Постанова Одеський апеляційний суд № 947/5494/23

Номер провадження: 33/813/712/23 Номер справи місцевого суду: 947/5494/23 Головуючий у першій інстанції Чаплицький В. В. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., за участю: секретаря судових засідань Тьосвої Я.В., захисника Каланжова В.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Дімова Д.П., представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката Хлєбнікова М.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника Каланжова В.М. на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Згідно оскарженої постанови, 25.01.2023 року, о 12 год 44 хв, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Інглезі, навпроти будинку 3-й Аеродромний провулок 4Б, в м. Одесі, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, створив аварійну обстановку транспортному засобу «Mazda» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , змусив останнього різко змінити напрямок руху, для уникнення ДТП. В результаті чого водій ОСОБА_3 прийняв праворуч та допустив наїзд на припаркований транспортний засіб «Audi Q7» державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 . В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Не погоджуючись з постановою суду захисник Каланжов В.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на наступне: - судом першої інстанції не надана оцінка висновку експерта №10305230 від 16.03.2023 року за результатами авто-технічного експертного дослідження обставин зіткнення автомобілів, який наданий суду стороною захисту; - судом не в повній мірі досліджено відеозапис з місця події ДТП, з якого вбачається, що водій автомобіля «Мазда» рухався з великою швидкістю та здійснював маневр, а саме обгін автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого сталася ДТП; - судом не здійснено повного дослідження матеріалів провадження та не встановлено причинний зв`язок між діями водіїв «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_1 та «Mazda» державний номерний знак НОМЕР_2 ; 24.04.2023 року, до початку розгляду апеляційної скарги від захисника Каланжова В.М. надійшла заява про відмову від апеляційної скарги. Разом з цим, 26.04.2023 року, з`явившись у призначене судове засідання апеляційного суду, захисник Каланжов В.М. відмовився від заяви про відмову від апеляційної скарги, просив вважати її помилковою та просив розглянути його апеляційну скаргу. У зв`язку із неявкою інших учасників судового провадження, судовий розгляд відкладений на іншу дату. Заслухавши суддю-доповідача; пояснення ОСОБА_1 та його захисника Каланжова В.М., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити; потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката Дімова Д.П., представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката Хлєбнікова М.П., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали справи та докази; апеляційний суд дійшов висновку про таке. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд погоджується з рішенням місцевого суду, який під час розгляду справи та прийнятті рішення виконав наведені вище вимоги закону та вважає, що вина ОСОБА_1 в скоєні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується дослідженими судом та наведеними в постанові доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №427025 від 25.01.2023 року; схемою ДТП від 25.01.2023 року; поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вони надали суду; відеозаписами з камер спостереження та реєстратора на яких зафіксована подія ДТП, яка мала місце 25.01.2023 року (а.п. 1-5, 25, 47). Водночас суд першої інстанції на законних підставах не взяв до уваги висновок експерта за результатами авто-технічного експертного дослідження №10305230 від 16.03.2023 року, оскільки воно проведено всупереч вимогам ст.273 КУпАП, а саме не за постановою суду, а на підставі заяви адвоката Каланжова В.М., а тому експерту судом не надавалися для ознайомлення матеріали справи про адміністративне правопорушення, які перебували на розгляді суду. Апеляційний суд вважає, що наявні в справі докази відповідають критерію належності, допустимості та достатності, а їх сукупність вказує на обґрунтованість висновку місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Апеляційний суд визнає безпідставними твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, а також відносно доведеності версії останнього стосовно події ДТП, з посиланням на те, що водій автомобіля «Mazda» державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у правій смузі, порушив ПДР, почав його об`їжджати та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Audi Q7» державний номерний знак НОМЕР_3 , з огляду на таке. Відповідно до п.