Постанова Одеський апеляційний суд № 521/2220/23

Номер провадження: 33/813/429/23 Номер справи місцевого суду: 521/2220/23 Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Дубрянської Н.О., адвоката Ювченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,0 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн. З вказаної постанови вбачається, що 10 грудня 2022 року о 23 год. 40 хв. в м. Херсон по вул. Нестерова водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння з явними ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук; порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, що зафіксовано на відео з нагрудної камери №470979, 470572, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року. За даним фактом інспектором поліції відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №331460 від 10 грудня 2022 року, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийняте за відсутності ОСОБА_1 , без належного його повідомлення про час та дату проведення судового розгляду, крім того воно є невмотивованим та необґрунтованим; 2)поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначений у ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». В матеріалах справи відсутній доказ того, що ОСОБА_1 було повідомлено про причину зупинки, а також взагалі не міститься доказів зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ; 3)в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом; 4)ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, наявні погрози з боку інспекторів поліції з метою прийняття відмови, у зв`язку із вилученням транспортного засобу та подальшими проблемами; 5)відеозапис, який міститься в матеріалах справи є недопустимим доказом, оскільки отриманий з порушенням законодавства та є неналежним, оскільки з нього не можливо встановити належність до обставин справи; 6)протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, недопустимо як на докази, лише на протокол про адміністративне правопорушення; 7)пояснення та рапорти співробітників поліції, не являється допустимим доказом по справі; 8)матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформлені матеріалів . Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити. Заслухавши пояснення адвоката Ювченка А.В. діючого в інтересах ОСОБА_1 , який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №331460 від 10.12.2022 року з якого вбачається, що 10.12.2022 року о 23:40 год., в м. Херсон по вул. Нестерова, 52 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння з явними ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рот, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Водію у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП; -направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 10.12.2022 року о 23:55 год., було виписано направлення до КУ «ХОНД» ХОР для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак огляд не проводився; -рапорт поліцейського роти №2 батальйону УПП в Херсонській області ДПП сержанта поліції з якого вбачається, що 10.12.2022 року під час вільного патрулювання за адресою: м. Херсон, вул. Нестерова, 52 у складі екіпажу «Яхта-101» було зупинено транспортний засіб «Nissan Leaf», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого під час спілкування виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови поведінка, що не відповідає обстановці. Водію у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що водій відмовився. На водія винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП; -довідка з УПП в Миколаївській області згідно якої вбачається, що згідно наявних облікових даних АІС МВС України ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 від 13.10.2020 року. -відеозапис з відеореєстратора, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що ОСОБА_1 10 грудня 2022 року о 23 год. 40 хв. в м. Херсон було зупинено працівниками поліції. На питання працівника поліції надати посвідчення водія ОСОБА_1 відповів, що нічого з собою не взяв, ані документів, а ні телефону, оскільки йому зателефонувала «мала», сказала, що вона у подружки та попросила забрати її, то він сів, та поїхав за нею. В процесі бесіди у працівника поліції виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. На питання працівника поліції чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній повідомив, що можливо бокал вина. На питання працівника поліції чи згоден ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або проїхати до медичного закладу, останній відмовився, сказав, навіщо. Після того, як працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено адміністративний протокол, ОСОБА_1 спитав, чи треба йому подзвонити куди слід. На питання працівника поліції куди саме ОСОБА_1 хоче зателефонувати, останній повідомив, що начальству, за для того, щоб не складати протокол. Працівником поліції Бабурова О.В. було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, однак підписувати його останній відмовився. Отже, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а навпаки з боку інспекторів поліції наявні погрози (з метою прийняття відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння) про вилучення транспортного засобу та подальшими проблемами, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затверджено спільним Наказом МВС України а Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться закладі охорони здоров`я. Відповідно до п. 3 наведеної Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Посилання ОСОБА_1 на те, що відеозапис, який міститься в матеріалах справи є недопустимим доказом, оскільки отриманий з порушенням законодавства та є неналежним, оскільки з нього не можливо встановити належність обставин справи, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції). Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи. Дослідивши наявні в матеріалах справи відеозаписи у сукупності з іншими матеріалами адміністративної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дані відеозаписи є належним, допустимим і достатніми, оскільки вчинені у день, час та у місці, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджується з наданими поліцейськими іншими доказами та не суперечать ним, а доповнюють матеріали справи. Тобто, у апеляційного суду відсутні сумніви у недостовірності даних відеозаписів. Посилання адвоката Ювченка А.В. про те, що відеозапис, який було долучено до матеріалів справи, не містить факту зупинення працівниками поліції, є слушними, однак такі посилання не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки з відеозаписів, що містяться на диску відносно ОСОБА_1 не вбачається його заперечень щодо того, що він не керував транспортним засобом. Навпаки, містяться його пояснення з яких вбачається, що він сів за кермо при цьому забув взяти з собою водійське посвідчення та телефон. Крім того, даних, які записані на відео достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено одночасну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про відсутність підпису свідків у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Тобто, працівники поліції мають право проводити огляд на стан сп`яніння без участі свідків, за умови відеофіксації. Доводи апелянта, що працівниками поліції не було задокументовано порушення водієм ОСОБА_1 положень правил дорожнього руху для зупинки транспортного засобу та стосовно не відсторонення працівниками поліції останнього від керування транспортним засобом не можуть бути підставами для скасування постанови суду, оскільки не спростовують сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Разом з тим, з досліджених відеозаписів, вбачається, що працівники поліції відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом (не дозволили йому сісти за кермо та поїхати додому, як того хотів ОСОБА_1 ). Потім ОСОБА_1 просив, що він закриє автомобіль та піде, а за це щоб не складали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції критично відноситься до посилань ОСОБА_1 про те, що рішення прийняте за його відсутності, без належного його повідомлення про час та дату проведення судового розгляду з огляду на таке. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №331460 від 10.12.2022 року, а також судовою повіткою. Крім того, для захисту свої порушених прав ОСОБА_1 скористався своїм правом передбаченим ст.268 КУпАП, залучивши для представництва та захисту його інтересів захисника Ювченка А.В., яким до суду першої інстанції подавались клопотання. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), зазначив, що сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань». Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено одночасну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Крім того факт вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 не заперечувався, а навпаки він сам повідомив працівників поліції, що вживав вино. Інші твердження ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги. Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 10.12.2022 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Отже, позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова