LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Харківський апеляційний суд643/448/23

від 25.05.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Поновити ОСОБА_3 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Гур`єва А.А. задовольнити частково.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/448/23 Суддя суду 1 інстанції: Крівцов Д.А. Провадження № 33/818/492/23 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2023 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Савенко М.Є., розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Гур`єва А.А. на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 07.03.2023, - ВСТАНОВИВ : Цією постановою ОСОБА_1 , 1973 року народження, - визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп. Як зазначено в постанові суду першої інстанції, 03.01.2023 о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Не погодившись з постановою районного суду захисник ОСОБА_1 адвокат Гур`єв А.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження по справі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню з підстав судом не з`ясовано всіх обставин по справі та не надано їм належної оцінки. Разом з тим захисник ОСОБА_1 адвокат Гур`єв А.А. просить поновити строк апеляційного оскарження судової постанови, оскільки повний текст постанови він отримав 24.03.2023. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. ОСОБА_1 та його захисник належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги до апеляційного суду не з`явилися, що в силу вимог ст.294 КУпАП не є перепоною для апеляційного розгляду. Вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вищевказані вимоги закону судом виконані не в повному обсязі. Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї, - Проте, зазначені вимоги закону відповідним органом, який складав протоколи, та судом першої інстанції належним чином не виконані. П. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 визначено, що домашнє насильство ? це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство ? це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Об?єктивна сторона ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачає існування обов?язкової ознаки ? можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Отже законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду. Ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров`ю або завдання шкоди психічному здоров`ю чи можливість спричинення якогось виду шкоди), як обов`язкові елементи складу правопорушення повинні бути зазначені у протоколі. При цьому, у протоколі не конкретизовано яка шкода заподіяна діями ОСОБА_1 , хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тобто фактично об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.. Відтак, конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдану шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого ? не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов?язковою ознакою об?єктивної строни даного проступку. Згідно вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Відповідно до наведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, в якій зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, як кожен окремо так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі. Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Враховуючи викладене, постанова судді суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню. Обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п. 7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Дана норма є імперативною і не передбачає обов`язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення. Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. Отже, наявність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається. У зв`язку з закриттям по даній справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП питання щодо доведеності вини осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності не вирішується, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 року, у якому зазначено, що у разу закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість ОСОБА_1 , а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_3 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Гур`єва А.А. задовольнити частково. Постанову Московського районного суду м. Харкова від 07.03.2023 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасувати, а провадження закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі збігом строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Харківського апеляційного суду М.Є. Савенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»