Постанова Волинський апеляційний суд № 159/1768/23

Справа № 159/1768/23 Провадження №33/802/312/23 Головуючий у 1 інстанції:Панасюк С. Л. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 травня 2023 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Чорної Б.М., розглянувши у режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисника Чорної Б.М. на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2023 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. судового збору. Згідно з постановою судді Кашуба І.Б. визнаний винним за те, що 29 березня 2023 року близько 17 год 00 хв під час виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду (під час воєнного стану) у місці постійної дислокації ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП. Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник оскаржує його з мотивів незаконності. Стверджує, що висновок спеціаліста № 175 від 29 березня 2023 року не можна вважати належним доказом у справі, оскільки порушена процедура огляду на стан сп`яніння. Вважає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано суб`єктивної та об`єктивної сторін правопорушення. З огляду на наведене, вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена належними і допустимими доказами. А тому просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Чорну Б.М., яка підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та просила скасувати рішення судді і закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Положення ст.9 КУпАП регламентують, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність, що визначено ч.4 ст.15 цього Кодексу. Відповідно до диспозиції ч.3 ст.172-20 КУпАП адміністративним правопорушенням вважається, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення в/ч НОМЕР_1 № 289 від 30.03.2023, 29 березня 2023 року близько 17 год 00 хв під час виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду (під час воєнного стану) у місці постійної дислокації ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП (а.с.3-5). Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, що доводиться тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 (а.с.7-8). Згідно з висновком спеціаліста № 175 від 29 березня 2023 року під час обстеження ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (результат тесту 1,25 ‰) (а.с.6). У поданій апеляційній скарзі сторона захисту стверджує, що вказаний висновок не можна вважати належним доказом у справі, оскільки порушена процедура огляду на стан сп`яніння, однак вказані доводи суд апеляційної інстанції вважає голослівними. Згідно з консультативним висновком спеціаліста № 175 від 29 березня 2023 року він складений лікарем, показав позитивний результат 1,25 ‰. У пояснювальній записці сам ОСОБА_1 не заперечує вживання ним алкогольних напоїв 29 березня 2023 року (а.с.11). Вказаний факт у своїх показаннях в суді першої інстанції також підтвердили свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, після чого його було доставлено до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже, наявними у справі доказами об`єктивно стверджується, що 29 березня 2023 року близько 17 год 00 хв під час виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду (під час воєнного стану) у місці постійної дислокації ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Підстав вважати результати медичного огляду ОСОБА_1 необ`єктивними апеляційним судом не встановлено. Піддавати сумніву досліджені місцевим судом докази у суду апеляційної інстанції також немає підстав. Проаналізувавши зібрані й досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, є повністю доведеною сукупністю належних та допустимих доказів у розумінні ст.251 КУпАП, які містяться у матеріалах справи. А невизнання стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, суд апеляційної інстанції розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. Апеляційний суд вважає, що накладаючи адміністративне стягнення, суддя, згідно з вимогами ч.2 ст.33 КУпАП, урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив ОСОБА_1 стягнення, визначене санкцією ч.3 ст.172-20 КУпАП. Проте, на погляд апеляційного суду, судом першої інстанції в порушення вимог п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» безпідставно стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. судового збору. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Положення п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Як убачається із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке ставиться йому у провину, під час виконання службових обов`язків як військовослужбовець, а тому він підлягає звільненню від судового збору. Отже, у даному випадку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки встановлено неправильне застосування норм процесуального права. З огляду на вищенаведені обставини та положення п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» постанова місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору підлягає зміні. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2023 року щодо ОСОБА_1 в частині стягнення судового збору змінити. На підставі ч.7 ст.294 КУпАП виключити з мотивувальної та резолютивної частин постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2023 року рішення про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави 536 (п`ятисот тридцяти шести) гривень 80 коп. судового збору. В решті постанову залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов