Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/3429/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2023 Справа № 904/3429/22 м.Дніпро Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б., секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023р. у справі №904/3429/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж", м.Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м.Дніпро про стягнення заборгованості у сумі 2 180 883,14 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023р. (повне рішення складено - 17.02.2023р., суддя - Мельниченко І.Ф., м. Дніпро) у справі №904/3429/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" 1596219,00 грн. - основного боргу, 231603,83 грн. - інфляції грошових коштів, 24417,34 грн. - судового збору. В частині стягнення 1002265,00 грн. провадження у справі закрито. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем після звернення позивача до суду було частково сплачено вартість поставленого товару у розмірі 1 002 265,00 грн., то на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 1 005 265,00грн. підлягає закриттю. Оскільки в п. 11.1 договору сторони встановили інший розмір процентів річних, який прирівнюється до нуля відсотків, то вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 31 339,34 грн. задоволенню не підлягають. Відповідно до здійсненого господарським судом перерахунку, встановлено, що розрахунок інфляції грошових коштів за накладною №ВН 0000084 від 16.05.2022 здійснений без урахування вимог ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку для виконання зобов`язання, а отже, до стягнення підлягає інфляція грошових коштів в сумі 231 603,83 грн. Доказів, які б свідчили про те, що передача товару відбулася в іншу дату відповідачем надано не було, як і не надано доказів на підтвердження того, що під час прийняття товаророзпорядчих документів відповідач заперечував стосовно належного їх оформлення. Належна сума судового збору за подання позову складає 28 001,82 грн., а отже надмірно сплачений судовий збір та судовий збір який підлягає поверненню у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 1 002 265, 00 грн. в загальній сумі складає 12 033,98 грн. та підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 7 ЗУ "Про судовий збір".

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи. Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023р. у справі №904/3429/22 скасувати. 2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - оскаржуване рішення суду є неповним, складеним без належного дослідження всіх доводів учасників справи та таким, що не відповідає вимогам процесуального та матеріального права; - позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами, що у відповідача настав обов`язок на оплату видаткових накладних, оскільки такий обов`язок у відповідача настає тільки з моменту надання позивачем належним чином оформленого повного комплекту документів відповідачу; - видаткові накладні, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні позивача не відповідають встановленим в п. 4.2. договору вимогам, а саме в них не зазначено код товару згідно УКТ ЗЕД, тому у відповідача не настав обов`язок оплати поставленого товару; - в усіх товарно-транспортних та видаткових накладних зазначена лише дата формування таких документів. Жодної дати фактичної передачі товару відповідачу в таких накладних не міститься; - судом першої інстанції не було надано належної уваги доводам відповідача щодо важливості визначення дати поставки товару, який відповідно до умов договору, визначається в товарно-транспортній або видатковій накладній; - позивач не має підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат, оскільки така неможливість прямо передбачена в п. 11.1. договору; - якщо позивачем було зареєстровано податкову накладну більше ніж через 90 календарних днів з дня поставки товару, то в такому випадку відповідач має право оплатити поставлений товар з дня реєстрації податкової накладної, навіть якщо цей строк складає більше ніж 90 календарних днів, і відповідачем в такому разі не будуть порушуватись умови договору щодо строків оплати поставленого товару; - за розрахунками відповідача сума інфляційних втрат складає 119 724,58 грн. 2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ"Спецімідж" зазначило, що: чинне законодавство України не передбачає обов"язку вказувати у рахунку- фактурі, видатковій та товаро-транспортній накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД ; відповідач протягом розгляду справи оплачував товар, тому його твердження про те, що у нього не виник обов"язок оплати є суперечливими; відповідачем не зазначено, яким чином наявність чи відсутність того чи іншого документу завадили йому здійснити оплату товару; зауваження позивача про те, що строк прострочення виконання зобов"язання щодо оплати товару повинен розраховуватися від дати реєстрації податкових накладних є безпідставними, оскільки дати відправлення податкових накладних на реєстрацію і є датами їх реєстрації; відсутність дати вручення в товарно-транспортній накладній не можна вважати недоліком первинного документу і лише у зв"язку з цим заперечувати дату поставки; враховуючи, що зобов"язання з оплати інфляційних втрат прямо передбачено ст.625 ЦК України, то заперечення відповідача з цього приводу слід відхилити як необґрунтовані. Крім того у відзиві йдеться про те, що сума судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв"язку з розглядом справи складає 40000грн та просить стягнути зазначену суму витрат з відповідача.

3. Апеляційне провадження. 3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023р. у справі №904/3429/22. Розгляд справи призначено в судове засідання на 17.05.2023р. В засіданні суду 17.05.2023р. представники сторін надали свої пояснення по апеляційній скарзі. Представник позивача заявив про намір надати докази понесення витрат на правничу допомогу, після ухвалення постанови протягом встановленого ГПК строку. У судовому засіданні 17.05.2023р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. 3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції. 07.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" (Постачальник) та Приватним Акціонерним Товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (Замовник) укладено Договір про закупівлю № 21576 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток № 1) та технічні вимоги (додаток № 2, додаток № 3), які є невід`ємними частинами договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Найменування (асортимент) товару: спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту (п. 1.2 Договору). Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.4 Договору). Згідно з п. 3.1 Договору загальна сума Договору складає: 3 730 494,00 грн., в т.ч. 20% ПДІВ 621 749,00 грн. Поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 5 робочих днів з дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі через e-mail пошту, яка зазначається а розділі 15 договору). Кількість та асортимент товару визначається в заявці Замовника (заявка реєструється ініціатором договору в відповідному підрозділі, службі, відділі з обов`язковими реквізитами) (п. 5.1 Договору). Згідно з п. 5.2 Договору передача товару Замовнику здійснюється за видатковою, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиниці вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною Постачальник зобов`язується надати Замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної та за необхідності документи визначені п. 6.3.6 даного Договору. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару Замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар/видатковій накладній. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторонами складено та підписано Специфікацію до спірного договору, відповідно до якої визначено найменування товару, (ГОСТ ДСТУ, ТУ, інф. виробника), виробник, один. вим., кількість, ціна без ПДВ та загальна сума з ПДВ 3 730 494,00 грн. На виконання умов договору позивач поставив товар на загальну суму 2 870 796,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000046 від 08.02.2022 на суму 1 216 215 грн., РН-0000047 від 08.02.2022 на суму 356 535,00 грн., РН-0000056 від 15.02.2022 на суму 54 000,00 грн., РН-0000060 від 17.02.2022 на суму 253 800,00 грн., РН-0000061 від 17.02.2022 на суму 114300,00 грн., РН-0000062 від 18.02.2022 на суму 58 362,00 грн., РН-0000085 від 16.05.2022 на суму 112 866,00 грн., РН-0000084 від 16.05.2022 на суму 113 094,00 грн., РН-0000134 від 26.07.2022 на суму 210600,00 грн., РН-0000141 від 05.08.2022 на суму 381 024,00 грн. Відповідно до п. 4.2 Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД. Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар на суму 272312,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 69-72). Таким чином, відповідач у визначений пунктом 4.2 договору термін, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 2 598 484,00 грн., що й стало причиною виникнення спору. 3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст. 173 ГК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України). Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Положеннями ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Матеріалами справи підтверджується, що Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецімідж" було укладено договір про закупівлю №21576 від 07.12.2021 року, згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування якого вказується в специфікації (додаток №1) та технічні вимоги (додаток №2, додаток №3), які є невід`ємними частинами договору, на умовах, що викладені в цьому договорі. З документів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 870 796,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000046 від 08.02.2022 на суму 1 216 215,00 грн., №РН-0000047 від 08.02.2022 на суму 356 535,00 грн., №РН-0000056 від 15.02.2022 на суму 54 000,00 грн., №РН-0000060 від 17.02.2022 на суму 253 800,00 грн., №РН-0000061 від 17.02.2022 на суму 114 300,00 грн., №РН-0000062 від 18.02.2022 на суму 58 362,00 грн., №РН-0000085 від 16.05.2022 на суму 112 866,00 грн., №РН-000084 від 16.05.2022 на суму 113 094,00 грн., №РН-0000134 від 26.07.2022 на суму 210 600,00 грн, №РН-0000141 від 05.08.2022 на суму 381 024,00грн. Вищенаведеним підтверджується належне виконання позивачем взятого на себе зобов`язання з поставки товару відповідачеві. Відповідач частково сплатив вартість поставленого йому товару в розмірі 272 312,00 грн. Таким чином, сума боргу на час звернення позивача до господарського суду складала 2 598 484,00 грн. В пункті 4.2. договору сторонами узгоджено, що замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД. Відповідачем не надано доказів, які свідчать про іншу дату поставки товару ніж зазначена у видаткових накладних та товаро-транспортних накладних. Також, видаткові накладні містять підпис представника відповідача та напис про те, що товар отриманий у повному обсязі. Претензії до кількості, якості та комплектації отриманого товару, а також щодо відповідності його ГОСТу та ТУ відсутні. Усі відповідні документи на товар отримані. Обставини , пов"язані з реєстрацією податкових накладних не можуть бути підставою для нездійснення розрахунку за поставлений товар. З наведеного вбачається, що строк оплати поставленого товару є таким, що настав. Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ч. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Після звернення позивача до суду, відповідач частково оплатив вартість поставленого товару в сумі 1 002 265,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №677 від 15.11.2022 на суму 200 000,00 грн., №890 від 18.11.2022 на суму 200 000,00 грн., №390 від 26.10.2022 на суму 200 000,00 грн., №1086 від 30.11.2022 на суму 200 000,00 грн., №1512 від 30.12.2022 на суму 143 903,00 грн., №1513 від 30.12.2022 на суму 58 362,00 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 1 002 265,00 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар на загальну суму 1 596 219,00 грн. Факт нездійснення вказаної оплати також не заперечується відповідачем. За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за договором у сумі 1 596 219,00 грн. Приписами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятого на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, позивачем було нараховано 3% річних в сумі 31 339,34 грн. В пункті 11.1. договору сторони передбачили інший розмір відсотків річних, що прирівнюється до нуля відсотків. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних правомірно не задоволені господарським судом. Також, позивачем нараховано інфляційні втрати за період з травня 2022 року по жовтень 2022 року в розмірі 239 229,79 грн. Перевіривши розрахунки, що містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунками господарського суду першої інстанції, оскільки розрахунок за накладною №ВН 0000084 від 16.05.2022 був здійснений позивачем без урахування вимог ст. 253 ЦК України. Таким чином, задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 231 603,83 грн. Водночас, безпідставними є доводи відповідача про те, що у відповідача не настав обов`язок зі сплати поставленого йому товару, адже видаткові накладні, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні позивача не відповідають встановленим вимогам в п. 4.2. договору, а саме в них не зазначено код товару згідно УКТ ЗЕД. Положеннями ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. З документів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що відповідачем було прийнято товар без жодних зауважень або заперечень. Відповідач також не повідомив позивача про необхідність надання відомостей про код товару та наявність перешкод для оплати товару. При цьому в подальшому відповідач провів часткову оплату за отриманий товар. Враховуючи вищевикладене, доводи, що викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. 3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення. З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін. 3.5. Розподіл судових витрат. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023р. у справі №904/3429/22- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.05.2023р. Головуючий суддя І.О. Вечірко Суддя Т.А. Верхогляд Суддя Ю.Б. Парусніков