Постанова Одеський апеляційний суд № 947/26463/21

Номер провадження: 22-ц/813/2238/23 Справа № 947/26463/21 Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.05.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач), суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І., переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Омельченка Євгена Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: 02 вересня 2021 року АТ «Акцент - Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 02 лютого 2020 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. Внаслідок чого відповідач отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 зобов`язалась сплачувати кредитні кошти, але взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 16 серпня 2021 року у неї утворилася заборгованість в розмірі 17 472,08 грн. На підставі чого, АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду із позовом та просило суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав. Справу розглянуто за відсутності сторін. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2021 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість в розмірі 12 789,13 грн, судові витрати в розмірі 1 661,58 грн. В решті позовних вимог відмовлено. У апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, в решті рішення суду залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. Поштова кореспонденція направлялась відповідачу ОСОБА_1 на адресу, що наявна у матеріалах справи, однак вона поверталась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до даних ГУ ДМС України в Одеській області відповідач по справі знята з обліку. Відповідно ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно із ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимогЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). На підставі зазначеного, розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 29 травня 2023 року. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за таких підстав. У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02 лютого 2020 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої погодила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування складає між нею та банком договір (а.с. 7, зворот). Відповідно до наданого АТ «Акцент-Банк» розрахунку станом на 16.08.2021 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 472,08 грн, з яких: 12 789,13 грн заборгованість за кредитом, 4 682,95 грн заборгованість за відсотками (а.с. 6-7). АТ «Акцент-Банк» порушило питання про стягнення з ОСОБА_1 вказаної заборгованості. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк» та стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 789,13 грн. В задоволенні вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості по процентам та штрафу суд відмовив. Суд першої інстанції виходив з недоведеності АТ «Акцент-Банк», що при укладенні договору з відповідачкою він дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У позові АТ «Акцент-Банк» посилалося на те, що 02.02.2020 між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 44,40% річних. На підтвердження умов кредитування АТ «Акцент-Банк» надало суду копію Анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», витяг з Тарифів користування кредитною карткою, розрахунок заборгованості. Разом з тим, вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування щодо визначення розміру та сплати процентів та штрафів. Як вбачається з матеріалів справи, ані витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», ані витяг з Тарифів користування кредитною карткою не містять підпису ОСОБА_1 . Анкета-заява містить лише анкетні дані ОСОБА_1 , її контактну інформацію. Анкета-заява не містить даних про умови кредитування. В ній відсутня відмітка яку саме картку просила видати відповідачка. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом банку до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. До позову АТ «Акцент-Банк» додав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому визначено умови кредитування. Разом з тим, у вказаному паспорті споживчого кредиту визначено умови кредитування для декількох кредитних продуктів - за програмами Картка Універсальна, Картка Універсальна Gold та ОСОБА_2 . В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, викладено правову позицію, згідно з якою, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за відсотками. Таким чином, судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позивача у суді першої інстанції, яким місцевий суд надав належну оцінку. Висновки суду є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд вважає, що повторно відповідати на ті самі аргументи заявника необхідності немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. В частині стягнення з відповідачки суми заборгованості за кредитом рішення суду сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно із підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК Українисуд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку із апеляційним переглядом справи слід залишити за АТ «Акцент-Банк». В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Омельченка Євгена Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено: 29 травня 2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький Р.Д.Громік А.І.Дришлюк