Ухвала КАС ВС № 160/21250/21

УХВАЛА 18 травня 2023 року м. Київ справа №160/21250/21 адміністративне провадження №К/990/31552/22, №К/990/31743/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Калашнікової О.В., за участю: секретаря судового засідання - Орел П.Ю. представника Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури - Були Р.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пащенко Вікторія Ігорівна, про передачу справи № 160/21250/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та поновлення на роботі, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, УХВАЛИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - П`ятнадцята кадрова комісія) від 13.09.2021 № 331 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 3312к від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області та органів прокуратури; - поновити ОСОБА_1 у Криворізькій центральній окружній прокуратурі Дніпропетровської області на посаді рівнозначній до посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області; - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 25.10.2021 і по день винесення рішення суду; - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати за період з 15.03.2021 по 22.10.2021, а саме різницю між посадовим окладом і надбавкою за вислугу років, які повинні були виплачуватись згідно вимог Закону України "Про прокуратуру" та фактично виплаченими коштами, у сумі 195 812,43 грн; - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 8 061,86 грн; - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 25.10.2021 і по день фактичного розрахунку; стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн; - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 клопотання представника позивача про закриття провадження у адміністративній справі №160/21250/21 щодо майнових вимог задоволено, закрите провадження в частині майнових вимог за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні, моральної шкоди. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнане протиправним та скасоване рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 № 331 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 ; визнаний протиправним та скасований наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.09.2021 № 3312 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 у Криворізькій центральній окружній прокуратурі Дніпропетровської області на посаді рівнозначній до посади, з якої його було звільнено; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ; в іншій частині позовних вимог провадження закрите. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022 рішення суду першої інстанції змінено в частині абзаців 3, 4 його резолютивної частини та викладено останні в редакції цієї постанови: "Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.10.2021 № 3312к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області та органів прокуратури. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області та органах прокуратури з 22.10.2021" та скасоване в частині допущення до негайного виконання рішення суду. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі №160/21250/21 залишено без змін. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора та Дніпропетровська обласна прокуратура звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами. Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.11.2022 відкриті касаційні провадження за вищевказаними касаційними скаргами. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 04.05.2023 закінчено підготовчі дії за касаційними провадженнями №К/990/31552/22 та №К/990/31743/22 у справі № 160/21250/21 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. До Верховного Суду від представника позивача - адвоката Пащенко В.І. 17.05.2023 надійшло клопотання про передачу справи № 160/21250/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання обґрунтоване необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії справ, яка має виключну правову проблему щодо забезпечення захисту основоположних прав людини. Зокрема, представник позивача зазначає, що у постанові Верховний Суд у справі № 600/6322/21-а за подібних правовідносин надав правову оцінку протокольному рішенню Першої кадрової комісії, тим самим здійснивши вихід за межі позовних вимог і надавши правову оцінку акту, який не був предметом оскарження в цій справі. За висновком Верховного Суду у цій справі це рішення не є обов`язковим для П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих). Із посиланням на практику ЄСПЛ у рішеннях від 10.12.2009 «Михайлюк та Негров проти України» (заява №11932/02), представник позивача указує, що надання оцінки протокольному рішенню Другої кадрової комісії у цьому випадку порушує принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом, обов`язковості судових рішень та верховенства права. А тому, оскільки у справі № 160/21250/21 протокольне рішення Другої кадрової комісії від 19.11.2020 стосовно позивача не є предметом оскарження, судом в межах цієї справи не може надаватися оцінка зазначеному рішенню. Представник позивача стверджує, що законодавством не встановлено права кадрової комісії, яка не проводила атестації прокурорів на прийняття рішення за результатами атестації, яку проводила інша кадрова комісія, або повторному аналізу вже розглянутих заяв позивача, а отже то П`ятнадцята кадрова комісія, яка не проводила позивачу другий етап оцінювання не мала компетенції щодо прийняття стосовно ОСОБА_1 рішення про неуспішне проходження ним атестації. Поряд із цим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.04.2023 у справі № 380/23397/21 за подібних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо правомірності прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Вказане, на думку представника позивача, свідчить про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верхового Суду формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії справ. Колегія суддів, дослідивши доводи заявленого клопотання про передачу справи № 160/21250/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважає, що у задоволені такого клопотання необхідно відмовити з огляду на таке. Відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 346 КАС, передбачає наявність у справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26 березня 2019 року у справі №804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак: - справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; - встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; - існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; - існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема: - немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; - невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; - встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; - наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах. Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Положеннями статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закон №1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведене у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для формування єдиної правозастосовної практики, не створює підстави для передачі на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справи №160/21250/21. Аргументи представника позивача в цій частині фактично зводяться до незгоди із висновками суду касаційної інстанції у вказаній справі, що не може слугувати самостійним свідченням наявності правової проблеми у цій категорії спорів. Так, у справі № 600/6322/21-а оцінка судом касаційної інстанції надавалася спірному рішенню П`ятнадцятої кадрової комісії та процедурі його ухвалення, якій передувало прийняття рішення Першою кадровою комісією щодо результатів складення іспиту прокурором. При цьому, колегія суддів враховує, що на час розгляду цієї справи Верховним Судом вже сформовано правову позицію у подібних правовідносинах щодо правомірності прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за наявності протокольного рішення попередньої кадрової комісії та застосування пункту 17 розділу I Закону № 113-1X, пункту 8 Порядку № 221, яку викладено, зокрема, у постановах від 30.11.2022 у справі № 600/6322/21-а, від 22.12.2022 у справі № 140/12386/21, від 05.01.2023 у справі №380/23308/21, від 24.01.2023 у справах № 580/9908/21, №560/16514/21, № 500/8296/21, № 560/14894/21, від 31.01.2023 у справах №240/35883/21, №580/9243/21, від 02.02.2023 у справі №200/15948/21, від 08.02.2023 у справах №560/17141/21, №300/6959/21, №120/15902/21-а, від 09.02.2023 у справах №380/21729/21, № 280/11332/21, від 14.02.2023 у справі №560/16338/21, від 21.02.2023 у справах № 260/6716/21, №380/22495/21, №560/3698/22, № 420/23667/21, від 23.02.2023 у справах № 160/20922/21, №120/15448/21-а, №260/6744/21, від 06.04.2023 у справах №200/15562/21, №140/13825/21, №580/10241/21, від 02.05.2023 у справах № 160/21483/21, №240/36100/21, від 03.05.2023 у справі №500/8297/21, від 11.05.2023 у справах №160/21651/21, № 420/23672/21, № 340/9586/21, №240/38364/21 та багатьох інших. Посилання представника позивача на наявність протилежних висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 27.04.2023 у справі № 380/23397/21, колегія суддів уважає необґрунтованими, позаяк у цій справі існували виняткові обставини, які вплинули на результат проходження атестації прокурором, а саме перебування позивачки у стані вагітності (24 тиждень), що призвело до погіршення її самопочуття саме під час проходження нею другого етапу атестації, та що не можливо було спрогнозувати завчасно та повідомити про це комісію перед початком складення іспиту, як того вимагав Порядок № 221, положення якого не передбачали жодних умов пристосування складення цього іспиту для вагітних жінок, що ставило їх у нерівне становище поряд із іншими прокурорами. Колегія суддів підкреслює, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте вказане не свідчить про відмінність підходів у застосуванні судом норм права. Своєю чергою доводів щодо неясності чи неузгодженості судової практики у вирішенні відповідних правовідносин клопотання представника позивача не містить. Ураховуючи, що

позиція Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні цієї категорії спорів є сталою та послідовною, то підстави для передачі справи № 160/21250/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні. Керуючись статтями 344, 346, 347, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пащенко Вікторія Ігорівна, про передачу справи № 160/21250/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Повний текст ухвали виготовлено 22 травня 2023 року. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько В.М. Соколов О.В. Калашнікова Судді Верховного Суду