Постанова 4824 № 761/12620/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/6217/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2023року місто Київ справа № 761/12620/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Мальцева Д.О., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,- В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь: заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період з вересня 2015 року по серпень 2018 року у розмірі 18084,33 грн.; 3% річних в розмірі 2455,79 грн.; інфляційні втрати в розмірі 688,93 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що 05 серпня 2014 рокув газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК«Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ«АК«Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем). Зазначав, що повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг. Вказував, що відповідач отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від ОСОБА_1 не надходило. Посилався на те, що внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов`язаньза договором у відповідача в період з вересня 2015 року по серпень 2018 року виникла заборгованість, яку і просить стягнути позивач. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року позов ПрАТ «АК «Київводоканал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період з вересня 2015 року по серпень 2018 року у сумі 18084,33 грн., 3% річних в сумі 2455,798 грн., інфляційні витрати в сумі 688,93 грн. та судовий збір в сумі 1921 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року виправлено описку в рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року по справі №761/12620/19 за позовом ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, а саме по тексту рішення суду зазначити та читати в другому абзаці резолютивної частини рішення «3% річних в сумі 2455,79 грн.» замість «3% річних в сумі 2455,798 грн.». Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПрАТ «АК «Київводоканал». В обґрунтування вимог посилався на те, що згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №776304 він є особою з інвалідністю II групи з 18 жовтня 2011 року внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Згідно посвідчення він має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Вказував, що внаслідок незадовільного стану здоров`я він з 2014 року фактично проживав по АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виданою Зазимською сільською радою Броварського району Київської області від 12 жовтня 2022 року №379. Зазначав, що у зв`язку з наведеним він не був обізнаний про пред`явлений позов ПрАТ «АК «Київводоканал» та про постановлення оскаржуваного рішення. Посилався на те, що позивач звернувся до суду з позовом в березні 2019 року та просив стягнути заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з вересня 2015 року, отже позивач пропустив строк позовної давності з вересня 2015 року по лютий 2016 року. Вказував, що у його квартирі встановлені лічильники холодного та гарячого водопостачання, оплата за спожиті житлово-комунальні послуги з холодного та гарячого водопостачання здійснювалася відповідно до показників лічильників. Зазначав, що лічильники пройшли повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, а тому вважає, що позивач в порушення вимог законодавства здійснював нарахування за нормативами споживання не враховуючи наявність у нього квартирних засобів обліку. Посилався на те, що він зазнає майнових втрат, безпідставних нарахувань заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за нормами споживання при наявності квартирних засобів обліку та наявності пільгового стану. 19 квітня 2023 року від позивача ПрАТ «АК «Київводоканал» до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та членам його сім`ї 26 лютого 1998 року було видано ордер на зайняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою останній і зареєстрований. 26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року №1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами. Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IVдоповнена п.5, згідно якого виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV(яинного на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання. 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК«Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ«АК«Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг. Відповідач є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо надходження від ОСОБА_1 повідомлення про відмову від надання зазначених послуг та договору. Відповідно до пункту 1.1 договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язалося надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Згідно з п.3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. У зв`язку з несплатою відповідачем коштів за отримані у період з вересня 2015 року по серпень 2018 року послуги з водопостачання та водовідведення у останнього виникла заборгованість у розмірі 18084,33 грн. Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. 09 листопада 2017 року набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII на підставі якого втратив чинність Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV. Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтями 7, 8Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року були затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила). Згідно пункту 9 Правил квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Відповідно до пункту 10 Правил оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Пунктом 11 Правил встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Згідно з ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачем наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення у період з вересня 2015 року по серпень 2018 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для їх задоволення. Разом з тим, колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції розглядав справу в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви було направлено відповідачу за адресою його місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 29). Однак конверт з зазначеними документами повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.31), що обмежило права відповідача подати як докази на обґрунтування своїх заперечень проти позову, так і заяву про застосування строку позовної давності. Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне. Відповідач, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вказував на те, що позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» звернувся до суду з даним позов з пропуском строку позовної давності. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України). Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 року (заява № 14448/88, § 33). Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення нараховувалась позивачем щомісяця, а відтак перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Отже, платіж за серпень 2015 року відповідач мав внести до 21 вересня 2015 року, за вересень 2015 року до 21 жовтня 2015 року, за жовтень 2015 року до 21 листопада 2015 року, за листопад 2015 року до 21 грудня 2015 року, за грудень 2015 року до 21 січня 2016 року, за січень 2016 року до 21 лютого 2016 року, за лютий 2016 року до 21 березня 2016 року. З даним позовом ПрАТ «АК «Київводоканал» звернувся до суду 26 березня 2019 року. Таким чином до вимог про стягнення заборгованості за період з вересня 2015року по січень 2016 року (включно) має бути застосовано наслідки пропуску строку позовної давності. Отже, позивач надавав послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи, а відповідач в свою чергу належним чином не виконував обов`язок зі сплати вказаних послуг. Оскільки відповідач є споживачем послуг, які надаються позивачем, а відтак з останнього на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» підлягає стягненню заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з лютого 2016 року по серпень 2018 року у розмірі 16457,67 грн. Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Отже, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 3% річних у розмірі 558,79 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1918,93 грн. за несплату платежів за період з лютого 2016 року по серпень 2018 року. Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач вказував на те, що у його квартирі встановлені лічильники холодного та гарячого водопостачання, оплата за спожиті житлово-комунальні послуги з холодного та гарячого водопостачання здійснювалася відповідно до показників лічильників, а тому позивач неправомірно нараховував плату згідно з показаннями будинкових засобів обліку. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на те, що відповідач як споживач, безпосередньо не звертався із заявою про прийняття квартирних приладів обліку на абонентський облік та відповідно представником ПрАТ «АК «Київводоканал» такі прилади обліку не були опломбовані та взяті на облік, з огляду на що визначити дату встановлення такого приладу обліку та відповідно об`єм фактично спожитих послуг з таких лічильників технічно неможливо. Зазначав, що відповідач не знімав та не передавав показники приладів обліку, про їх наявність та встановлення ПрАТ «АК «Київводоканал» з об`єктивних причин було невідомо. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 на виконання вимог Правил №630 щомісяця передавав ПрАТ «АК «Київводоканал» показання вузлів розподільчого обліку (у тому числі гарячої води) надано не було. Посилання відповідача на акти наданих послуг з виконання організації метрологічної повірки засобів вимірювальної техніки не є належними доказами фактичного водоспоживання, оскільки такі акти підтверджують виключно те, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. Доводи апеляційної скарги про те, що з 2014 року відповідач фактично проживає по АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виданою Зазимською сільською радою Броварського району Київської області від 12 жовтня 2022 року №379, тобто не користується послугами, що надає позивач, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач не надав доказів того, що він звертався до ПрАТ «АК «Київводоканал» із заявою про опломбування вхідного вентиля мереж водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 , у зв`язку з відсутністю необхідності споживання послуг за даною адресою та що йому було у цьому відмовлено. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач нараховував плату за надані послуги не враховуючи пільгу, яка надана відповідачу, колегія суддів відхиляє, оскільки з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховувалася ОСОБА_1 за весь спірний період пільга відповідно до соціальних нормативів встановлених Постановою КМУ від 06 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» у відповідні розрахункові періоди. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а відтак останній звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З огляду на викладене, сплачений ПрАТ «АК «Київводоканал» судовий збір у сумі 1713,34 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід компенсувати за рахунок держави. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове. Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», місцезнаходження: місто Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664 заборгованість по сплаті за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 16457 грн. 67 коп., 3% річних в розмірі 558 грн. 79 коп., інфляційні витрати в розмірі 1918 грн. 93 коп. В решті позовних вимог відмовити. Сплачений Приватним акціонерним товариством«Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у сумі 1713 грн. 34 коп. компенсувати за рахунок держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: