Постанова 4811 № 461/1017/21

Справа № 461/1017/21 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д. Провадження № 22-ц/811/2711/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м.Львів Справа № 461/1017/21 Провадження № 22ц/811/2711/22 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яку підписав адвокат Стефанович Юрій Михайлович, на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 21 квітня 2022 року у складі судді Мироненко Л.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Старий Львів», Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування акту обстеження технічного стану квартири та розпорядження, - встановив: 8 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . У листопаді 2020 року до належної йому квартири прибули державний виконавець з представниками Галицької районної адміністрації Львівської міської ради і, посилаючись на відкриття виконавчого провадження, повідомили про необхідність знесення сходів, що ведуть до веранди квартири, а також демонтажу єдиних вікон в квартирі. Вказує, що 11 червня 2018 року працівниками ЛКП «Старий Львів» без його участі було складено акт обстеження технічного стану квартири. За змістом пункту 2 цього акту, в квартирі здійснено перепланування із встановленням каміну та добудовою веранди на подвір`ї будинку, виїмка ґрунту та захоплення підвалу, із встановленням дверей і вікон. Надалі головою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради прийнято розпорядження № 180 про самовільне перепланування квартири АДРЕСА_2 , демонтаж каміна, веранди, сходових маршів, самовільно влаштованих, шляхом виїмки ґрунту підвальних приміщень з вікном та дверима зі сторони дворового фасаду будинку АДРЕСА_3 . Даним розпорядженням йому запропоновано у добровільному порядку та за власні кошти привести квартиру у відповідність до технічного паспорта (поверхового плану) та документів на право власності, демонтувати самовільно влаштований камін в приміщенні, демонтувати самовільно добудовані за рахунок площі подвір`я веранду, сходові марші та самовільно влаштовані шляхом виїмки ґрунту підвальні приміщення в межах веранди та квартири з влаштованими в них вікнами та дверима зі сторони дворового фасаду будинку у термін до 15 липня 2018 року. Вважає, що вказані дії відповідачів є протиправними, оскільки належна йому квартира, на відмінну від самого будинку не є об`єктом культурної спадщини, ним не було порушено норми і правила охорони пам`яток; проведені роботи не призвели до руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту. Більше того, веранда і сходи в поганому стані існували на час набуття ним права власності на квартиру 23 грудня 2014 року, без них потрапити до квартири фізично неможливо. Просить визнати незаконним і скасування акту обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 , складений 11 червня 2018 року ЛКП «Старий Львів», в частині пункту 2 «суть перепланування» і розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 27 червня 2018 року № 180 «Про самовільне перепланування квартири АДРЕСА_2 , демонтаж каміна, веранди, сходових маршів, самовільно влаштованих, шляхом виїмки ґрунту підвальних приміщень з вікном та дверима зі сторони дворового фасаду будинку АДРЕСА_3 , підписане головою адміністрації А. Зозулею. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази по справі та прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність порушення його (позивача) прав, який залишається в стані правової невизначеності щодо можливості безперешкодного користування належною йому квартирою. Просить рішення скасувати, та прийняти постанову про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідки № 135972763 від 30 серпня 2018 року та № 158342319 від 4 березня 2019 року) ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 . З довідки ЛКП «Старий Львів» про склад сім`ї і прописки №31214 від 1 серпня 2018 року вбачається, що вказана квартира складається з: однієї житлової кімнати, площею 28,10 кв.м; вбиральні площею 0,90 кв.м; кладової площею 2,7 кв.м; коридора площею 2,40 кв.м; кухні площею 10,10 кв.м, загальна площа квартири становить 44,20 кв.м. Будинок перебуває у власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, а балансоутримувачем цього будинку є ЛКП «Старий Львів». Відповідно до чинного списку пам`яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року №970, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , визначений як пам`ятка архітектури національного значення (охоронний номер 326/41). ЛКП «Старий Львів» проведено обстеження квартири позивача. За результатами таких обстежень виявлені факти виконання ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , а саме: самовільне перепланування квартири, влаштування на подвір`ї будинку веранди з металопластикових вікон і дверей. У листопаді 2017 року та травні 2018 року ЛКП «Старий Львів» складені акти-попередження №176 та №54 , згідно яких ОСОБА_1 доведено до відома перелік самовільно вчинених ним ремонтних робіт та запропоновано терміново привести квартиру до попереднього стану. Постановою адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Львівської міської ради від 22 травня 2018 року №0070 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини), передбачене ст. 92 КУпАП), що полягає у проведенні ремонтних робіт з перепланування у пам`ятці культурної спадщини без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, та притягнуто його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. 11 червня 2018 року комісією ЛКП «Старий Львів» проведено обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_2 , про що складено акт. З цього акту вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 , здійснено перепланування квартири зі встановленням каміна, добудову веранди у подвір`ї будинку, виїмку ґрунту та захоплення підвалу, встановлення дверей і вікон. Відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №180 «Про самовільне перепланування квартири ОСОБА_1 , демонтаж каміна, веранди, сходових маршів, самовільно влаштованих, шляхом виїмки ґрунту підвальних приміщень з вікном та дверима зі сторони дворового фасаду будинку АДРЕСА_3 » від 27 червня 2018 року затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №23 від19 червня 2018 року) та запропоновано ОСОБА_1 у добровільному порядку за власні кошти привести квартиру у відповідність до технічного паспорта (поверхового плану) та документів на право власності, демонтувати самовільно влаштований камін в приміщенні під літ. 7-5, демонтувати самовільно добудовані за рахунок площі подвір`я веранду, сходові марші та самовільно влаштовані шляхом виїмки ґрунту підвальні приміщення в межах веранди та квартири з влаштованими в них вікнами і дверима зі сторони дворового фасаду будинку у термін до 15 липня 2018 року. 20 липня 2018року ЛКП «Старий Львів» на адресу ОСОБА_1 скеровано попередження про приведення у термін до 27 липня 2018 року квартири за власні кошти до попереднього стану, згідно із розпорядженням від 27 червня 2018 року №180. За результатами проведених обстежень ЛКП «Старий Львів» 30 липня 2018 року та 26 лютого 2019 року встановило, що вимоги розпорядження позивачем не виконані, про що складені відповідні акти. Розглянувши спір по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові. Відповідно до пп.1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. З листа Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11 вересня 2006 року №5/6-2198 вбачається, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил (ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», ДБН А.22-3-97 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»). Відповідно до пп. 4.50. Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконкому від 1 листопада 2016 року №977 (зі змінами), до повноважень районної адміністрації належить розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо). Згідноі з пп. 4.57. цього Положення до повноважень районної адміністрації також належить звернення до судових органів з позовними заявами щодо фактів самочинного будівництва та інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень. Згідно зі ст.7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством. Режими використання пам`яток встановлює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, щодо пам`яток національного значення; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щодо пам`яток місцевого значення. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Реставрація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування акта обстеження технічного стану квартири та розпорядження. Колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 лютого 2012 року зазначено, що при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України). Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу). Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України). До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій. Визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах управлінських функцій. Закон України «Про благоустрій населених пунктів» визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо. Відповідно до ст.12 цього Закону суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Згідно із ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів. Частиною 1 ст. 40 цього Закону визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. З акон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів. Вдповідно до цього Закону дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об`єкта благоустрою території). Відтак, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради наділена контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж та вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою. Відповідно до наведених приписів законодавства, спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Рішення суб`єкта владних повноважень щодо демонтажу самочинно встановлених тимчасових споруд у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога щодо демонтажу самочинно встановлених тимчасових споруд - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами вчинення відповідних дій у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про здійснення демонтажу самочинно встановлених тимчасових споруд можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про здійснення демонтажу тимчасових споруд є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень щодо такого демонтажу. У цій справі оскаржується акт обстеження технічного стану квартири та розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради. Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Відтак, належить зробити висновок, що між сторонами виник публічно-правовий спір, а тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відповідно до статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З урахуванням цього, колегія суддів прийшла до висновку, що провадження у цій справі підлягає закриттю. Відповідно до вимог ст. 256 ЦПК України позивачеві належить роз`яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 256, 367, п.4 ч.1 ст.374, ст.ст. 377, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яку підписав адвокат Стефанович Ю.М., задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2022 року скасувати. Провадження у справі закрити. Роз`яснити позивачеві ОСОБА_1 , що розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 16 травня 2023 року. Головуючий-______________________Т. І. Приколота Судді: ________________ Мікуш Ю.Р. ___________________ Р.В. Савуляк