Постанова 4856 № 560/11735/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11735/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 24 травня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати позивачеві, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.08.2017 по день фактичного розрахунку - 14.10.2022 включно; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачеві, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.08.2017 по день фактичного розрахунку - 14.10.2022 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня2023 року позовні вимоги задоволено частово. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.08.2017 по 14.10.2022 в сумі 62 281,22 грн., із відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_2 від 17.08.2017 №44 позивач виключений зі списків особового складу частини з 17.08.2017. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 560/584/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2016-2017 роки. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2016-2017 роки. Вказане судове рішення набрало законної сили. Під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 17.08.2017 позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №560/583/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.08.2017 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.08.2017 включно. На виконання рішень судів 29.04.2021 військовою частиною НОМЕР_1 позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення в сумі 5 716,18 гривень, з яких 58,56 гривень індексація грошового забезпечення та 5 657,62 гривень за грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, шляхом перерахунку на картковий рахунок грошових коштів. Також, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2022 по справі 560/13754/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.08.2017 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2016 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 . Індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 17.08.2017 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року. На виконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 донараховано та 14.10.2022 на картковий рахунок позивача додатково виплачено другу частину індексації грошового забезпечення в сумі 56 553,43 грн. Тобто на виконання Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №560/583/21 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2022 по справі 560/13754/21 військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено заборгованість по індексації грошового забезпечення в загальній сумі 56 611,99 грн. (58,56 грн. + 56 553,43 грн.) Отже, загальний розмір невиплачених позивачу військовою частиною НОМЕР_1 у день звільнення з військової служби грошових коштів складає - 62 269,61 гривень (5 657,62 грн. (грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) + 56 611,99 грн. (індексація грошового забезпечення)). Таким чином, фактичний розрахунок по грошовому забезпеченню з позивачем проведено 14 жовтня 2022 року. В жовтні 2022 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.08.2017 по день фактичного розрахунку - 14.10.2022. За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 03.11.2022 за № 632/24/1141 повідомив про відмову позивачу у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач вважаючи, що з ним вчасно не проведено остаточний розрахунок при звільненні, звернувся в суд з даним позовом.

Мотивувальна частина. Згідно зі статтею 1-2, частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008). Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. У відповідності до пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Однак, Законом від 20.12.1991 № 2011-XII як і Положенням № 1153/2008 правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 Кодексу законів про працю України. Наведене відповідає правовому висновку щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладеному в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19 та багато інших. Так, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Зазначено також, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Крім того, у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Велика Палата у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц теж окреслила зазначені вище критерії оцінки спірних сум середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні. На підтримку наведеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду, 30.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19, про яку суд згадував вище. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку. Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23.12.2020 у справі № 825/1732/17, від 29.12.2020 у справі № 520/11337/18. Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на отримання якого має позивач, суд враховує, що згідно з п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2022 №632/20/2445 середньоденне грошове забезпечення позивача складає 207,26 грн. Затримка розрахунку при звільненні становить 1884 календарних днів (період з 18.08.2017 по 14.10.2022). Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 390 477,84 грн. (середньоденне грошове забезпечення 207,26 грн. х 1884 календарних днів). Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року по справі № 825/325/16 вказав, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи. Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі №524/1714/16-а, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, Верховний Суд в постанові від 30 жовтня 2019 року по справі №806/2473/18 (адміністративне провадження №К/9901/2118/19) сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку. Суд враховує зазначені висновки Верховного Суду при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у цій справі. Зокрема, істотність частки індексації грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: (сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.08.2017, та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпутки) - 62269,61 / 390 477,84 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 18.08.2017 по 14.10.2022 -1884 дні) х 100 = 15,95%. Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 15,95% становить: 207,26 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 15,95% х 1884 ( кількість днів затримки розрахунку) = 62 281,22 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 62 281,22 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком. Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності у подібних правовідносинах викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №806/345/16, від 18.07.2018 у справі №825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №6-39цс11. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.