Ухвала КГС ВС № 922/5238/21

УХВАЛА 26 травня 2023 року м. Київ cправа № 922/5238/21 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М. перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2023 (в частині відхилення частини кредиторських вимог ) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 922/5238/21 за заявою Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромстрой" про визнання банкрутом, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2023 заяву Головного управління ДПС у Харківській області з грошовими вимогами до боржника задоволено частково, визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Харківській області в розмірі 239 871,75 грн штрафних санкцій, які є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Решту грошових вимог за заявою Головного управління ДПС у Харківській області з грошовими вимогами до боржника відхилено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2023 у справі №922/5238/21 в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Харківській області стосовно пені в сумі 105723,48 грн. залишено без змін. 09.05.2023 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду від Головного управління Державної податкової служби у Харківській області надійшла касаційна з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2023 (в частині відхилення частини кредиторських вимог ) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі №922/5238/21, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині; скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023; ухвалити нове рішення, яким визнати всі кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромстрой" у загальній сумі 345 595,23 грн. 12.05.2023 на електронну адресу Верховного Суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромстрой" в особі арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області. Заперечення мотивовано тим, що скаржником при зверненні з касаційною скаргою не було сплачено судового збору, а наведені скаржником обставини не можуть вважатися підставою для відповідного звільнення від сплати судового збору. Перевіривши касаційну скаргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок визначити у касаційній скарзі конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які визначені наведеними вище положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права у випадку коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте скаржник не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2023 (в частині відхилення частини кредиторських вимог ) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 922/5238/21 - залишити без руху. 2.Надати Головному управлінню Державної податкової служби у Харківській області строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити скаржнику у справі, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.