Постанова 4803 № 205/6580/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4010/23 Справа № 205/6580/20 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Максюти Ж.І. суддів - Зайцевої С.А., Космачевської Т.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2022 року за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, - В С Т А Н О В И Л А: 28.08.2020 року Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернулося з позовом до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення. Позов мотивований тим, що позивач надає відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення. Однак, відповідачі не сплачують послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку за період з вересня 2012 року по червень 2020 року складає 84 160, 15 грн., з яких: 62 592, 35 грн. сума основного боргу, 3 374, 66 грн. сума 3% річних, 18 193,14 грн. інфляційне збільшення. На підставі викладеного позивач просить стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2020 року позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму основного боргу у розмірі 62 592,35 грн., 3 проценти річних у розмірі 3 374,66 грн., інфляційне збільшення у розмірі 18 193,14 грн., а всього 84 160,15 грн., а також в рівних частках з відповідачів стягнуто судовий збір у розмірі 2102 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2021 року заочне рішення від 02.12.2020 року скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2022 року позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 03341305, місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а) суму основного боргу за період з лютого 2016 року по червень 2020 року у розмірі 43 546,08 грн., а також за період з вересня 2017 року по червень 2020 року 3 проценти річних у розмірі 3 374,66 грн., інфляційне збільшення у розмірі 18 193,14 грн., а всього 65 113,88 грн. Стягнено в рівних частках з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 03341305, місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а) судовий збір у розмірі 1626,30 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. За правилами ч. 1 ст. 274 ЦПК України - у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судом встановлено, що між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідачами встановились фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради №526 від 20 квітня 1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок. Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також дві малолітні дитини: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 7). Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 , де наймачем значиться ОСОБА_1 , на ім`я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_5 , станом на 31.07.2018 складає 84 160, 15 грн., з яких: 62 592, 35 грн. сума основного боргу, 3 374, 66 грн. сума 3% річних, 18 193,14 грн. інфляційне збільшення (а.с.8-10). 08.08.2020 року на адресу : АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 позивачем було направлено досудове повідомлення про необхідність оплати боргу в розмірі 84 160,15 грн. протягом 10 днів та можливість звернення до КП «Дніпроводоканал» ДМР для укладення договору про реструктуризацію суми заборгованості (а.с.5-6). Матеріали справи містять копію судового наказу, виданого 04.03.2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.02.2016 року в сумі 14 863,02 грн.(а.с.108). Судовий наказ набрав законної сили. Також судом встановлено, що на виконання заочного рішення від 02.12.2020 року позивачу було видано виконавчі листі. Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А.А. після скасування заочного рішення винесено постанови про закриття виконавчих проваджень № 67035852, 67036767, 67035760, 67036659 про стягнення заборгованості з відповідачів. З оригіналів виконавчих листів вбачається, що у виконавчих провадженнях з відповідачів було стягнуто: 1 045,99 грн. та 3 137,26 грн. боргу. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 вищезазначеного Закону комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду, витне водопостачання та водовідведення» визначено, що споживачі питної води зобов`язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред`являються. Відповідно до ст. 541 ЦК солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Відтак, ураховуючи той факт, що відповідачі порушують зобов`язання з оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, суд доходить висновку, що вимоги щодо стягнення з них заборгованості є обґрунтованими. При цьому, суд ставиться критично до наданих відповідачами актів про не проживання та актів про підтвердження факту проживання (не проживання) особи/ осіб (а.с.93-102), оскільки вони не є достовірними та достатніми доказами в розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який був чинним у період зазначений в актах, та визначав, що громадянин України зобов`язаний протягом тридцяти календарних днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Також суд не враховує заяви відповідачів щодо застосування до основного боргу строку позовної давності, оскільки як вбачається з наданого розрахунку боргу (а.с.8-10), який відповідачами в частині оплат послуг не заперечувався, відповідачі здійснювали оплату, останній раз у лютому 2019 року. Отже, на дату звернення позивача до суду 28.08.2020 року трирічний строк позовної давності щодо основного боргу не сплив. Разом з тим, перевіряючи розрахунок позивача, суд встановив, що КП «Дніпроводоканал» ДМР не враховано звернення до суду з судовим наказом та задоволення заяви про його видачу. Отже, враховуючи, що судовим наказом, виданим 04.03.2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.02.2016 року в сумі 14 863,02 грн., від загальної суми заборгованості слід вирахувати зазначену суму. Окрім того, також слід вирахувати суму, стягнуту у виконавчих провадженнях за заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2020 року, в розмірі 1 045,99 грн. та 3 137,26 грн. Таким чином, основна заборгованість відповідачів становить 43 546,08 грн. (62 592,35 грн. - 14 863,02 грн. 4 183,25 грн.) та підлягає до солідарного стягнення з них. Стосовно позовних вимог у частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних, суд зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом. Матеріали справи не містять відомостей про встановлений між сторонами інший розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов`язання, отже, вимога позивача про стягнення з відповідачів трьох відсотків річних та інфляційних втрат обґрунтована. Однак, відповідачі просили застосувати строк позовної давності також і до вказаних вимог. Загальний строк позовної давності 3 роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК). Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки позивачу було відомо про порушення його права, так як платежі за комунальні послуги мають періодичний характер, суд доходить висновку про застосування до вимог щодо стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат строку позовної давності та наявність правових підстав для стягнення з відповідачів сум, нарахованих за період з вересня 2017 року по червень 2020 року (в межах позовних вимог), оскільки з позовом КП «Дніпроводоканал» ДМР звернулося лише 28.08.2020 року. Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що інфляційні втрати за період з вересня 2017 року по червень 2020 року становлять 21 149,55 грн., а 3 відсотки річних за вказаний період становлять 14 439,52 грн. Однак, у позові позивач просить стягнути з відповідачів 3 відсотки річних в розмірі 3 374,66 грн., а інфляційні втрати в розмірі 18 193,14 грн. Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, з урахуванням положень ст. 13 ЦПК України, з відповідачів за період з вересня 2017 року по червень 2020 року підлягає солідарному стягненню 3 відсотки річних в сумі 3 374,66 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 18 193,14 грн. Виходячи із вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. З таким висновком суду погоджується і колегія суддів. Доводи апеляційної скарги відповідачів, про те, що суд першої інстанції неповно та не всебічно з`ясував обставини справи, є безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як вбачається із частини 1 статті 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. Статтею 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено, що споживачі питної води зобов`язані, зокрема: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Із матеріалів справи вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 мається заборгованість за послуги з водопостачання. Доводи апеляційної скарги відповідачів, про те, що судом не з`ясовано кількість зареєстрованих та фактично проживаючих осіб за вказаною адресою, які фактично користувалися послугами водопостачання та водовідведення, та повинні сплачувати послуги позивачу, а також те, що їм не надано можливості надати докази сплати за користування послугами водопостачання та водовідведення, що порушує їх право на захист своїх прав та інтересів, є безпідставними, виходячи з наступного. Пунктом 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення i типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ від 05.07.2019 № 690 передбачено, що споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Відповідачі не доводили до відома КП «Дніпроводоканал» про зміну власника житла та зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються комунальними послугами, а тому нарахування за водопостачання та водовідведення здійснювалося за даною адресою із встановленою нормою водокористування, відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Відповідно до п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, i постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, які діяли до 01.05.2022, споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою. Згідно з п. 33 вказаних вище Правил, у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Відповідно до п. 1 пп. 1.2. Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей, за період їх тимчасової відсутності, від оплати за послуги холодного і гарячого водопостачання та водовідведення, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 26.02.2013 № 82 (далі - Рішення № 82) та № 3884 від 20.12.2004 (далі - Рішення № 3884), наймач (власника) квартири (приватного будинку) та члени його сім`ї, за період тимчасової відсутності, мають право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення при дотриманні певних умов. Відповідно до п. 1.2. Рішення № 82, у разі тимчасової відсутності одного або декількох членів сім`ї, за умови подання протягом місяця в районі дільниці КП "Дніпроводоканал" документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї: заява про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім`ї із зазначенням періоду та місця перебування; довідка підприємства-виконавця послуг з утримання будинку i споруд та прибудинкової території про склад сім`ї із зазначенням усіх зареєстрованих осіб у квартирі (приватному будинку); документ, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім`ї в іншому місці відповідно до ЗУ "Про свободу пересування" (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути засвідчений печаткою); для працюючих - довідка з місця роботи про перебування у відпустці, відрядженні (із зазначенням терміну відпустки, відрядження); для виїжджаючих за межі України - копія документа із штампом про перетин кордону. Відповідно до п. 1.2. Рішення № 3884, при тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім`ї, за умови подання протягом місяця до правління житлово-будівельних кооперативів, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків та в КП "Дніпроводоканал" документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї. Відповідачі не повідомляли КП «Дніпроводоканал» про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім`ї та не подавали жодного документа на підтвердження цього факту, у зв`язку з чим нарахування за водопостачання та водовідведення здійснювалося правомірно та з дотриманням законодавства у сфері водопостачання та водовідведення. Відповідно до п. 12.6. Рішення № 82, у разі не проведення періодичної повірки квартирних, будинкових, загальнобудинкових приладів обліку питної води або виявлення несправності приладів обліку, проводити розрахунки мешканцям за нормою водокористування, відповідно до ступеня благоустрою квартир та кількості зареєстрованих осіб (власників). Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК Української РСР наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинковихприміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15. У даному випадку між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими у житло, в якому зареєстрований відповідач, надавалися житлово-комунальні послуги, нарахування плати за які здійснювалися КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відповідно до тарифів, встановлених та затверджених розпорядженнями Дніпровської міської ради. Відповідно до частини першої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки. Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов`язок відповідача сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг щомісячно на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Встановлено, що даний позов пред`явлений до суду 28 серпня 2020 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 3). Тому, суд першої інстанції вірно дійшов висновку та не врахував заяву відповідачів щодо застосування до основного боргу строку позовної давності, оскільки як вбачається з наданого розрахунку боргу (а.с.8-10), який відповідачами в частині оплат послуг не заперечувався, відповідачі здійснювали оплату, останній раз у лютому 2019 року. Отже, на дату звернення позивача до суду 28.08.2020 року трирічний строк позовної давності щодо основного боргу не сплив. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2022 року у і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 немає. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: С.А.Зайцева Т.В.Космачевська