Ухвала КЦС ВС № 209/1797/22

Ухвала 10 травня 2023 року м. Київ справа № 209/1797/22 провадження № 61-5739ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В., розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської Ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила зобов`язати Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» (далі - КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія»): припинити нарахування оплати за послуги центрального опалення квартири АДРЕСА_1 ; списати раніше нараховану заборгованість за послуги опалення в сумі 41 355,08 грн та 624,37 грн; закрити особовий рахунок № НОМЕР_1 . Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 31 липня 2007 року між нею і Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинськтепломережа» було укладено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. У 2008 році вона звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» про надання дозволу на встановлення індивідуального опалення у квартирі АДРЕСА_1 . На її звернення Комунальне підприємство «Днепродзержинсктеплосеть» видало їй технічні умови № 4546. За видачу технічних умов та акта на відключення від центрального опалення нею було сплачено кошти в сумі 112,36 грн та 86,84 грн. Вона також замовила у Державному проектному інституті «Дніпродзержинскгражданпроект» робочий проєкт на відключення квартири від внутрішньо-будинкової системи опалення. Після виконання всіх пунктів технічних умов вона подала документи до міської комісії для розгляду питань, пов`язаних з відключенням від мереж центрального опалення. На засіданні 12 червня 2008 року Комісія затвердила відключення її квартири від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. 28 липня 2008 року працівниками Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа» було виконано роботи по демонтажу (відключення стояків) системи центрального опалення та монтажу системи індивідуального опалення за адресою: АДРЕСА_2 . Після відключення стояків вона подала заяву про дострокове розірвання типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 31 січня 2008 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 , яка залишилася без задоволення. Враховуючи, що відповідач не має можливості надавати послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , вона неодноразово зверталася до керівництва підприємства, але заборгованість нараховувати не припиняли. 19 березня 2012 року Комунальному підприємству «Днепродзержинськтепломережа» було надіслано лист № 879 з вимогою не нараховувати заборгованість, однак відповіді на вказаний лист не було надано. Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року (повний текст якої складено 29 березня 2023 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Зобов`язано КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» списати з особового рахунку № НОМЕР_1 споживача за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , заборгованість з теплопостачання (за послуги опалення ) станом на 01 липня 2022 року в розмірі 41 355,08 грн та 624,37 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 18 квітня 2023 року КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є зобов`язання: припинити нарахування оплати за послуги центрального опалення квартири; списати раніше нараховану заборгованість за послуги опалення в сумі 41 355,08 грн та 624,37 грн; закрити особовий рахунок № НОМЕР_1 . Оспорювана сума нарахованої заборгованості 41 979,45 грн не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Необхідність розгляду справи в касаційному порядку КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» мотивувало тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики стосовно порядку подання прийняття та розгляду судами нових доказів. Також КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» позбавлене можливості в іншій справі довести правомірність існуючої у ОСОБА_1 заборгованості. Крім цього, справа має виняткове значення для КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія», оскільки своїм рішенням апеляційний суд фактично визнав правомірним акт відключення, оформлений з грубим порушенням процедури, встановленої чинним законодавством, що може призвести до дестабілізації ситуації у сфері надання послуг з опалення. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Наведені КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявником не наведено прикладів неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» на те, що воно позбавлене можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи, є безпідставним, оскільки касаційна скарга не містить інформації про те, при розгляді якої саме іншої справи воно позбавлене можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням в цій справі. Тому формальне посилання заявника на відсутність такої можливості не дає підстав для висновку про подання касаційної скарги на підставі підпункту б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» не пояснило, як оскаржуване судове рішення може призвести до дестабілізації ситуації у сфері надання послуг з опалення. Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження. Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської Ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» про зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко В. В. Сердюк