п. 1.1 Розділу 1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР, Правил), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пунктом 1.4 ПДР передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Згідно п.2.3б ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п.10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у порушенні п.п. 2.3б, 10.1 ПДР, відповідно до яких водій зобов`язаний стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Будучи допитаним в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що 25.01.2023 року він рухався на автомобілі «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_1 в лівій смузі для руху по вулиці Інглезі в напрямку вулиці Академіка Корольова. Побачивши дорожній знак звуження дороги, він почав перестроювання в праву смугу руху, впевнившись, що в нього немає будь-якої перешкоди. Однак, при перестроюванні, автомобіль «Mazda» державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався позаду нього з великою швидкістю, побачивши його транспортний засіб який йому заважав продовжувати рух, з метою уникнення зіткнення з його автомобілем, почав вивертати вправо, тобто об`їжджав його автомобіль, в результаті чого здійснив зіткнення з припаркованим на полосі виїзду з парковки супермаркету транспортним засобом «Audi Q7» державний номерний знак НОМЕР_3 . Однак дані пояснення ОСОБА_1 спростовуються поясненнями інших учасників дорожньо-транспортної пригоди: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які вказані особи надали в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно. Пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , повністю узгоджуються між собою, та свідчать про те, що саме ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_1 в лівій смузі для руху по вулиці Інглезі в напрямку вулиці Академіка Корольова, побачивши дорожній знак звуження дороги, здійснив різке перестроювання в праву полосу руху, не переконавшись, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки автомобілю «Mazda» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зазначеній полосі та не очікував від ОСОБА_1 такого маневру, а тому намагаючись уникнути зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 був вимушений змінити напрямок руху, почав вивертати вправо, тобто намагався об`їхати автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого сталося зіткнення з припаркованим на полосі виїзду з парковки супермаркету транспортним засобом «Audi Q7» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 об`єктивно підтверджуються відеозаписами події ДТП, наданими в суді першої інстанції учасниками ДТП, які були переглянуті в судовому засіданні апеляційного суду. Так, із відеозапису з камер відеоспостереження долучених стороною захисту в суді першої інстанції чітко вбачається, що автомобіль «Skoda Fabia» рухається по лівій смузі дороги, яка має звуження вправо. Перед вказаним автомобілем стоїть декілька транспортних засобів, які зупинилися на завершені звуження дороги з метою здійснення повороту ліворуч. В цей час, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Skoda Fabia», побачивши перед собою вказані транспортні засоби, різко змінює напрямок руху та починає перестроюватись в праву смугу дороги, але при цьому не надає перевагу автомобілю «Mazda» керуванням ОСОБА_3 , який рухається в правій смузі, та для якого маневр автомобіля «Skoda Fabia» був об`єктивно неочікуваним. Намагаючись уникнути зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», водій автомобіля «Mazda» був вимушений змінювати напрямок руху, почав вивертати вправо, тобто намагався об`їхати автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого сталося зіткнення з припаркованим на полосі виїзду з парковки супермаркету транспортним засобом «Audi Q7». Таким чином, із вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Skoda Fabia», не впевнився в безпеці свого маневру, неочікувано для іншого учасника дорожнього руху водія автомобіля «Mazda» ОСОБА_3 , здійснив зміщування в праву смугу дороги, чим створив реальну аварійну ситуацію, що змусило водія автомобіля «Mazda» ОСОБА_3 , вживати термінових дії спрямованих на уникнення від зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , зокрема ухиляючись від зіткнення вивернути в праву сторону кермо з метою об`їхати автомобіль «Skoda Fabia», але в цей час відбувалося контактування автомобіля «Мазда» з припаркованим з права автомобілем «Audi Q7» під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі «Mazda» та «Audi Q7» отримали механічні пошкодження. На переконання апеляційного суду даний відеозапис чітко підтверджує хронологію подій, які відбулись 25.01.2023 року, саме за обставин, які повідомили суду потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та спростовують доводи ОСОБА_1 про дотримання ним вимог ПДР та відсутність в його діях правопорушення. Крім того, апеляційним судом переглянутий відеозапис автомобільного реєстратора, який наданий потерпілим, на якому зафіксована ділянка дороги, де мало місце ДТП, з відображенням розмітки та дорожніх знаків. З вказаного відеозапису вбачається, що подія ДТП мала місце фактично в районі ділянки дороги, де розташований дорожній знак 5.21.2 «кінець додаткової смуги руху», який вказує на завершення можливості руху в крайній лівій смузі руху, в якій рухався автомобіль «Skoda Fabia» під керуванням ОСОБА_1 . З відеозапису також вбачається, що водій ОСОБА_1 , ігноруючи вимоги даного дорожнього знаку майже перед завершенням лівої крайньої смуги руху, побачивши звуження дороги та транспортні засоби, які зупинилися перед ним з метою здійснення повороту ліворуч, не переконавшись в безпечності свого маневру, який полягав в швидкому перестроюванні з лівої крайньої смуги руху, яка закінчувалась, в праву смугу руху (рух вперед), своїми діями створив реальну аварійну ситуацію для водія автомобіля «Mazda» ОСОБА_3 , внаслідок чого останній був вимушений змінювати траєкторію свого руху з метою уникнення зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , що потягло за собою зіткнення автомобілів «Mazda» та «Audi Q7». Зміст даного відеозапису підтверджує обґрунтованість висновку місцевого суду про те, що саме дії ОСОБА_1 знаходяться у причино-наслідковому зв`язку з моментом виникнення дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. При цьому, суд зауважує, що з урахуванням вимог ПДР України, водій ОСОБА_1 повинен був керуватися положеннями ПДР, дотримуючись вимог знаків напрямку руху по смугах, знаків пріоритету, дорожньої розмітки, якими регулюється рух на даній ділянці дороги, зокрема мав врахувати той факт, що в праві полосі руху рухається автомобіль «Mazda», якому він мав надати можливість проїхати дану ділянку дороги, а не здійснювати перестроювання в праву полосу руху в такий спосіб, який вочевидь був неочікуваним для водія автомобіля «Mazda», який намагаючись уникнути зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia» під керуванням ОСОБА_1 , був вимушений різко змінювати напрямок руху, що потягло за собою зіткнення автомобілів «Mazda» та «Audi Q7». Правилами дорожнього руху встановлено, що небезпекою для руху є зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу, або різкий виїзд на вказану смугу, який є неочікуваним для інших учасників дорожнього руху. Вимога п.10.1. ПДР передбачає повну відповідальність водія, що починає рух, перестроюванням або змінює напрямок, за безпеку дорожнього руху від початку і до закінчення маневру. При цьому, такому водію не слід розраховувати на дії інших водіїв щодо запобігання можливим наслідкам у результаті виникнення небезпечних ситуацій. Більше того, ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації необхідно було враховувати, що відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожен учасник дорожнього руху (в даному випадку водій автомобіля «Mazda» ОСОБА_3 ), має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ці правила. Апеляційний суд також звертає увагу, що при зіставленні всіх фактичних обставин даної події ДТП, вбачається, що пригода сталась за участю фактично трьох водіїв транспортних засобів. Для правильного застосування норми закону про адміністративну відповідальність у такому випадку особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв. На таку особливість у правозастосуванні вказує Пленум ВС у постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року. У п.7 вказаної постанови роз`яснено, що у випадках, коли передбачені ст.286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху декількома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом. З урахування наведеного, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом обставини події ДТП, яка мала місце 25.01.2023 року за участі водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та докази, не викликають у апеляційного суду сумнівів щодо правильності встановлення судом першої інстанції обставин пригоди. За таких підстав, доводи сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, апеляційний суд визнає безпідставними та декларативними, оскільки апелянтом не надано суду будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження проголошеної стороною захисту версії розвитку події. Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. В адміністративно-деліктному праві принцип змагальності породжує право особи на пред`явлення своїх доказів на противагу тим доказам, які надані органом, який складав матеріали про адміністративне правопорушення. Проте, сторона захисту не надала суду об`єктивних доказів на спростування фактів, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях потерпілих та відеозаписах події ДТП. Відповідно до загальних положень ПДР, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно недопустимості як доказу наданого стороною захисту висновку експерта ОСОБА_4 №10305230 від 16.03.2023 року за результатами авто-технічного експертного дослідження обставин зіткнення автомобілів, який був зроблений за заявою адвоката Каланжова В.М. (а.с.31-39), оскільки вказаний висновок отриманий всупереч положенням КУпАП. Так, відповідно до вимог ч.1 ст.273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. Зважаючи на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП віднесено до компетенції суду, то відповідно суд призначає експерта для вирішення питань, що потребують спеціальних знань, за клопотанням учасників справи. Таким чином, з урахуванням приписів ст.273 КУпАП, слід дійти висновку, що КУпАП містить імперативну норму, яка вказує на те, що експертиза призначається саме судом на основі оригіналів матеріалів адміністративної справи, якщо за результатами розгляду буде встановлено, що матеріали справи потребують висновку експерта, та лише за клопотанням учасників судового провадження. За власною ініціативою суд не має процесуальних повноважень на призначення експертизи. Водночас, як вірно зазначив місцевий суд, авто-технічне експертне дослідження №10305230 від 16.03.2023 року в даній справі судом не призначалось. При цьому, під час судового розгляду в місцевому суді сторона захисту, усвідомлюючи своє право на ініціювання клопотання про призначення судом відповідної експертизи, не скористалась ним, а обрала інший спосіб отримання висновку експерта, який не відповідає положенням ст.273 КУпАП. В суді апеляційної інстанції сторона захисту, розуміючи позицію потерпілих та їх представників щодо недопустимості як доказу висновку експерта ОСОБА_4 №10305230 від 16.03.2023 року за результатами авто-технічного експертного дослідження обставин зіткнення автомобілів, з мотивів його отримання всупереч положенням ч.1 ст.273 КУпАП, також не скористалась своїм правом на подання клопотання про призначення експертизи. Водночас апеляційними судом встановлено, що обставини події ДТП у висновку №10305230 від 16.03.2023 року викладені на підставі відомостей, зазначених в заяві адвоката Каланжова В.М. та долучених до неї копій матеріалів справи, але вони спростовуються сукупністю інших доказів, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 під час судового розгляду, а також змістом відеозаписів з місця події наданих стороною захисту та потерпілою стороною, належність яких сторонами судового розгляду не заперечується. Крім того, як вбачається з авто-технічного експертного дослідження №10305230 від 16.03.2023 року, воно проведено без залучення інших учасників ДТП, експертом не досліджено матеріалів судової справи, а лише копії матеріалів долучені адвокатом Каланжовим В.М. Окрім того, для проведення експертизи використані вихідні дані, які надані в заяві адвоката, але не взято до уваги пояснення інших учасників ДТП, які вони надали суду та не з`ясовано їх правову позицію при призначені та проведені дослідження. Вказані обставин свідчить про те, що цей висновок не ґрунтуються на сукупності належних і достовірних вихідних даних, які досліджувались у сукупності з іншими доказами, зібраними у цій справі, а тому такий висновок є недопустимим доказом. З урахуванням наведених обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою версію ОСОБА_1 та його захисника щодо обставин події ДТП та приходить до висновку, що матеріали справи та досліджені судом докази, поза розумним сумнівом свідчать про те, що саме ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в полосі, яка мала перевагу, на яку ОСОБА_1 мав намір перестроїтися, внаслідок чого останній створив для транспортного засобу «Mazda» аварійну обстановку, що змусило водія вказаного автомобіля різко змінити напрямок руху з метою уникнення зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , що в свою чергу призвело до ДТП, в результаті якої транспортні засоби «Mazda» та «Audi Q7» отримали механічні пошкодження. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виникнення ДТП є прямим наслідком порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.10.1. ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді місцевого суду в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, стороною захисту не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. Таким чином, встановлені апеляційним судом обставини та сукупність досліджених доказів, дають достатні підстави для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З урахуванням наведеного, доводи сторони захисту про невідповідність висновків місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу захисника Каланжова В.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнаний винуватим у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський