Ухвала КАС ВС № 215/496/21

УХВАЛА 22 травня 2023 року м. Київ справа № 215/496/21 адміністративне провадження № К/990/9400/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №215/496/21 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького міського голови про визнання бездіяльності протиправною, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Криворізького міського голови (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови, за результатами розгляду скарги від 20 березня 2020 року, яка виявилася у порушенні статей 3, 19, 21, 46, 144 Конституції України та зобов`язати прийняти рішення в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України; - визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови, за результатом розгляду скарги від 20 березня 2020 року, яка виявилась у відмові звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням надати роз`яснення та встановити наявність у нього такої компетенції для звернення; - визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови, за результатом розгляду скарги від 20 березня 2020 року, яка виявилась у відмові застосувати дисциплінарне стягнення відносно начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому міської ради у м. Кривий Ріг і виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг за непідкорення статтям 19. 21, 22, 33, 46, 48, 68 Конституції України та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) такого дисциплінарного стягнення; - визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови, за результатом розгляду скарги від 20 березня 2020 року, яка виявилась у відмові вжити систему заходів для забезпечення його електронним квитком для проїзду у комунальному пасажирському транспорті та встановити наявність у нього такої компетенції (повноважень). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліків, а саме: надання оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізького міського голови про визнання бездіяльності протиправною повернуто позивачу. Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції звернувся до суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №215/496/21 повернуто. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів. 12 травня 2023 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше подану 14 жовтня 2022 року касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, роз`яснивши, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Вказану ухвалу отримано скаржником 27 листопада 2022 року. Вдруге подану 19 грудня 2022 року касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року було також повернуто скаржнику з тих самих підстав. Вказану ухвалу отримано скаржником 27 лютого 2023 року. Скаржник посилається на наявність підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у відповідності до пункту 3 розділу VI КАС України, а саме у зв`язку із впровадженням карантинних обмежень. Поряд із цим скаржник звертає увагу на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. У зв`язку із введенням воєнного стану скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Перевіривши доводи вищевказаного клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого. Так, Судом установлено, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 05 жовтня 2021 року, а касаційну скаргу подано на пошту 10 березня 2023 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Скаржнику в ухвалі від 04 квітня 2023 року було роз`яснено, що Суд перевіряє обставини пропуску строку на касаційне оскарження на підставі клопотання скаржника, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих скаржником доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом. Судом також було установлено, що вперше подану 14 жовтня 2022 року касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 27 листопада 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102937033122). Вдруге подану 19 грудня 2022 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 17 січня 2023 року також повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 27 лютого 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102937394370). Із цією касаційною скаргою скаржник звернувся 10 березня 2023 року, тобто зі сплином майже півтори роки із дня ухвалення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Судом установлено, що вперше подану 14 жовтня 2022 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 25 жовтня 2022 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вдруге подану 19 грудня 2022 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 17 січня 2023 року також повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. При цьому, Верховний Суд не наділений повноваженнями надавати оцінку іншим ухвалам, постановленим Верховним Судом у порядку визначеному цим Кодексом. Звертаючись третій раз із касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що зазначеними ухвалами від 25 жовтня 2022 року та від 17 січня 2023 року про повернення касаційних скарг роз`яснено право скаржника на повторне звернення до суду касаційної інстанції із цією касаційною скаргою. Водночас Суд повторно звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами. При попередньому зверненні із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Водночас наявність права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Щодо поновлення строку на касаційне оскарження на підставі до пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України, то запроваджений Законом № 731-ІХ механізм поновлення строку може бути реалізований виключно за умови, якщо особа, яка оскаржує судове рішення, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії була пов`язана з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. При цьому, клопотання скаржника не містить доводів та обґрунтувань, підтверджених належними доказами щодо наявності конкретних обставин та причин пов`язаних саме із встановленням карантину та запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення з касаційною скаргою, колегія суддів зазначає наступне. Так, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", з 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України. Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану. У цьому випадку, ураховуючи, що оскаржувану ухвалу постановлено судом апеляційної інстанції 05 жовтня 2021 року, процесуальний строк був пропущений скаржником до початку введення воєнного стану в Україні, відтак вказані доводи не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами за яких скаржником пропущено строк на оскарження судового рішення у цій справі. Отже, враховуючи те, що процесуальний строк був пропущений скаржником до початку введення воєнного стану в Україні, відсутні підстави для визнавання поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та підстави для поновлення такого строку. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №215/496/21. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №215/496/21. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №215/496/21 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького міського голови про визнання бездіяльності протиправною. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов