Ухвала КЦС ВС № 761/8893/22

Ухвала 23 травня 2023 року м. Київ справа № 761/8893/22 провадження № 61-7534ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Топчієм Петром Івановичем, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року в складі судді: Савицького О. А., та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., в справі за заявою за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу, виданого у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з заявою визнати судовий наказ № 761/8893/22 від 30 червня 2022 року, виданий Шевченківським районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 отримані ним на підставі оспорюваного судового наказу грошові кошти в сумі 1979,95 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу, виданого в справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ № 761/8893/22 від 30 червня 2022 року, виданий Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 травня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року в частині задоволених вимог скасовано та прийнято постанову. У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат 22 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Топчія П. І., на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України). Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України). Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України (частина друга статті 352 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Ухвала суду щодо задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 25 частини першої статті 353 ЦПК України). У статті 389 ЦПК України міститься норма, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Тлумачення пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у касаційному порядку, не передбачено. Ухвала суду першої інстанції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (пункт 25 статті 353 ЦПК України), та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами її перегляду, оскарженню у касаційному порядку не підлягають.У ЦПК України не передбачено права на оскарження у касаційному порядку ухвали суду про задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами її перегляду (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року в справі № 2/2218/3393/11, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 754/5288/21, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2022 року у справі № 2-68/11, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року в справі № 757/35696/15-ц). Ухвала суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 25 частини першої статті 353 ЦПК України). Ухвала суду першої інстанції щодо задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає касаційному оскарженню, оскільки не зазначена в пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року в справі № 757/30497/15-ц). В ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 753/23412/17 (провадження № 61-44581сво18) вказано, що: «відповідно до пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала суду щодо задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена в апеляційному порядку. Водночас стаття 389 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Тлумачення пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у касаційному порядку, не передбачено. За таких обставин та з урахуванням вказаних норм процесуального права постанова Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 звернувся про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не підлягає оскарженню у касаційному порядку, а касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 підлягає». Зміст пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що неможливим є як касаційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала переглядалася (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року в справі № 196/1186/18 (провадження № 61-6023ск23). За таких обставин, з урахуванням вказаних норм процесуального права, оскаржене судові рішення не підлягає оскарженню у касаційному порядку. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржене судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана адвокатом Топчієм Петром Івановичем, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в справі за заявою за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу, виданого у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков