Постанова 4803 № 210/4481/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4071/23 Справа № 210/4481/22 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 210/4481/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Хейло Я.В., суддів Мірути О.А., Тимченко О.О., секретар судового засідання:Тимофєєва В.О. сторонни: позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, яке ухвалене суддею Скотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 23 січня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 04 вересня 1961 року працював у комбінаті «Криворіжсталь» ім. В.І.Леніна, на різних посадах, 06 квітня 2007 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, відповідно до ст.38 КЗпП. Вказує, що 05 січня 1987 року о 15 год. 35 хв. під час виконання своїх трудових обов`язків, з ним стався нещасний випадок. Обставини нещасного випадку викладені в Акті №4/1 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 06 січня 1987 року. Після нещасного випадку позивач був доставлений до лікарні, де йому було встановлено діагноз: поразка культі II-IV лівої кисті. В епікризі №94 зазначено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 21 квітня по 28 квітня 1987 року. Хворому було зроблено операцію-видалення екзестоз культі III пальця. Згідно довідки МСЕК від 23 березня 1987 року серії ДНП-Р № 166230 про результат визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу в результаті огляду встановлено ступінь професійної втрати працездатності у 60% та встановлено третю групу інвалідності до 01.04.1988 року. Висновком МСЕК від 04 квітня 1988 року серії ВТЕ-28 № 054704 ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60 % з 01 квітня 1988 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи на безстроковий термін. Позивач зазначає, що у зв?язку із вказаною травмою та встановленим ступенем втрати працездатності порушено та порушуються нормальні життєві зв?язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Вважає, що у зв`язку з отриманою виробничою травмою йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року в задоволенні позову адвоката Повалій Олени Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві відмовлено. Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 992,40 компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Узагальнення доводів осіб, які подали апеляційні скарги В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що у зв`язку з травмою та встановленим ступенем втрати працездатності порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки первинний огляд МСЕК позивача відбувся 1988 року, тобто в період, коли не діяло законодавство, яке б передбачало стягнення моральної шкоди, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Посилається на постанову Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 492/1296/15-ц, в якій з позивачем стався нещасний випадок 06 лютого 1988 року та судами зроблено висновок, про те, що правовідносини щодо відшкодування шкоди ушкодженням здоров`я на виробництві, які виникли між сторонами у справі, тривають до теперішнього часу. Отже, до спірних правовідносин застосується нормативні акти, які і зараз регулюють спірні правовідносини. Вказує, що 60% втрати професійної працездатності позивача є великою та суттєвою втратою працездатності для чоловіка та судова практика стосовно відшкодування моральної шкоди враховує реалії сьогодення, отже вказана сума, яку позивач просив стягнути з відповідача є справедливим розміром відшкодування моральної шкоди. Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мотуз О.В. доводи , викладені в апеляційній скарзі повністю підтримав та просив її задовольнити. Інші учасники судового розгляду у судове засідання апеляційного суду не з`явились, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Криворізьким металургійним заводом ім. В.І. Леніна, в період часу з 04.09.1961 року по 06.04.2007 року (а.с.9-11). Згідно акту №4/1 від 06.01.1987 року форми Н-1 причиною нещасного випадку визначено незадовільна організація робіт, я саме в недотриманні ОСТу біркової системи та інструкції з ТБ для різьбяра, ст.різьбяра 1500т. ножиць, низька вимогливість з боку змінного інженерно-технічного персоналу за їх виконанням. (а.с.12,13). Згідно епікризу №94 ОСОБА_1 було встановлено діагноз: поразка культі II-IV лівої кисті. В епікризі №94 зазначено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 21 квітня по 28 квітня 1987 року. Хворому було зроблено операцію-видалення екзестоз культі III пальця. (а.с.17). Згідно довідки МСЕК від 23 березня 1987 року серії ДНП-Р № 166230 про результат визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу в результаті огляду встановлено ступінь професійної втрати працездатності у 60% та встановлено третю групу інвалідності до 01.04.1988 року. (а.с.18-19). Згідно довідки МСЕК від 04 квітня 1988 року серії ВТЕ-28 № 054704 про результат визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу в результаті огляду встановлено ступінь професійної втрати працездатності у 60% з 01.04.1988 року та встановлено третю групу інвалідності безстроково. (а.с.14-16). Позиція апеляційного суду Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року залишити без змін. Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався ст.12 Закону України «Про охорону праці», ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робочим та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ними трудових обов`язків, затверджених Постановою Радою Міністрів СРСР № 690 від 03.07.1984 року, та виходив з того, що право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, в даному випадку з 23 березня 1987 року. Події, що стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце у 1987 році та не потягнули за собою виникнення у ОСОБА_1 цивільного права на відшкодування моральної шкоди, оскільки законодавство, що було чинним на момент настання нещасного випадку та встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з наступних підстав. Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями, № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Відповідно достатті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 23 березня 1987 року. Тобто, зазначені правовідносини виникли в період дії Цивільного кодексу, в редакції 1963 року, яка, станом на березень 1987 року, не передбачала права на відшкодування моральної шкоди. Стаття 237-1 КЗпП України, якою встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відповідно до Закону України «Про внесення змін до КЗпП України» від 24.12.1999 року набрав чинності з 13.01.2000 року. До набрання чинності зазначеної норми правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про охорону праці»та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року(зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34)., тобто також після спричинення позивачу шкоди. Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків введено в дію з 1 липня 1993 року. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, набрав чинності 01.01.1993 року. Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робочим та службовцям каліцтвом абоіншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ними трудових обов`язків, затверджених Постановою Радою Міністрів СРСР №690 від 03.07.1984 року, які були чинні станом на березь 1987 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. За загальним правилом про дію нормативно-правового акту у часі до кожної події факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія факт чи відносини мали місце, а не на момент пред`явлення позову та розгляду його в судовому порядку. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовую цивільну відповідальність особи. Таким чином, нормативно-правові акти, які набрали чинності після періоду, в який склалися правовідносини між сторонами, в тому числі і ст. 237-1 КЗпП України, застосовані до спірних відносин бути не можуть, а відтак не можуть бути і задоволені на їх підставі і позовні вимоги. Події, що стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце у 1987 році, та не потягнули за собою виникнення у ОСОБА_1 цивільного права на відшкодування моральної школи, оскільки законодавство, що було чинним на момент настання нещасного випадку та встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють виниклі правовідносини та не порушено норми процесуального права, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є обґрунтованим. Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 492/1296/15-ц , колегія суддів не бере до уваги, оскільки в зазначеній справі позивач просила встановити факт отримання каліцтва на виробництві; зобов`язати скасувати акт, складений за формою БТ про нещасний випадок, та скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві; зобов`язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Арцизькому районі Одеської області призначити їй страхові виплати у зв`язку з частковою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 06 лютого 1988 року при виконання нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області з червня 2009 року, тобто у вказаній справі та в справі, що переглядається апеляційним судом фактичні обставини справи не є тотожними. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Розподіл судових витрат Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 травня 2023 року. Головуючий: Судді: