Постанова 4814 № 635/6055/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 635/6055/21 Номер провадження 22-ц/814/3167/23Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Прядкіної О.В., суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В., розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2023 року, прийнятого під головуванням судді Стрюк Л.І. в м.Полтаві (дата складання повного тексту не зазначена),- в с т а н о в и в : У серпні 2021 року Височанська селищна рада Харківського району Харківської області звернулася до районного суду з даним позовом. Зазначали, що відповідач набув право власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 . Вказували, що з часу набуття права власності по теперішній час ОСОБА_1 не було оформлено право користування земельною ділянкою. В період з 01.08.2018 року по 28.02.2021 року відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, що призвело до неотримання Височанської селищної ради Харківського району Харківської області доходу від орендної плати за землю в сумі 101 454,73 грн. Посилаючись на вищенаведене, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Височанської селищної ради Харківського району Харківської області безпідставно збережені кошти в сумі 101 454,73 грн. за користування земельною ділянкою за період з 01.08.2018 року по 28.02.2021 року. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Височанської селищної ради Харківського району Харківської області безпідставно збережені кошти у розмірі 101 454,73 грн та 2270 грн судового збору, всього - 103 724,73 грн. Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог. Рішення оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, суд не взяв до уваги, що в розрахунок недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою увійшов період з 01.08.2018 року до 23.10.2020 року в якому земельна ділянка не була об`єктом цивільних прав у розумінні ст.79, ст.79-1 ЗК України. Зазначає, що заявлений розмір орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки землі завищений, адже 16.02.2021 року рішенням ІV сесії Височанської селищної ради виданого відповідачу, ставка розміру орендної плати за рік становить 10%. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України). Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного округу за №374, та договору купівлі продажу нежитлової будівлі від 21.06.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного округу за №307, ОСОБА_1 належить нерухоме майно: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6325156700:00:009:0545, загальною площею 0,0492 кв.м., дата державної реєстрації земельної ділянки 23.20.2020 року, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно проведеного позивачем розрахунку, сума завданих Височанській селищній раді Харківського району Харківської області збитків за період з 01.08.2018 року по 28.02.2021 року становить 101 454,73 грн. Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на відповідача як власника будівлі покладено обов`язок належного оформлення права користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування вказаної будівлі, а фактичне користування вказаною земельною ділянкою є тією обставиною з якою закон пов`язує стягнення безпідставно збережених коштів на користь власника земельної ділянки. Даючи оцінку оскаржуваному рішенню, колегія суддів виходить з положень ст. 80 ЗК України, в якій зазначено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким, за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Разом з цим, відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У частині першій статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Зважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Отже, єдиною формою здійснення плати за користування спірною земельною ділянкою для відповідачів, як землекористувачів, могла бути орендна плата. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою має визначатися як розмір неодержаної орендної плати за землю. З набуттям чинності Податкового Кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Рішенням Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 23 червня 2021 року №116 про затвердження Акту №2 про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства від 22.06.2021 року вирішено затвердити акт №2, яким визначено розмір збитків заподіяних гр. ОСОБА_1 в сумі 101 454,73 грн. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі №922/536/18, від 13 жовтня 2021 року у справі 175/833/19 вказав, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку. Таким чином, саме власник нерухомого майна зобов`язаний ініціювати процес оформлення прав на земельну ділянку, невід`ємною складовою якого є розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16 Верховний Суд роз`яснює, що кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки. Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період. Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком. Отже, кумулятивний коефіцієнт індексації грошової оцінки землі за кожен рік з моменту останньої оцінки землі. Відносно твердження відповідачів щодо несформованості спірної земельної ділянки, колегія суддів констатує, що на час виникнення прав у відповідача на земельну ділянку не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав при придбанні нежитлових будівель. Проте, необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. По справі встановлено, що відповідачі тривалий час використовують безоплатно земельну ділянку, належну територіальній громаді м.Харкова, то для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України). За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку). Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48 гс

21. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Отже, предметом позову є стягнення з відповідачів, як власників нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано. Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, щодо розміру орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки землі, так як вказаний відсоток встановлений договором від 01.03.2021 року оренди даної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та Височанською селищною радою Харківського району Харківської області (а.с.61-63), який знаходиться поза межами оспорюваного періоду, що визначений в позовній заяві. Разом з тим, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги відповідача щодо застосування пп.52-4 підрозділу 10 розділу XX прикінцевих та перехідних положень ПК України, згідно якого не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. У зв`язку з цим сума стягнення підлягає зменшенню за березень 2020 року на 3 272,73 грн., а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині. В частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, приймаючи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги та зміну оскаржуваного рішення, підлягає зміні і розподіл судових витрат, а саме : на користь Височанської селищної ради Харківського району Харківської області з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 179,20 грн. На відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги, з Височанської селищної ради Харківського району Харківської області підлягає стягненню 136,20 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2023 року змінити, зменшивши суму, зменшивши розмір суми стягнення безпідставно збережених коштів з 101 454,73 грн. до 98182 грн. Змінити розподіл судових витрат, стягнувши: -з ОСОБА_1 на користь Височанської селищної ради Харківського району Харківської області судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2179,20 грн. -з Височанської селищної ради Харківського району Харківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 136,20 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26.05.2023 року. Головуючий суддя О.В. Прядкіна Судді: Л.І. Пилипчук О.В. Чумак