснення запитів пенсійних справ, Пенсійним Фондом України направлено лист до Міністерства юстиції України щодо надання відповідних роз`яснень. Однак, на даний час відповідні роз`яснення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходили. Отже, відсутність у паперовій формі необхідних пенсійних документів унеможливлює повне та всебічне вирішення питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у 2004 році територіальним органом Пенсійного фонду, який здійснює повноваження у м. Євпаторія АР Крим, призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років. 08.09.2020 позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", місце перебування якої зареєстровано у м. Полтаві, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою від 08.09.2020 №1603-5000304911 (а.с. 11). Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався за місцем свого зареєстрованого проживання до ГУПФ в Полтавській області із заявами, в яких просив взяти його на облік, здійснити розрахунок нарахованої, але не виплаченої пенсії та виплатити її, відновити виплати пенсії відповідно до чинного законодавства як громадянину України. На звернення позивача від 25.04.2022, ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 26.04.2022 повідомило ОСОБА_1 , що у зв`язку із встановленням воєнного стану в Україні, розірванням комунікаційних відносин між Україною та російською федерацією та у зв`язку з неможливістю здійснення запитів пенсійних справ, до Міністерства юстиції України направлено лист щодо надання відповідних роз`яснень. Таким чином, розглянути питання переведення пенсійної виплати на територію України буде можливо після надання відповідних роз`яснень Міністерства юстиції України (а.с. 10). На повторне звернення позивача від 01.09.2022, ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 01.09.2022 повідомило ОСОБА_1 , що на теперішній час Автономна Республіка Крим являється тимчасово окупованою територією російської федерації. У зв`язку із встановленням воєнного стану в Україні, розірванням комунікаційних відносин між Україною та російською федерацією, на сьогодні відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта" не здійснюють пересилання поштових відправлень на територію російської федерації. Розглянути питання поновлення виплати пенсії на території України буде можливо після надходження сформованої належним чином пенсійної справи отриманої від уповноважених органів за останнім місцем проживання, з документами про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання (а.с. 12). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо поновлення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно непоновлення виплати пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставина, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20 жовтня 2014, яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року за № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати всіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року за № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією. Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Частиною 1 статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна. У статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Положеннями пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року за № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року, № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (далі - внутрішньо переміщені особи), здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Виплата пенсій та соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть здійснюватись акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб. Отже, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк". Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року (далі - Порядок № 509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року за № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, урегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року, № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 243/5451/17 зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Отже, з аналізу положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" убачається, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону. Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, норми чинного законодавства не містять такої підстави припинення виплат пенсії як відсутність в пенсійного органу пенсійної справи в паперовому вигляді. Судовим розглядом встановлено, що 08.09.2020 ОСОБА_1 отримав статус внутрішньо переміщеної особи за Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Обґрунтовуючи відмову у поновленні виплати пенсії позивачу, відповідач посилається на те, що поновлення пенсійних виплат позивачу можливо проводити за наявності паперової пенсійної справи. Зазначає, що відновлення виплати пенсії на території України розпочнеться після надходження сформованої належним чином пенсійної справи. Як убачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для відмови у поновленні виплати пенсії позивачу, передбачених законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №308/3864/17. За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не поновлюючи позивачу пенсію за відсутності обґрунтованих підстав, відповідач порушив право останнього на її отримання. Оскільки позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав для цього в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним. Такі висновки щодо застосування вказаних правових норм узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 235/4162/17, від 20 березня 2018 року у справі № 234/2389/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 243/5451/17, які зазначені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Крім того, у своєму рішенні від 06 лютого 2019 року у справі № 243/5902/17 Верховний Суд зазначив, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи. Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. У вказаному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України. Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для поновлення виплати пенсії позивача за відсутності паперової пенсійної справи, то колегія суддів погоджується з висновком суду про їх необґрунтованість, з огляду на таке. Особливості виплати пенсій мешканцям АР Крим, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, регулюються Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 234 від 02 червня 2014 року. Згідно із зазначеним Порядком, особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред`являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально. Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Тобто, необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, то очевидно що він до таких не належить. З урахуванням наведеного, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непоновлення виплати пенсії та зобов`язання відповідача взяти на облік ОСОБА_1 та поновити йому виплату пенсії є обґрунтованими. При розгляді цієї справи судом установлений факт протиправних дій відповідача, який знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з негативними наслідками для позивача, пов`язаними з неотриманням останнім належних йому сум пенсії. Крім того, указана бездіяльність суперечить встановленим функціональним обов`язкам відповідача та не відповідає спеціальним нормативним актам, які регулюють його діяльність. Відмовляючи позивачу у поновленні виплати пенсії, відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача вирішити питання про відновлення виплати пенсії ОСОБА_2 у встановленому законом порядку з урахуванням позиції викладеної у рішенні суду. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 по справі № 440/9184/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова