Постанова Одеський апеляційний суд № 946/1486/23

Номер провадження: 33/813/547/23 Номер справи місцевого суду: 946/1486/23 Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.05.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого судді - Князюк О.В., за участю секретаря судового засідання -Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2023 року в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173, 185 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: ІІ.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2023 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні порушення, передбаченого ст. 173, 185 КУпАП та стягнуто за ст. 173 КУпАП штраф в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 грн. (п`ятдесят одна грн.); за ст. 185 КУпАП штраф в розмірі вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 136 грн. (сто тридцять шість грн). З Постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2023, вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, та ст. 185 КУпАП та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, склад адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №762157 від 03 лютого 2023 року, серії ВАВ №762159 від 03 лютого 2023 року, а також поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Не погодившись із постановою суду 20.03.2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2023 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає постанову суду першої інстанції незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню. ОСОБА_5 зазначає, що рішення суду ухвалене не на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, відповідно до норм Закону та Конституції України, з огляду на що є незаконним та протиправним. ОСОБА_6 зазначає, що при ухваленні постанови суд першої інстанції не звернув уваги на те, що апелянт не скоював жодних порушень громадського порядку. Належних свідків цьому немає також немає будь-яких відеопоказів, які могли б підтвердити це. Апелянт вказує, що ніяких пояснень працівникам поліції не надавав, та взагалі його не опитували. Підписи осіб, які надавали пояснення в графі вчинені не ним, а відсутність ряду справи судом першої інстанції не надала апелянту можливості підтвердити фальсифікованість вказаного пояснення: ОСОБА_1 звертає увагу суду на той факт, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не були присутні на вказаному в постанові місці і часі скоєння адміністративного правопорушення. З наведених в постанові відомостей не вбачається даних, які можуть свідчити про обґрунтоване та вмотивоване рішення суду. Всупереч вимогам Закону, суд після одержання протоколу про адміністративне правопорушення не здійснив належний судовий розгляд із встановленням обставин які були б підтверджені саме належними та допустимими доказами, у тому числі відео-файлами, допитом незацікавлених свідків. З наведеного є очевидним, що розглядаючи справ суд значно відступив від принципів повноти та об`єктивності судового розгляду. Підсумовуючи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_6 зазначає, що судом було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи. ОСОБА_6 звертає увагу на те, що всі необхідні обставини для закриття справи були наявні в матеріалах та розпорядженні суду, проте за наявності неспростованих відомостей, суд на власний розсуд упереджено не розглядаючи справу необ`єктивно ухвалив оскаржувану постанову. 03.04.2023 року ОСОБА_1 подав до суду доповнення до апеляційної скарги. 01.05.2023 року в судове засідання з`явився ОСОБА_1 просив суд постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2023 року скасувати. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 ч.1 КУпАП). Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП України, завданнями у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Зміст постанови суд має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові зокрема, потрібно навести висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазнасити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушеник, чи висловлених останнім доводів. Всупереч вказаним вимогам закону, суд першої інстанції в достатній мірі не з`ясував всіх обставин справи, не перевірив докази, які навяні в матеріалах справи, та не надав їм належну оцінку. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.173 КУпАП та ст. 185 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила дані правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, вчинила дрібне хуліганство, яке за диспозицією ст. 173 КУпАП трактується як: нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. З матеріалів справи вбачається, що протоколом про адміністративне правопорушення ВАВ № 762157 від 03.02.2023 року, встановлено, що 03.02.2023 року о 22:30 годині у смт. Суворове, вул. Бесарабська, 48, гр. ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп`яніння висловлювався на адресу перехожих та працівника поліції нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим порушив громадській порядок, та вчинив правопорушення передбачене ст.173 КУпАП. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення за ст. 173 КУпАП, є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Допитана в судовому засіданні ОСОБА_7 , повідомила, що 03.02.2023 року близько 22 години, до них з ОСОБА_1 постукали у двері, чоловік ОСОБА_1 вийшов на двір та через 3-4 хвилини почула крики чоловіка (від болю). Суд вважає за необхідне зазначити, що лейтенантом поліції Тьо В.С. в судовому засіданні було повідомлено, що на особистий телефон йому зателефонували та повідомили про особу ОСОБА_1 , після чого лейтенант поліції навідався до його помешкання, причин та підстав таких дій працівника поліції суду не надано. Апеляційний суд зазначає, що події відбувались на подвір`ї допомволодіння ОСОБА_1 , з огляду на що, відсутня обов`язкова ознака адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП а саме - громадське місце. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Крім того, ознакою суб`єктивної сторони, яка є складовою правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії. Так, суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, проставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Слід зазначити, що з суб`єктивної сторони правопорушення також характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, особа усвідомлює, що її дії, протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 також суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення передбчаного ст. 173 КУпАП з огляду на наступні обставини встановлені судом. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. До вищевказаного протоколу додані пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , 03.02.2023 року знаходився у селищній раді смт. Суворова по вул. Пушкіна, біля 22 год.50 хв. Поліцейські приїхали разом із ОСОБА_1 , останній був у стані алкогольного сп`яніння, висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , на вимоги поліцейських не реагував. Від медичної допомоги відмовився. Відповідно до пояснень ОСОБА_3 , 03.02.2023 року він знаходився у смт. Суворове на вулиці Бесарабська (біля школи №48), біля 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою. Після чого дільничий доставив ОСОБА_1 до селищної ради для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до пояснень ОСОБА_4 , 03.02.2023 року він проходив повз селищної ради у смт. Суворова по вул. Пушкіна, о 22 год. 50 хв. почув крики чоловіка, а саме ОСОБА_8 , котрий приїхав разом із поліцейськими до селищної ради. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вів себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вони не були безспосердніми свідками вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, та не знаходились на місці вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, а тому суд не бере до уваги надані ними пояснення. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 , повідомив, що 03.02.2023 року, він їхав по вулиці Бесарабській 48, після чого зупинився і побачив сварку між ОСОБА_1 та дільничним, ОСОБА_1 не виконував вимоги поліцейського, далі поліцейський заламав руку, надів кайданки і посадив до автомобілю. З огляду на надані суду апеляційної інстанції пояснення ОСОБА_3 які різняться між собою з тими, що надані ним під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд критично ставится до вказаного доказу як такого. З наданих письмових пояснень вбачається що ОСОБА_3 підтверджує висловлювання нецензурною лайкою, як в його сторону, так і в сторону дільничого. Проте в суді апеляційної інстанції зазначено тільки про висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою до дільничого. З огляду на зазначене, суд не бери до уваги, також пояснення свідка ОСОБА_3 наявні в матеріалах справи з огляду на їх суперечливість. Матеріалами справи, не підтверджується наявність хуліганських мотивів поведінки ОСОБА_1 , крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що лейтенантом поліції, з власної ініціативи, без належного фіксування звернення третіх осіб, самостійно здійснено навідування помешкання громадянина ОСОБА_1 з невідомих суду законних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» ввічливо представитись (назвавши прізвище, посаду, спеціальне звання), за вимогою пред`явити службове посвідчення та назвати причину звернення. Судом не встановлено виконання вимог зазначеної статті лейтенантом поліції Тьо В.С. Відповідно до наданих повноважень згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» вимагати від правопорушників припинення правопорушення, обов`язково зазначивши правові наслідки не виконання законної вимоги поліцейського і продовження вчинення правопорушення. Відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України затвердженої Наказом МВС України від 27.04.2020 № 357 пердбачено, що робочі місця працівників підрозділів "102" та диспетчерів розміщуються в приміщеннях ГУНП. Приймання екстрених викликів підрозділом "102" здійснюється централізовано зі всієї території обслуговування відповідного ГУНП. Кожен працівник підрозділу «102», диспетчер чергової зміни та службова особа підрозділу електронного моніторингу добового наряду забезпечується відповідним автоматизованим робочим місцем та повинен мати авторизований доступ до системи ІПНП. Спеціалізоване програмне забезпечення АРМ "оператор "102" системи ІПНП, яке використовує працівник підрозділу "102", працює в таких режимах: "прийом викликів" - режим, у якому надходять виклики; "обробка викликів" - режим, у якому здійснюється обробка заяв і повідомлень, а також заповнення електронних контурів у системі ІПНП; "перерва" - режим тимчасового припинення роботи або відпочинку працівника підрозділу "102". При цьому виклики на це робоче місце не розподіляються. Заяви і повідомлення про правопорушення або події до органів (підрозділів) поліції, крім скороченого номера "102", можуть надходити за допомогою інших видів зв`язку, інтеграцію яких із системою ІПНП дозволено поліції, зокрема: у вигляді смс-повідомлень; електронною поштою; з мобільних додатків; з інших спеціалізованих програмно-технічних і технічних засобів. З огляду на зазначене, та встановлений факт надходження повідомлення на особистий телефон лейтенанта поліції ОСОБА_9 суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що працівником поліції не було дотримано положень вищевказаної Інструкції. В АРМ "оператор "102" зазначаються відомості про дату і час надходження заяви чи повідомлення, заявника (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, місце проживання (реєстрації), місце перебування, абонентський номер, стислий зміст заяви чи повідомлення, орган (підрозділ) поліції, до якого передано повідомлення, та інша інформація. Отримавши телефоном повідомлення про правопорушення або подію (електронне повідомлення про правопорушення або подію через систему ІПНП), оперативний черговий ТВП зобов`язаний: 1) ознайомитися зі змістом повідомлення та діяти, керуючись Алгоритмом орієнтовних невідкладних дій працівника чергової служби, що додається; 2) невідкладно зареєструвати заяву чи повідомлення в системі ІПНП (у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (далі - журнал ЄО) - у разі тимчасової відсутності технічних можливостей для внесення таких відомостей до системи ІПНП); Зазначені вимоги Інструкції дільничим виконані також не були. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ № 762159 від 03.02.2023 року, 03.02.2023 року о 22:35 годині у смт. Суворове, вул. Бесарабська, 48, гр. ОСОБА_1 здійснював злісну непокору законній вимозі поліцейського щодо припинення вчинення дрібного хуліганства, а саме висловлювання на адресу перехожих нецензурною лайкою, та вчинив правопорушення передбачене ст.185 КУпАП. До вищевказаного протоколу додані пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , 03.02.2023 року ОСОБА_2 знаходився у селищній раді смт. Суворова по вул. Пушкіна, біля 22 год.50 хв. Поліцейські приїхали разом із ОСОБА_1 останній був у стані алкогольного сп`яніння, висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , на вимоги поліцейських не реагував. Від медичної допомоги відмовився. Відповідно до пояснень ОСОБА_3 , 03.02.2023 року він знаходився у смт. Суворове на вулиці Бесарабська (біля школи №48), біля 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 та погрожував фізичною розправою. Після чого дільничий доставив ОСОБА_1 до селищної ради для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до пояснень ОСОБА_4 , 03.02.2023 року він проходив повз селищної ради у смт. Суворова по вул. Пушкіна, о 22 год. 50 хв. почув крики чоловіка, а саме ОСОБА_8 , котрий приїхав разом із поліцейськими до селищної ради. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вів себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 185 КУпАП: передбачає лише злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського. Вказівки щодо правильної кваліфікації та розмежування правопорушень містять положення Постанов Пленуму Верховного Суду: № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», а також № 10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство». Згідно зі ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.» (Абзац 2 пункту 7 наведеної ППВС №8). Апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи та показами свідків не підтверджується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, з огляну на наступне: - матеріалами справи та показами свідків не підтверджується наполеглевого та неодноразового повторення вимоги чи розпорядження поліцейського. Вказане підтверджужться тільки відомостями зазначеними працівником поліції у складеному протоколі про адміністративне правопорушення. З пояснень свідків наданих суду апеляційної інстнції вбачається, що вони не чули відповідної вимоги поліцейського до правопорушника ОСОБА_1 оскільки не перебували на місці події, а були свідками доставлення його поліцейськими до селищної ради. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 , повідомив, що 03.02.2023 року він був на чергуванні у пункті незламності (у селищній раді). Також повідомив, що дільничний привів ОСОБА_1 у кайданках до селищної ради. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння та погрожував дружинникам та поліцейському. На питання суду - чи бачили ви, що відбувалось на вулиці Бесарабська, 48 свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що 03.02.2023 року він був на чергуванні у пункті незламності, тому не міг бачити що відбувалось на вказаній вулиці. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 , повідомив, що 03.02.2023 року, він їхав по вулиці Бесарабській 48 та побачив ОСОБА_1 з дільничним, після чого зупинився і побачив сварку між ними, далі поліцейський заламав руку, надів кайданки і посадив до автомобілю. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 , повідомив, що 03.02.2023 року він не перебував біля дому ОСОБА_1 , а саме на вул. Бесарабській, 48. 03.02.2023 року о 22 год. 50 хв. Біля селищної ради у смт. Суворова по вул. Пушкіна почув крики чоловіка, а саме ОСОБА_8 , котрий приїхав разом із поліцейськими до селищної ради. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. З огляду на вказані факти, суд не вважає доведеним факт злійсної непокори ОСОБА_1 вимозі працівника поліції. З об`єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити той факт, що матеріалами справи та поясненнями свідків не вбачається саме законної вимоги працівника поліції до ОСОБА_1 з огляду на наступні обставини. З метою повного та всебічного розгляду справи, з`ясування обставин судом апеляційної інстанції було допитано в якості свідка ст. лейтенанта поліції ОСОБА_9 , який повідомив, що 03.02.2023 року під час патрулювання, під`їхав до адреси вул. Бесарабська, 48, ОСОБА_1 сам вийшов до нього і почав висловлюватись нецензурною лайкою та почав погрожувати фізичною розправою. ОСОБА_1 здійснював злісну непокору законній вимозі поліцейського щодо припинення вчинення дрібного хуліганства, та після чого на ОСОБА_1 були одягненні кайданки, та останній був доставлений до селищної ради. Склад правопорушення відповідно передбаченого ст. 185 КУпАП передбачає злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків". Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред`являються у процесі виконання ним службових обов`язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку. Допитана в судовому засіданні ОСОБА_7 , повідомила, що 03.02.2023 року близько 22 години, до них з ОСОБА_1 постукали у двері, чоловік ОСОБА_1 вийшов на двір та через 3-4 хвилини почула крики чоловіка (від болю). Поліцейські одягли йому кайданки. Також зазначила, що підчас надівання кайданків ОСОБА_1 лежав на землі. Приблизно 2 годині ночі ОСОБА_1 відпустили, останній скаржився на сильний біль у руці, куртка була порвана. Суд вважає за необхідне зазначити, що лейтенантом поліції Тьо В.С. в судовому засіданні було повідомлено, що на особистий телефон йому зателефонували та повідомили про особу ОСОБА_1 , після чого лейтенант поліції навідався до його помешкання, де безпосередньо і було здійснено затримання ОСОБА_1 . З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції приймає до уваги також надані ОСОБА_1 докази, а саме витяг з ЄРДР за №62023150020000185 від 12.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 статті 365 КК України та протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 24.04.2023 року, щодо незаконнх дій працівника поліції ст. лейтенанта ОСОБА_10 . Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, по-перше, законність вимоги працівника поліції лейтенанта ОСОБА_9 , а по-друге, факт неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, що виключає в діях ОСОБА_1 скалду адміністративного правопорушення перебченого стю 185 КУпАП. Надаючи оцінку наведеним доказам у справі, суд апеляційної інстанції виходить із того, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». На переконання суду апеляційної інстанції, перелічені вище докази у своїй сукупності не підтверджують поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та ст. 185 КУпАП. Так, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Суд зауважив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. Обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні. Що стосується письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , ОСОБА_4 апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що зазначені особи не були безпосередніми свідками подій, які зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення. Вказане також підтверджено особистими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які надані підчас перегляду постанови у суді апеляційної інстанції. За результатами розгляду справи, заслухавши покази свідків, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 є недоведеною. Звинувачення ОСОБА_1 ґрунтується тільки на протоколах про адміністративне правопорушення ВАВ №762157 від 03 лютого 2023 року, серії ВАВ №762159 від 03 лютого 2023 року. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що лейтенантом поліції Тьо В.С. в судовому засіданні було повідомлено, що на особистий телефон йому зателефонували та повідомили про особу ОСОБА_1 , після чого лейтенант поліції навідався до його помешкання, де безпосередньо і було здійснено його затримання. Суду апеляційної інстанції не було надано доказів, а також судом не встановлено підстав та мотивів щодо навідування лейтенанта поліціх ОСОБА_9 до помешкання ОСОБА_1 . З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції приймає до уваги також надані ОСОБА_1 докази, а саме витяг з ЄРДР за №62023150020000185 від 12.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 статті 365 КК України та протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 24.04.2023 року. Щодо рапорту працівника поліції та відповідно до позиції яку висловив Верховний Суд у справі №524/5741/16-ц від 20.05.2020 року, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Апеляційний суд не має права самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б в своїй сукупності беззаперечно доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та ст. 185 КУпАП. Частиною 7 ст. 294 КУпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2023 року - скасувати. Постановити нове рішення, яким адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 про притягнені до адміністративної відповідальності за ст. 173, 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Князюк