Ухвала КАС ВС № 420/9580/22

УХВАЛА 24 травня 2023 року м. Київ справа № 420/9580/22 адміністративне провадження № К/990/16735/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №420/9580/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, у якому просив: визнати протиправною відмову відповідача щодо надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному, який здобуває вищу освіту за денною формою освіти, та довідки за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відсутності заперечень для виїзду з України; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який здобуває вищу освіту за денною формою освіти, з наданням дозволу на виїзд за кордон, шляхом заповнення розділу «ОСОБЛИВІ ВІДМІТКИ», в якому зробити відмітку про надання відстрочки від призову за мобілізацією та дозволу на виїзд за кордон, проставивши відтиск печатки; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відсутності заперечень для виїзду з України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, позов задоволено частково: визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією та довідки за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який здобуває вищу освіту за денною формою освіти, та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі вказаної норми Закону. У задоволені іншої частини позовних відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач втретє звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 04 травня 2023 року засобами поштового зв`язку. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Скаржник, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 та вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо вирішення колізії норм права, а саме: абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ід 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) та статті 11 Закону №3543-XII, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022, статті 18-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу 3 частини третьої статті 23 Закон №3543-XII; щодо застосування частини третьої статті 23 Закон №3543-XII - чи поширюється вказана частина статті лише на військовозобов`язаних та резервістів, чи також на призовників. Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Суд зазначає, що лише посилання на норми права, щодо застосування яких, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідних норм права, та як на його думку відповідна норма повинна застосовуватися, а також яким чином вказана норма права впливає на вирішення справи по суті позовних вимог. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин доводи касаційної скарги не містять належного обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Касаційна скарга містить посилання на те, що судами порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи. В контексті цього зазначає, що суди не визначили хто має приймати рішення про надання відстрочки; суди помилилися із визначенням статті 23 Закону №3543-XII; суди не вирішили питання чи є спеціальна норма, якою врегульовано відстрочку від призову (заборона призову) до Збройних Сил України призовників, чи до них застосовується загальна норма статті 23 Закону №3543-XII). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Слід зазначити, що пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. При цьому, загальне посилання на те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування обставин справи, не здійснивши активної ролі у встановленні об`єктивної істини, тим самим не встановив фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суперечить змісту пункт 1 частини другої статті 353 КАС України. Водночас означенні посилання скаржника зводяться до його незгоди з прийнятими рішеннями судами попередніх інстанцій. Верховний Суд наголошує, що обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту, у зв`язку з чим доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі. Щодо посилання скаржника на порушення судом першої інстанції вимог статті 48 КАС України (не здійснено заміну неналежної сторони у справі), то Суд зазначає, що формальне посилання на таку обставину не є достатнім для відкриття касаційного провадження на підставі на пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Вказуючи на таке порушення судом положень 48 КАС України, скаржник сам зазначає, що не подавав клопотань чи заяв про заміну відповідача або залучення співвідповідача. З огляду на вказане, є необґрунтованими доводи скаржника щодо наявності підстав касаційного оскарження судових рішень визначених пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України. Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі. Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та проесуального права. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути скаржнику, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №420/9580/22 повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.А. Губська