Постанова Харківський апеляційний суд № 2036/2-99/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 17 травня 2023 року м. Харків справа № 2036/2-99/11 провадження № 22-ц/818/956/23 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії Маміної О.В. Тичкової О.Ю., за участю секретаря - Гармаш К.В. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 22 березня 2023 року, В С Т А Н О В И В : У лютому 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, в якій просив виконавчий лист № 2036/2-99/11, виданий 18.04.2013 Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення солідарно заборгованості за договором кредиту № 805/16/18-4/7 від 07.03.2007 в частині стягнення з ОСОБА_1 визнати таким, що не підлягає виконанню, та зняти арешти з нерухомого майна в межах виконавчого провадження № 49637892 з примусового виконання вказаного виконавчого листа. Обгрунтовуючи заяву зазначав, що на підставі заочного рішення суду від 18.04.2013 був виданий виконавчий лист про стягнення солідарно за договором кредиту з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 502795,06 грн. У 2018 році ПАТ «Укрсоцбанк» знов звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заборгованості за тим саме кредитним договором і з них стягнуто заборгованість, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанку» про визнання поруки припиненою задоволено і визнано припиненою поруку, яка виникла на підставі договору поруки № 805/13/18-5/7-277 від 07.03.2007. Тому заявник вважає, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду від 11.01.2013, необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки предмет і підстави позову у справах № 636/160/18 та 2/99/2011 є однаковими, проте сторони та розмір заборгованості є різними. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено. В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що важливою обставиною для правильного вирішення цієї справи є встановлення моменту припинення договору поруки у відношенні ОСОБА_1 , адже строк існування суб`єктивного обов`язку поручителя обмежується строком існування самого договору поруки. Вказує, що однією з основних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є припинення поруки у відношенні ОСОБА_1 за кредитним договором № 805/16/18-4/7-50 від 07.03.2007 року у зв`язку з преюдиційним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09 липня 2019 року по справі № 636/160/18. Зазначає, що суд першої інстанції помилково вважає, що матеріально-правовий обов`язок ОСОБА_1 , як поручителя за кредитним договором № 805/16/18-4/7-50. був припинений з 09.07.2019, тобто з моменту ухвалення судом рішення про припинення поруки, а на момент ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто 11.01.2013, підстав для припинення поруки не існувало. Зазначає, що суд першої інстанції протиправно не в повному обсязі дослідив преюдиційне рішення Чугуївського міського суду Харківської області по справі № 636/160/18 від 09.07.2019, адже в ньому суд констатував, що підставою для припинення договору поруки у відношенні ОСОБА_1 є не лише збільшення процентної ставки за кредитом, як вказує суд в оскаржуваній ухвалі, а й пропущення встановленого шестимісячного строку кредитором для пред`явлення вимог до поручителя. Наголошує, що Чугуївським міським судом Харківської області по справі № 636/160/18 від 09.07.2019 констатовано, що порука вважається припиненою з 02.03.2009. Порука вважається припиненою у відношенні ОСОБА_1 не з моменту ухвалення рішення у справі № 636/160/18 та не з моменту збільшення процентної ставки за кредитом з 10.11.2018, а раніше - з моменту спливу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя, тобто з 02.03.2009, що й було покладено судом в основу задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 по справі № 636/160/18. Вказує, що встановлення цього факту є важливим для констатації того, що на момент пред`явлення виконавчого листа, який скаржник намагається визнати таким, що не підлягає виконанню, матеріально-правовий обов`язок ОСОБА_1 був відсутній, адже порука була припинена з 02.03.2009 з підстав наявності порушень чинного законодавства, що встановлено рішенням Чугуївського міського суду по справі № 636/160/18 від 09.07.2019. Зазначає, що наявність виконавчого листа № 2036/2-99/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 створює для останнього несприятливі наслідки у вигляді накладеного арешту на все рухоме та нерухоме майно, що позбавляє скаржника повноцінно розпоряджатися своїм майном. Наголошує, що оскільки припинення правовідносин поруки за договором поруки від 07.03.2007 припиняє відповідальність ОСОБА_1 перед AT «Сенс Банк» за невиконання ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором № 805/16/18-4/7-50 від 07.03.2007, то вже не існує підстав для солідарної відповідальності і, відповідно, має бути припинено стягнення з ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2036/2-99/11 від 11.01.2013, а сам виконавчий лист має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню повністю у зв`язку з неможливістю його виконання та припинення матеріально-правового обов`язку боржника. Крім того, вказує, що згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у ліквідованому відділі перебувало виконавче провадження №49637892 з примусового виконання виконавчого листа №2036/2-99/11 виданого 18.04.2013 р. Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення солідарно заборгованості за договором кредиту № 805/16/18-4/7-50 від 07.03.2007 р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 502 795,06 грн. 25.08.2017 р. державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.І ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». У зв`язку з тим, що виконавчий лист не перебуває у провадженні виконавчого органу та є таким, що повернутий стягувачу, заявник позбавлений об`єктивної можливості ознайомитися з його змістом та надати до суду в якості доказів. Отже, оскільки виконавчий лист № 2036/2-99/11, що виданий на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.01.2013, був повернутий стягувачу 25.08.2017, то повторно виконавчий лист може бути пред`явлений до 25.08.2020 включно. З 15.10.2019 року правонаступником активів та зобов`язань AT «Укрсоцбанк» (стягувач по виконавчому листу) стало АТ «Альфа-Банк». Стягувач, який пропустив строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, має право звернутись до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку. Проте жодних заяв до суду про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання новим стягувачем не пред`являлися, що робить виконання виконавчого листа неможливим. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в контексті положень ч.4 ст. 369 ЦПК Українине є тими підставами, за яких вимоги заявника підлягали б задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 07.03.2007 між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 805/16/18-4/7-50, за умовами якого Позичальник отримав кредит в розмірі 404 815,00 дол. США зі сплатою 13,00 % річних строком дії до 06.03.2022. 07.03.2007 між банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договори поруки ( №805/13/18-5/7-277, 805/13/18-5/7-276), за умовами яких останні зобов`язались відповідати перед Кредитором за виконання Позичальником обов`язків за вищенаведеним кредитним Договором щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій. У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором, кредитор звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договорам до фінансових поручителів. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області по справі № 2/99/2011 від 11.01.2013 позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто солідарно заборгованість за договором кредиту № 805/16/18-4/7-50 від 07.03.2007 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 502795,06 грн. Рішення суду набрало законної сили 21.01.2013, що підтверджується відміткою суду на його копії (а.с. 71-73). На підставі рішення суду позивачем по справі було отримано виконавчі листи, які в подальшому було пред`явлено для примусового виконання. У 2018 році Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» повторно звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви від 11.09.2018 р. просило стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 59 399,07 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 1559022,68 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом 21660,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 568 521,74 грн.; суми заборгованості за відсотками - 17349,85 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 455 374,30 грн.; розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту - 11702,20 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 307142,78 грн.; розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків - 8686,23 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 227983,87 грн., та витрати по сплаті судового збору. В межах розгляду даної справи ОСОБА_1 було подано зустрічний позов про припинення поруки, посилаючись на збільшення банком відсотків за користування кредитом без згоди поручителя та не визначення договором поруки строку, після закінчення якого порука припиняється, посилаючись на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України. Зустрічний позов ОСОБА_1 було задоволено, та рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09.07.2019 визнано припиненою поруку, яка виникла на підставі договору поруки № 805/13/18-5/7-277 від 07.03.2007 року. Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, відповідно до змісту указаної норми ЦПК,виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо. Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року винесеній у справі № 2-4671/11. Позивач вважає, що обов`язок за договором поруки, який був укладений на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 , що випливає з кредитного договору №805/13/18-5/7-227 від 07.03.2007, а також будь-які додаткові договори та угоди припинено з 09.07.2009, тому виконавчий лист, виданий на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 січня 2013 року, є таким, що не підлягає виконанню. Такі доводи ОСОБА_1 не грунтуються на законі. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Разом з тим, поняття «обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням» за своїми правовою природою та змістом не слід ототожнювати з передбаченим Цивільним кодексом Українипоняттям «припинення зобов`язань», оскільки йдеться про принципово різні сфери правового регулювання: в першому випадку - про публічно-правові відносини, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, в другому - про відносини цивільні. Застосування такого способу припинення зобов`язання, щодо якого існує рішення суду, яке набрало законної сили і перебуває на стадії примусового виконання, має відбуватись з урахуванням приписів ЦПК Українита Закону України «Про виконавче провадження». Дійсно, рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09.07.2019 року встановлено, що останній платіж за кредитним договором від відповідача ОСОБА_5 був отриманий банком 02.09.2009 року, а до суду позивач звернувся 22.12.2017 року, тобто після закінчення встановленого законом шестимісячного строку. Крім того, судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості позивачем були збільшені відсотки за кредитним договором. Між тим, Велика палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 року справа № 522/1528/15-ц дійшла висновку, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України). Законом України «Про виконавче провадження»визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»). З урахуванням приписів ЦПК Українита Закону України «Про виконавче провадження»суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що право на стягнення заборгованості, яке підтверджене судовим рішенням і виконавчим листом Чугуївського міського суду Харківської області виданого 18 квітня 2013 року, повинне бути реалізоване у формах і у спосіб, встановлений законодавством про виконавче провадження. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені заявником причини визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в контексті положень ч.4 ст. 369 ЦПК Українине є підставами, за яких вимоги заявника підлягали б задоволенню. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, а стягувач та його правонаступник із заявами про поновлення такого строку не звертались, що унеможливлює виконання виконавчого листа. Між тим, зазначені обставини не мають правового значення, оскільки стягувач не позбавлений можливості в будь-який час порушувати питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Стосовно вимоги про зняття арешту з нерухомого майна заявника в межах виконавчого провадження, колегія суддів зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, тому не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна. Якщо ОСОБА_1 вважає, що арешт у виконавчому провадженні № 49637892 від 18.04.2013 року зберігається безпідставно, він не позбавлений можливості у відповідності до ст. 447 ЦПК України, як сторона виконавчого провадження звернутися до суду з відповідною скаргою. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 22 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова Повний текст судового рішення виготовлений 23.05.2023 року.