Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/5538/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5538/22 пров. № А/857/1609/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (суддя Мричко Н.І., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту не зазначена), в адміністративній справі №380/5538/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, встановив: У березні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень відповідача щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.01.2016; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 01.01.2014 по 01.01.2016 позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум - індексації грошового забезпечення за вказаний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44); 3) визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень відповідача щодо не нарахування, а отже і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; 4) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44; 5) визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень відповідача щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2019; 6) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації з врахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 з урахуванням виплачених сум - індексації грошового забезпечення за вказаний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44; 7) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних відповідно до пункту 2 Порядку №44. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 30.11.2015. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по січень 2015 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з лютого по серпень 2015 року з урахуванням базового місяця лютого 2015 року, з вересня по листопад 2015 року з урахуванням базового місяця вересня 2015 року. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 в неналежному (зменшеному) розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2019. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації належної до виплати у березні 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось у березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01.03.2018 до 01.02.2019. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення провести з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2014 по день фактичної виплати індексації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що існують підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та зміни в цій частині рішення суду з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що не згоден з висновками суду першої інстанції про необхідність нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по січень 2015 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року і вважає, що ним було належним чином визначено як базовий місяць січень 2014 року. Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року і вважає протиправним застосування в цей період базового місяця січня 2008 року, оскільки застосування пункту 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 вказує на застосування судом першої інстанції зворотної дії в часі без належних для того підстав. Тобто суд застосував закон, який не підлягав застосуванню. Не згідний скаржник і з висновками суду першої інстанції про необхідність нарахувати і виплатити позивачу різницю між сумою індексації, належної до виплати у березні 2018 року, і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось у березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01.03.2018 до 01.02.2019, оскільки з врахуванням викладених в цій апеляційній скарзі заперечень щодо застосування у період з грудня 2015 року по лютий 2018 року як базового місяця січня 2008 року позовні вимоги щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 01.02.2019 є передчасними, так як необхідність донарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 01.02.2019 може бути встановлена лише після того, як відповідач проведе перерахунок індексації грошового забезпечення в період з грудня 2015 року по лютий 2018 року з базовим місяцем вереснем 2015 року. Не згоден відповідач і з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2014 по день фактичної виплати індексації, оскільки вказане порушує принцип правової визначеності, так як абзац 6 ч.1 ст.2 Закону №2050-ІІІ безпідставно набуває зворотню дію. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 22.12.2022 року в частині задоволених позовних вимог та у цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог частково в наступній редакції: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за січень 2015 року з урахуванням базового місяця січня 2014 року, з лютого по серпень 2015 року з урахуванням базового місяця лютого 2015 року, з вересня 2015 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця вересня 2015 року, з урахуванням виплачених сум; зобов`язати відповідача нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення провести з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи (а.с. 61-66). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.02.2019 №26 позивача, звільненого з військової служби у запас наказом командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 №206 (по особовому складу), 01.02.2019 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 20). Згідно з наявними у матеріалах справи відомостями про грошове забезпечення відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період з 01.01.2014 по 01.02.2019 у таких розмірах: у травні 2014 року 34,10 грн, у червні 2014 року 75,52 грн, у липні 2014 року 124,24 грн, у серпні 2014 року 124,24 грн, у вересні 2014 року 143,72 грн, у жовтні 2014 року 143,72 грн, у листопаді 2014 року 193,66 грн, у грудні 2014 року 227,77 грн, у травні 2015 року 64,55 грн, у червні 2015 року 203,41 грн, у липні 2015 року 401,94 грн, у серпні 2015 року 437,26 грн, у вересні 2015 року 874,52 грн, у грудні 2015 року 63,38 грн, з липня по листопад 2016 року по 59,45 грн, у грудні 2016 року 193,85 грн, у грудні 2018 року 71,08 грн, у лютому 2019 року 23,62 грн (а.с. 21-28). З виданих відповідачем карток грошового забезпечення видно, що базовими місяцями для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.02.2019 були: січень 2014 року, січень, серпень 2015 року, січень 2016 року, серпень 2017 року, січень, березень 2018 року. Вважаючи дії відповідача щодо неправильного нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.02.2019 протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Абзацом другим ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно з частин 2, 3 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). Так, згідно ст.1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону №1282-XII). Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, в редакції від 02.12.2012, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинність з 01.01.2016, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону №1282-XII цифри 101 замінити цифрами

103. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.2, 4 ст.4 Закону №1282-XII). Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ч.1 ст.9 Закону №1282-XII). Відповідно до норм статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно з ст.19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Відповідно до пункту 11 Порядку №1078, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції від 21.06.2012), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця. 09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі Постанова №1013), яка набрала чинності 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015. Відповідно до пункту 3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів необхідно було вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078. Постановою №1013 до Порядку №1078 внесені зміни, а саме, пункт 5 викладено в новій редакції:

5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку

4. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом. Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку

5. У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення. Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України Про індексацію грошових доходів населення та положень цього Порядку.. Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесені зміни в абзац другий пункту 11 Порядку №1078, цифри 101 замінено цифрами

103. Ці зміни, відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №77 від 11.02.2016, застосовуються з 1 січня 2016 року. Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Згідно із пп.2 п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. При цьому важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін «базовий місяць», від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках «порогу», визначеного законом. Отже, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує: 101 відсоток за період до 01.01.2016 (ч.1 ст.4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016); 103 відсотки за період після 01.01.2016 (ч.1 ст.4 Закону №1282-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016). Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.02.2015, базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: 1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або 2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У зв`язку з прийняттям Постанови №1013, якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки базовим місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. На підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідач у спірний період не застосовував як базові місяці: січень 2008 року, березень 2018 року. Відповідно до норм Порядку №1078 в редакції, що діяла до грудня 2015 року, базовим місяцем вважався місяць, в якому відбулося підвищення мінімальної зарплат, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). З прийняттям Постанови №1013, яка набрала чинності з 15.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати (грошового забезпечення) та інших доходів населення. Пункт 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 пов`язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою. Міністерство соціальної політики України в листі від 28.04.2016 №201/10/137-16 роз`яснило, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: - до 30.11.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та/або місяць збільшення заробітної плати; - після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу). Суд звертає увагу, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому відсутність затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому урядом України порядку, а саме Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Тобто сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Водночас, слід зазначити, що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі. Судом встановлено, що позивачу в розглядуваний період з 01.01.2014 по 28.02.2018 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням базових місяців: січень 2014 року, січень, серпень 2015 року, січень 2016 року, серпень 2017 року, січень 2018 року. Як видно з наданого Галицько-Франківським об`єднаним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки м. Львова на ухвалу суду про витребування доказів від 26.08.2022 послужного списку позивача, останній проходив військову службу, зокрема: з 29.04.2004 по 25.12.2014, з 25.12.2014 по 01.02.2019 на посаді начальника речової служби. Вирішуючи спірні правовідносини, судом враховується, що відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078, який застосовувався з 21.06.2012 до 30.11.2015, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Тобто наведене положення, з урахуванням положення пункту 10-1 Порядку №1078, передбачає, що для визначення базового місяця необхідно встановити чи відбулось призначення, чи переведення на посаду. Якщо ж відбулось переведення на посаду, тоді необхідно встановити чи сума збільшення заробітної плати переведеного військовослужбовця більша чи менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. Якщо ж сума заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, а якщо ж сума заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, то виплата такої індексації зберігається без зміни базового місяця. Оскільки позивач з 29.04.2004 по 01.02.2019 займав одну й ту ж посаду, то підстав для визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 30.11.2015 у зв`язку зі зміною посад в порядку переведення у відповідності до чинного на той час пункту 10-2 Порядку №1078 не було. Разом з тим встановлено, що у період з 01.01.2014 по 30.11.2015 змінювались складові грошового забезпечення позивача, а саме: у лютому 2015 року позивачу встановлено грошову винагороду у розмірі 2171,03 грн, яка виплачувалася до серпня 2015 року, а з вересня 2015 року розмір такої винагороди збільшено до 2801,03 грн.. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за період з 01.01.2014 по 30.11.2015 базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року, лютий, вересень 2015 року, а не як визначив відповідач - січень 2014 року, січень, серпень 2015 року, що вказує на протиправність дій відповідача в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 30.11.2015, оскільки позивач має право на індексацію грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі. З метою повного відновлення порушених прав позивача в цій частині суд першої інстанції правильно вважав за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по січень 2015 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з лютого по серпень 2015 року з урахуванням базового місяця лютого 2015 року, з вересня по листопад 2015 року з урахуванням базового місяця вересня 2015 року. Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, то визначення базового місяця починаючи з 01.12.2015 (з урахуванням змін до Порядку №1078, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294. Відповідач не надав суду доказів підвищення посадового окладу позивача в інші спірні періоди. Отже, суд першої інстанції правильно вважав, що базовим місяцем для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року є січень 2008 року, а не як помилково визначив відповідач: серпень 2015 року, січень 2016 року, серпень 2017 року, січень 2018 року. Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року у не визначеному законодавством розмірі та зобов`язав відповідача перерахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням виплачених сум. Щодо нарахування і виплати у неналежному (зменшеному) розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2019, суд зазначає, що після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Матеріалами справи підтверджується, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 01.02.2019 здійснювалася з урахуванням базового місяця березня 2018 року, а саме у грудні 2018 року 71,08 грн, у лютому 2019 року 23,62 грн.. За змістом п.5 Порядку №1078, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації. Виходячи з величини приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, суд встановив, що сума нарахованої індексації у березні 2018 року становила 4258,75 грн.. Згідно з карткою грошового забезпечення у березні 2018 року грошове забезпечення позивача у порівнянні з лютим 2018 року не збільшилось, що не спростовано відповідачем. Враховуючи, що розмір грошового доходу позивача у березні 2018 року не перевищив суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (4258,75 грн), сума індексації у березні місяці повинна визначатися з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Отже, з березня 2018 року до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу фіксовану суму індексації грошового забезпечення, яка розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зважаючи на викладене, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача з нарахування і виплати позивачу в неналежному (зменшеному) розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2019 та зобов`язання відповідача за вказаний період нарахувати і виплатити позивачу різницю між сумою належної до виплати у березні 2018 року індексації і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось у березні 2018 року (фіксовану суму індексації) Доводи апеляційної скарги у переглянутій частині оскарженого рішення висновків суду не спростовують, а зводяться до власного тлумачення правових норм, якими врегульовані спірні правовідносини. Щодо не згоди скаржника з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2014 по день фактичної виплати індексації, оскільки вказане порушує принцип правової визначеності, так як абзац 6 ч.1 ст.2 Закону №2050-ІІІ безпідставно набуває зворотню дію, то такі доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з врахуванням наступного. Статтею 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон України №2050-ІІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статті 3 Закону України №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 Закону України №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Наведені правові норми дають підстави вважати, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у статті 3 Закону України №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав із врахуванням висновків суду про невірне нарахування відповідачем сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2014 по 01.02.2019, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, що не спростовано доводами апеляційної скарги, зокрема і щодо застосування абзац 6 ч.1 ст.2 Закону №2050-ІІІ, оскільки у вказаній редакції судом першої інстанції вказана норма Закону не була застосована. Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2014 по день фактичної виплати індексації. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року в адміністративній справі №380/5538/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль