Ухвала КАС ВС № 160/20002/21

УХВАЛА 22 травня 2023 року м. Київ справа № 160/20002/21 адміністративне провадження № К/990/15560/23 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу Голови Перещепинської міської ради Цвіркуна Ярослава Олексійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №160/20002/21 за позовом ОСОБА_1 до голови Перещепинської міської ради Цвіркуна Ярослава Олексійовича про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до голови Перещепинської міської ради Цвіркуна Ярослава Олексійовича, в якій просить: - визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Перещепинської міської ради Новомосковського району №251-К та №252-к від 27.09.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення; - зобов`язати голову Перещепинської міської ради Цвіркуна Ярослава Олексійовича поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань містобудування, земельних відносин, житлово-комунального господарства, комунального майна та благоустрою Перещепинської міської ради; - стягнути з відповідача заробітну плату на користь позивача за час вимушеного прогулу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Перещепинської міської ради "Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення" №251-к від 27.09.2021 року. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Перещепинської міської ради "Про звільнення ОСОБА_1 " №252-к від 27.09.2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань містобудування, земельних відносин, житлово-комунального господарства, комунального майна та благоустрою Перещепинської міської ради з 14.10.2021 року. Стягнуто з Перещепинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.10.2021 року по 29.06.2022 року включно в сумі 79938 грн. (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень ), з відрахуванням податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань містобудування, земельних відносин, житлово-комунального господарства, комунального майна та благоустрою Перещепинської міської ради з 14.10.2021 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягало до негайного виконання. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Голова Перещепинської міської ради Цвіркун Ярослав Олексійович подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року касаційну скаргу Голови Перещепинської міської ради Цвіркуна Ярослава Олексійовича повернуто скаржнику. 01 травня 2023 року касаційна скарга Голови Перещепинської міської ради Цвіркуна Ярослава Олексійовича повторно надійшла до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження. Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 липня 2019 року у справі №363/4221/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі №554/9453/15-ц, та від 17 квітня 2019 року у справі №766/8638/16-ц щодо застосування статті 139 КЗпП України. Проаналізувавши зазначену скаржником норму (стаття 139 КЗпП України) встановлено, що ця норма є загальною нормою, якою передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Разом з тим, вказана норма не була предметом дослідження у справі, на яку посилається скаржник, а тому Суд вважає необгрунтованим твердження щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування вказаних норм. Слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Також в касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 КАС України, а саме неправильне застосування норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (п. 1. ч. 2 ст. 353 КАС України). При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Голови Перещепинської міської ради Цвіркуна Ярослава Олексійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №160/20002/21 за позовом ОСОБА_1 до голови Перещепинської міської ради Цвіркуна Ярослава Олексійовича про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська