Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4454/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4454/22 пров. № А/857/2636/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Большакової О.О., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 49 564,11 гривень. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету податковий борг зі сплати: - податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, з урахуванням штрафних санкцій і пені в загальній сумі 34 563,02 гривень (тридцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят три гривні дві копійки); - військового збору, що сплачується за результатами річного декларування, з урахуванням штрафних санкцій і пені в загальній сумі 2 880,75 гривень (дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень сімдесят п`ять копійок); - штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходу платника податків у вигляді заробітної плати в сумі 1 020,00 гривень (одна тисяча двадцять гривень нуль копійок); - адміністративних штрафів та інших санкцій в сумі 1 360,00 гривень (одно тисяча триста шістдесят гривень нуль копійок); - штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 9 740,34 гривень (дев`ять тисяч сімсот сорок гривень тридцять чотири копійки). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати таке, та ухвалити нове про відмову задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов`язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду (з рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17- рп/2011 (справа № 1-9/2011)). Тому, вважає, що суд першої інстанції не повинен був повертати її зустрічний позов про оскарження податкових повідомлень-рішень. Помилковими також вважає аргументи суду першої інстанції про правомірність нарахування контролюючим органом пені в період дії карантину, до його завершення, оскільки не враховано зміни до ПКУ, де зазначено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Судом у спірному випадку зазначено, що як слідує із змісту інтегрованої картки платника податків, 16.11.2021 у відомостях останньої з`явилися дані про нарахування податковим органом пені (статті 129 ПК України),: - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 5 333,52 гривень; - з військового збору, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 443,04 гривень. Вважає таке нарахування безпідставним з огляду норми Закону України від 13.05.2020 р. № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби». Апелянт вважає, що суд не є органом, який визначає податкове зобов`язання. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, зважаючи на численні факти недотримання норм процесуального Закону як зі сторони суду так зі сторони контролюючого органу, на порушення норм матеріального права зі сторони контролюючого органу, апелянт вважає, що зазначене рішення необхідно скасувати за наслідком його апеляційного перегляду. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 із присвоєним реєстраційним номером платника податків НОМЕР_1 зареєстрована як фізична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, якою 28.05.2019 подано заяву про припинення за власним рішенням. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 ПК України). Пунктом 15.1 статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), які є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. До загальнодержавних податків відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України належать податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом. Виходячи із положень підпункту 162.1.1., 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 та підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідач є платником податку на доходи фізичних осіб та платником військового збору. Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України). Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Згідно пунктів 86.1., 86.3., 86.8. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт. Судом першої інстанції зґясовано, що контролюючим органом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 28.05.2019 та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.03.2011 по 28.05.2019, складено акт №4812/09-19-07-14/ НОМЕР_1 від 02.09.2021. Реалізовуючи виявлені порушення, на підставі вказаного акта контролюючим органом сформовано: 1) за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування: - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.10.2021 за №007085/0714, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем в розмірі 23 408,00 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 5 851,99 гривень; Так як мало місце часткова сплата зобов`язань за основним зобов`язанням в сумі 30,49 гривень стягненню підлягає 23 377,51 гривень. 2) за військовим збором, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування: - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.10.2021 за №007088/0714, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем в розмірі 1 950,66 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 487,67 гривень. Оскільки, на час проведення перевірки у відповідача обліковувалася часткова сплата зобов`язань за основним зобов`язанням в сумі 0,62 гривень стягненню підлягає 1 950,04 гривень. 3) з штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходу платника податків у вигляді заробітної плати: - податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05.10.2021 за №007086/0714, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1 020,00 гривень; 4) з адміністративних штрафів та інших санкцій: - податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05.10.2021 за №007093/0714, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1 360,00 гривень; 5) з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування: - податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05.10.2021 за №007092/0714, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 9 740,34 гривень. Вказані п`ять податкових повідомлення-рішень 06.10.2021 засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за 76018 6984113 6 направлялись за податковою адресою: АДРЕСА_1 , яке 02.11.2021 отримане ОСОБА_1 , що підтверджено підписом відповідача. Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Позивач скористалася правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, тобто такі рішення пройшли процедуру адміністративного оскарження, при цьому рішенням Державної податкової служби України від 22.02.2022 за №3406/6/99-00-06-01-04-06 такі залишені без змін, відтак, суд першої інстанції правильно вважав, що донараховані контролюючим органом, станом на 09.01.2023, зобов`язання в загальному розмірі 43 787,55 гривень, є узгодженим та являються податковим боргом відповідача. З приводу нарахування у спірних відносинах контролюючим органом відповідачу пені суд першої інстанції вірно врахував, що у відповідності до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Підпунктом 129.3.1. пункту 129.3 статі 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1. та 129.1.2 пункту 129.1 статі 129 Податкового кодексу України (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 статті 129 Кодексу). При цьому, суд першої інстанції зауважив, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-IX, який набрав чинності 18.03.2020, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-1 такого змісту: «За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.» В подальшому, пункт 52-1 підрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, із змінами, внесеними згідно із Законом від 13.05.2020 № 591-IX та Законом від 13.05.2020 № 591-IX, викладено у наступній редакції: «За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню». Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин. В подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася, в тому числі до 30 квітня 2023 року. Згідно інтегрованої картки платника податків 16.11.2021 у відомостях останньої з`явилися дані про нарахування податковим органом пені (статті 129 ПК України): - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 5 333,52 гривень; - з військового збору, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 443,04 гривень. У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України). Судом першої інстанції з`ясовано, що Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області поштовим відправленням за номером 78501 0285078 4, направлено податкову вимогу форми «Ф» за №0041056-1307-0918 від 29.11.2021, яка вручена відповідачу 16.12.2021 за її податковою адресою: вул. Свободи, 199, кв. 1, м. Яремча, Івано-Франківська область. Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017, визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові). З огляду на це, суд першої інстанції правильно вважав, що податкова вимога вважається врученою відповідачу. Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про суму податкового боргу, що підлягає стягненню за платежами від 24.08.2022, податковими повідомленнями-рішеннями від 05.10.2021, податковою вимогою форми «Ф» за №0041056-1307-0918 від 29.11.2021, а також інтегральними (обліковими) картками платника податку, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначені контролюючим органом податкові зобов`язання в загальній сумі 49 564,11 гривень, являється податковим боргом відповідача, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в тому числі штрафні санкції і пеня в загальній сумі 34 563,02 гривень, з військового збору, що сплачується за результатами річного декларування, в тому числі штрафні санкції і пеня в загальній сумі 2 880,75 гривень, з штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходу платника податків у вигляді заробітної плати в сумі 1 020,00 гривень, з адміністративних штрафів та інших санкцій в сумі 1 360,00 гривень, з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 9 740,34 гривень. Оскільки, докази, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 49 564,11 гривень, відсутні, то відповідно суд підставно вважав, що позов підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року по справі № 300/4454/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. О. Большакова В. Я. Качмар