Ухвала КЦС ВС № 358/38/22

Ухвала 25 травня 2023 року м. Київ справа № 358/38/22 провадження № 61-5151ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання незаконним переведення на посаду, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: визнати дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо переведення її на посаду няні кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі наказу № 15 від 28 грудня 2021 року «По кадрах» протиправними та скасувати вказаний наказ; визнати протиправним рішення відповідача про її звільнення з роботи, прийняте на підставі наказу № 16 від 30 грудня 2021 року «По кадрах» та скасувати цей наказ; зобов`язати відповідача поновити її на посаді адміністратора кафе-бару «Богуславка» з 28 грудня 2021 року, про що зробити відповідний запис в її трудовій книжці; зобов`язати відповідача оформити з нею трудові відносини за період з 22 червня 2021 року до 15 вересня 2021 року у зв`язку з фактичним виконанням роботи адміністратора кафе-бару «Богуславка» без укладання трудового договору; зобов`язати відповідача сплатити ЄСВ за її роботу в період з 22 червня 2021 року по 15 вересня 2021 року без укладання трудового договору. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 30 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року (повний текст якої складено 17 лютого 2023 року) апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 серпня 2022 року - без змін. 06 квітня 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також подав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 серпня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було: подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19, а також - сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 5 954,40 грн. При цьому заявнику було детально роз`яснено, в чому полягають недоліки касаційної скарги, спосіб їх усунення та наслідки невиконання ухвали суду. Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, за ідентифікаторомами поштового відділення 0306309642254 та 0306309642262, ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 отримали зазначену ухвалу 03 травня 2023 року. На виконання вимог згаданої ухвали представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу на рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, в якій просив переглянути оскаржувані судові рішення лише в частині визнання протиправним і скасування наказу № 16 від 30 грудня 2021 року «По кадрах», виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на роботі. Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Вищенаведені правові норми ЦПК України були детально роз`яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху. В уточненій касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказав: у пункті 70 постанови Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. В оскаржуваній постанові Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року відсутні посилання на висновки Верховного Суду чи норми міжнародного права, в яких зроблено подібний висновок щодо застосування цієї ж норми права у трудових правовідносинах, а тому зазначити, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах не виявляється можливим. Зазначені доводи не є обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1­- 4 частини другої статті 389 ЦПК України, які були детально роз`яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2023 року про залишення його касаційної скарги без руху. В пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України, зміст якого наведено вище, передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Тобто касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України повинна містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо питання застосування цієї ж норми права, з наведенням змісту такого висновку; 3) обґрунтування подібності правовідносин, за яких суд апеляційної інстанції застосував певну норму права, правовідносинам, за яких Верховний Суд сформував висновок щодо застосування цієї ж норми права; 4) обґрунтування невідповідності висновків апеляційного суду щодо застосування конкретної норми права, правовим висновкам щодо застосування такої норми права, викладеним в постановах Верховного Суду, на які посилається заявник. Формальне цитування заявником абзацу з постанови Верховного Суду у справі, правовідносини в якій не є подібними до правовідносин в цій справі (предметом позову у справі № 338/180/17 було стягнення безпідставно одержаних грошових коштів, 3 % річних та інфляційних втрат), без виконання вищезазначених вимог не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки в протилежному випадку суд був би позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вказаної підстави касаційного оскарження, що виключало б досягнення мети касаційного перегляду судового рішення. Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права. Таким чином, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не виконав вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху в частині подання уточненої касаційної скарги з наведенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. Станом на 25 травня 2023 року від ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходило інших матеріалів на усунення недоліків касаційної скарги. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала. Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 не виконали у відведений судом строк вимог цієї ухвали, не подали до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, та не усунули недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Тому касаційна скарга підлягає поверненню. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання незаконним переведення на посаду, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук