Постанова 4824 № 373/1302/22

справа № 373/1302/22 головуючий у суді І інстанції Хасанова В.В. провадження № 22-ц/824/6381/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Кожуховським Олегом Вікторовичем, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» про захист прав споживачів,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року представник позивача Кожуховський О.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ «ПЛК ГРУП» про захист прав споживачів та просить розірвати Договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля від 14.02.2022 №660Д140222, укладений між ТОВ «ПЛК ГРУП» та ОСОБА_1 . Також просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 5 150 доларів США, внесені ним в якості завдатку. Окрім того, просить стягнути з ТОВ «ПЛК ГРУП» на користь позивача судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 14 лютого 2022 року було укладено Договір №660Д140222 про надання послуг з підбору та доставки автомобіля. Згідно з п.5.1 Договору позивачем було сплачено завдаток 5150 доларів США, що станом на 12.07.2022 за офіційним курсом НБУ становило 150 662 грн. 74 коп. Разом з тим, відповідач своїх обов`язків за Договором не виконав, у зв`язку з чим 28.06.2022, у відповідності до ч.2 ст.530 ЦПК України позивач звернувся до відповідача із письмовою претензією щодо поставки автомобіля або повернення сплачених коштів. Отримана відповідачем 05.07.2022 претензія позивача була залишена без відповіді, і протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії зобов`язання позивачем не виконані. У обґрунтування позовних вимог посилається на ч.3 ст.612 ЦК України, відповідно до якої, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Крім того, керується ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема, щодо несвоєчасного виконання зобов`язань виконавцем за договором та права споживача призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї умови у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 13 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» про захист прав споживачів, - відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Кожуховського Олега Вікторовича, подав апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що згідно умов укладеного між сторонами договору, зміни вартості послуг сторонами узгоджуються, а не вносяться в односторонньому порядку відповідачем. Наголошує, що будь-які переговори у будь-якому із месенджерів чи усні не завершилися домовленістю сторін. Окрім того, щодо врахування судом першої інстанції введеного на території України воєнного стану як об`єктивної обставини зміни тривалості надання послуги та маршруту доставки апелянт зазначає, що форс-мажорні обставини не звільняють від обов`язку виконати своє зобов`язання, лише від застосування санкцій за таке невиконання, а тому претензії апелянта щодо поставки автомобіля або повернення йому коштів вважає обґрунтованими та справедливими. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 15 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , надісланий засобами поштового зв`язку 09 березня 2023 року. У вказаному відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому відповідач зазначав, що позивач, висуваючи вимоги про повернення грошових коштів, переданих у рахунок придбання товару на умовах передоплати, не бере до уваги істотні умови Договору, що є причиною виникнення спірних правовідносин, у якому жодним чином не зазначається, що предметом, наслідком виконання чи однією з транзитних стадій є продаж автомобіля від відповідача позивачеві. Окрім того, на думку відповідача, позивачем не наведено обґрунтованих доказами фактів передачі грошових коштів за придбаний ним автомобіль на адресу відповідача, а наданий відповідачем акт передачі грошових коштів вважає наслідком надання послуг за договором, наданий на адресу позивача від третьої особи, що була власником придбаного ним автомобіля. Відповідач вважає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки заявлені до неналежного відповідача. Відповідач наголошував, що ТОВ «ПЛК ГРУП» не відмовляється від виконання умов договору в натурі та жодним чином не спонукає до цього позивача. Окрім того, вважає, що апелянтом нівелюється положення п. 3.2.3 укладеного Договору. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи, що на розгляді апеляційного суду перебуває справа з ціною позову 150 662,74 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та те, що дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється відповідно до приписів ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії Договору про надання послуг з підбору та доставки автомобіля №660Д140222 (далі - Договір), укладеного 14.02.2022 між ТОВ «ПЛК ГРУП» як Виконавцем, з однієї сторони, та ОСОБА_1 як Замовником, з другої сторони, виконавець зобов`язується відповідно до листа-замовлення забезпечити надання комплексу послуг по підбору, оформленню (в тому числі митному) та доставці автомобіля в пункт призначення, зазначений в листі-замовленні, і видати його, а також супутні документи замовнику за актом приймання-передачі автомобіля, а замовник зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити вартість автомобіля, а також вартість комплексу послуг, наданих виконавцем та супутніх послуг. Відповідно до Листа замовлення Додаток № 1 до Договору про надання послуг підбору, оформлення та доставки автомобіля № 660Д140222 позивач як Замовник, замовив автомобіль марки «Hyundai»; роки випуску: 2014, тип кузова: cедан ; модель: Sonata; вид палива: пропан-бутан, об`єм двигуна: 2.0; коробка передач: автомат; вартість автомобіля за цим договором встановлено в доларах по курсу НБУ і орієнтовно складає (включає стандартні послуги, які містяться в п.3): до 10300 доларів США, що відповідає сумі 288756 грн. за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату підписання договору. Комплекс послуг включає оформлення в країні продажу, митне оформлення на кордоні, митне оформлення на митниці призначення, державну реєстрацію. Вартість комплексу послуг за цим Договором встановлено в доларах і складає 500 доларів США, що відповідає 14017 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору. Сума завдатку за цим Договором встановлено в доларах і складає: 5150 доларів США, що відповідає 144378 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору. Пунктом 5.5. Договору визначено, що Виконавець розпочинає виконувати свої обов`язки за Договором виключно після повної сплати Замовником суми завдатку. Згідно з Актом приймання-передачі грошових коштів від 14.02.2022, ОСОБА_1 сплатив Товариству з обмеженою відповідальність «ПЛК Груп» в особі представника товариства, менеджера - ОСОБА_3 , в якості завдатку, обумовленого у Листі-замовленні 5150 доларів США. Пунктом 4.4. Договору Сторони узгодили, що ділова переписка, яка стосується виконання умов Договору повинна вестися виключно в погодженому між Замовником та Виконавцем месенджері у чаті, назва якого буде складатися з: дати, місяця, року; абревіатури країн; прізвища, ім`я; номера телефону, вказаного у п. 12 Договору. Спілкування позивача з представником відповідача, після укладення Договору відбувалося через електронні засоби, а саме за допомогою месенджера VIBER. Із скріншотів переписки у чаті «КОР 14.02 ОСОБА_1» в месенджері VIBER за період з 14.02.2022 по 15.02.2022 слідує, що позивача повідомлено про орієнтовну дату прибуття парома з автомобілем - 28.02.2022 та необхідність надати пакет документів для митного оформлення і державної реєстрації авто. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, строк дії якого в наступному неодноразово продовжувався Указами Президента України. За повідомленням ДП «АМПУ» (Адміністрація морських портів України), і таку обставину суд визнав загальновідомою, станом на 08:00 26.02.22: вхід/вихід до портів Скадовськ, Херсон, Миколаїв, Ольвія, Одеса, Чорноморськ, Південний, Б-Дністровськ, Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ було закрито. У зв`язку з означеним, в месенджері VIBER 14.03.2022 позивача було повідомлено про неможливість розвантаження парома у м.Чорноморськ та запропоновано, серед іншого, оплатити додаткові витрати на транспортування автомобіля в Україну в розмірі 1000 доларів США. Відповідно до п.3.2.3. Договору виконавець має право на будь-які зміни тривалості та інших параметрів послуг, що входять до складу комплексу послуг за погодженням з замовником, в разі, якщо це пов`язано з необхідністю гарантування якості виконання послуг замовника. Виконавець має право в односторонньому порядку змінювати тривалість, маршрут доставки. Пунктом 5.10. Договору передбачено, у разі зміни вартості автомобіля та супутніх послуг Виконавець погоджує цю зміну із Замовником. Замовник повинен здійснити доплату вартості за замолений автомобіль та супутні послуги в касу Виконавця протягом 1-го банківського дня після узгодження нової ціни за замовлений автомобіль та супутні послуги. В ході виконання Договору, зміни, відповідно до п.4.5. Договору, узгоджуються, серед іншого, засобами електронного зв`язку обома сторонами. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вчасно відповідно до умов укладеного Договору приступив до його виконання, про що свідчить переписка у месенджері VIBER, вчиняв усі необхідні дії на виконання зобов`язань, покладених на нього умовами Договору, не ухилявся від виконання умов Договору, та сприяв в отриманні очікуваних результатів виконання Договору Замовником. Суд першої інстанції враховував також і ту обставину, що тривалість виконання послуги з доставки автомобіля, а також зміна маршруту доставки Виконавцем спричинені об`єктивними обставинами, зокрема, введенням воєнного стану на території України і такі обставини в жодній мірі не залежали волі Виконавця. Окрім того, суд першої інстанції брав до уваги, що про зміну вартості супутніх послуг у зв`язку із виниклими обставинами, у встановленому Договором порядку, а саме засобами електронного зв`язку, неодноразово повідомлявся Замовник. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин істотного порушення умов Договору відповідачем, які б вказували на значну міру позбавлення того, на що він розраховував при укладенні договору. При перевірці висновків суду першої інстанції, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.2 ст. 631 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Відповідно до ст. 3 Закону України Про захист прав споживачів споживачі послуг мають право на державний захист своїх прав; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Відповідно до ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України визначена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Частина друга цієї статті визначає одну підставу для розірвання та зміну договору, а саме "істотне порушення договору другою стороною". Водночас цією нормою визначено, що названа підстава не є єдиною. Апелюючи до інших підстав розірвання та зміни договору, законодавець не виключає їх існування у передбачених положеннях договору або закону. Істотність порушення договору є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки істотності у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді істотності порушення договору суб`єктом оцінки, відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду. Визначення істотності порушення договору у ч. 2 зазначеної статті надано через іншу оціночну категорію значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об`єктивні обставини. Так, зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об`єктивно погоджуючи його умови. Ч. 2 вказаної статті передбачає лише загальну підставу - «істотність порушення договору» без можливості вказівки на об`єктивні ознаки такого порушення. Можливість зазначення об`єктивних ознак істотності порушення договору може існувати лише у поіменованих договорах, коли у абстрактній формі можна визначити його зміст та правову мету. З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Частина 2 зазначеної статті також, у питанні розірвання або зміни договору, визначає можливість розірвання договору за рішенням суду, на вимогу однієї із його сторін, у разі коли підстави такого розірвання передбачені у договорі та законі. Законодавець не вказує у ч. 2 зазначеної статті, що інші підстави розірвання та зміни договору, мають обов`язково ґрунтуватися на істотності порушення договору. Навпаки, за змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України, можна зробити висновок, що у визначенні інших договірних підстав розірвання або зміни договору, сторони можуть відійти від істотності порушення договору, як загальної підстави його розірвання у судовому порядку, і передбачати ознаки неістотного порушення договору, що за волею сторін, будуть підставою для розірвання або зміни договору. Якщо ж спеціальним законом або договором сторін не визначено інше, порушення договору, що не є істотним, не може бути підставою для розірвання договору у судовому порядку. Спеціальні норми про розірвання того чи іншого, врегульованого положеннями ЦК України договору, можуть передбачати випадки, коли договір може бути розірваний без факту істотності його порушення, вказуючи на інші обставини розірвання та зміни договорів. Оціночна категорія істотність, що міститься у ч. 2 ст. 651 ЦК України, має функцію отримання таких оціночних результатів як істотність порушення або навпаки неістотність порушення. У свою чергу оціночні результати істотність порушення або неістотність порушення має функцію встановлення наявності або відсутності підстави для зміни або розірвання договору. Через поміщення у ч. 2 ст. 651 оціночної категорії істотність порушення договору, суб`єкту правозастосування надається можливість у спосіб оцінки визначитися з наявністю або відсутністю оціночного факту - факту порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору. Виходячи із об`єкту оцінки суб`єкт оцінки має визначити міру позбавлення того, на що розраховувала сторона договору при укладенні договору. У даному випадку результат оцінки, зокрема істотність порушення не є об`єктивно існуючим даним, як наприклад юридичний факт, а залежить від оцінки міри позбавлення можливості отримання очікуваних результатів виконання договору. Оціночний факт на відміну від інших підстав розірвання договору необхідно отримувати шляхом оцінки та не встановлюється шляхом доказування. Шляхом доказування встановлюються факти (обставини), що на момент їх встановлення є існуючими. Оціночний факт доказуванню не підлягає так як його виникнення залежить лише від оцінки та об`єктивації його існування, зокрема у спосіб встановлення його рішенням суду. При об`єктивації оціночного факту, зокрема істотності порушення договору звичайно необхідно визначати, у спосіб оцінки, ті об`єктивні ознаки, що слугують свідченням його існування. Першою об`єктивною ознакою, що має бути встановлена у спосіб оцінки і яка свідчить про істотність порушення договору є значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Отже, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб`єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 17 березня 2021 року в справі №? 910/5816/20). З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2022 року між ТОВ «ПЛК ГРУП» як Виконавцем, з однієї сторони, та ОСОБА_1 як Замовником, з другої сторони укладено Договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля №660Д140222 (далі - Договір), згідно з яким виконавець зобов`язується відповідно до листа-замовлення забезпечити надання комплексу послуг по підбору, оформленню (в тому числі митному) та доставці автомобіля в пункт призначення, зазначений в листі-замовленні, і видати його, а також супутні документи замовнику за актом приймання-передачі автомобіля, а замовник зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити вартість автомобіля, а також вартість комплексу послуг, наданих виконавцем та супутніх послуг. Відповідно до Листа замовлення Додаток № 1 до Договору про надання послуг підбору, оформлення та доставки автомобіля № 660Д140222 позивач як Замовник, замовив автомобіль марки «Hyundai»; роки випуску: 2014, тип кузова: cедан ; модель: Sonata; вид палива: пропан-бутан, об`єм двигуна: 2.0; коробка передач: автомат; вартість автомобіля за цим договором встановлено в доларах по курсу НБУ і орієнтовно складає (включає стандартні послуги, які містяться в п.3): до 10300 доларів США, що відповідає сумі 288756 грн. за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату підписання договору. Комплекс послуг включає оформлення в країні продажу, митне оформлення на кордоні, митне оформлення на митниці призначення, державну реєстрацію. Вартість комплексу послуг за цим Договором встановлено в доларах і складає 500 доларів США, що відповідає 14017 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору. Сума завдатку за цим Договором встановлено в доларах і складає: 5150 доларів США, що відповідає 144378 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору. Пунктом 5.5. Договору визначено, що Виконавець розпочинає виконувати свої обов`язки за Договором виключно після повної сплати Замовником суми завдатку. Згідно з Актом приймання-передачі грошових коштів від 14.02.2022, ОСОБА_1 сплатив Товариству з обмеженою відповідальність «ПЛК Груп» в особі представника товариства, менеджера - ОСОБА_3 , в якості завдатку, обумовленого у Листі-замовленні 5150 доларів США. Пунктом 4.4. Договору Сторони узгодили, що ділова переписка, яка стосується виконання умов Договору повинна вестися виключно в погодженому між Замовником та Виконавцем месенджері у чаті, назва якого буде складатися з: дати, місяця, року; абревіатури країн; прізвища, ім`я; номера телефону, вказаного у п. 12 Договору. Подальше спілкування позивача з представником відповідача, після укладення Договору відбувалося через електронні засоби, а саме за допомогою месенджера VIBER. Із скріншотів переписки у чаті «КОР 14.02 ОСОБА_1» в месенджері VIBER за період з 14 лютого 2022 року по 15 лютого 2022 року слідує, що позивача повідомлено про орієнтовну дату прибуття парома з автомобілем - 28 лютого 2022 року та необхідність надати пакет документів для митного оформлення і державної реєстрації авто. Поряд з цим, також з матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2022 року у месенджері VIBER позивача було повідомлено про неможливість розвантаження парома у м.Чорноморськ та запропоновано, серед іншого, оплатити додаткові витрати на транспортування автомобіля в Україну в розмірі 1000 доларів США. У апеляційній скарзі апелянт наголошував на тому, що згідно умов договору, укладеного між сторонами, зміни вартості послуг сторонами узгоджуються, а не вносяться в односторонньому порядку відповідачем. Зі змісту п.2.4. Договору вбачається, що орієнтовна вартість автомобіля та комплексу послуг фіксується Виконавцем у Листі-замовленні у день підписання Договору. Пунктом 5.10. передбачено у разі зміни вартості автомобіля та супутніх послуг Виконавець погоджує цю зміну із Замовником. Замовник повинен здійснити доплату вартості за замолений автомобіль та супутні послуги в касу Виконавця протягом 1-го банківського дня після узгодження нової ціни за замовлений автомобіль та супутні послуги. В ході виконання Договору, зміни, відповідно до п.4.5. Договору, узгоджуються, серед іншого, засобами електронного зв`язку обома сторонами. Відповідно до п.3.3.5. замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату за використання додаткових послуг в разі надання їх виконавцем. Таким чином, відповідач на виконання вищевказаних положень Договору в месенджері VIBER повідомив ОСОБА_1 про зміну вартості супутніх послуг, а саме: додаткові витрати на транспортування автомобіля в Україну в розмірі 1000 доларів США та необхідність їх оплати найближчим часом. Отже, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач вчасно, відповідно до умов укладеного Договору приступив до його виконання, про що свідчить переписка у месенджері VIBER, вчиняв усі необхідні дії на виконання зобов`язань, покладених на нього умовами Договору, не ухилявся від виконання умов Договору, та сприяв в отриманні очікуваних результатів виконання Договору Замовником, зокрема шляхом узгодження зміни вартості супутніх послуг. При цьому, апеляційний суд критично розцінює довод апелянта щодо внесення в односторонньому порядку відповідачем без узгодження з ним зміни вартості супутніх послуг, оскільки доказів того, що позивач на запропоновану відповідачем зміну вартості, пропонував іншу вартість і позивач з нею не погоджувався, а отже, сторони не дійшли згоди, матеріали справи не містять. Також апеляційний суд повною мірою погоджується з висновком суду першої інстанції про врахування об`єктивних обставин, а саме: введення воєнного стану на території України, які вплинули на тривалість виконання послуги з доставки автомобіля, а також зміну маршруту доставки Виконавцем, виходячи з такого. Так, відповідно до розділу 8 «Форс-мажорні обставини» Договору, п. 8.1. передбачено, сторони звільняються від майнової відповідальності за невиконання зобов`язань, передбачених Договором, при виникненні форс-мажорних обставин, а саме: повінь, землетрус, цунамі, епідемії й інші стихійні явища природи, що віднесені в даній місцевості до розряду стихійних, лісові пожежі, вибухи, страйк, саботаж, локаут, оголошена чи неоголошена війна, революція, масові безладдя, терористичні акти, аварії, інші непередбачені ситуації, що безпосередньо вплинули на виконання умов даного Договору; несприятливі погодні умови, що не с стихійними явищами, але які призводять до неможливості надання послуг в повному обсязі та належної якості, прийняття державними органами нормативних актів, що призвели до неможливості належного виконання сторонами зобов`язань, які вони взяли на себе відповідно до умов даного Договору. Згідно з п. 8.2. Договору сторона, для якої створилася неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань, внаслідок дії форс-мажорних обставин, зобов`язана в письмовій формі повідомити іншу Сторону про час настання, можливу тривалість та вірогідну дату припинення дії даних обставин. У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст. 8.108 (3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення. Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, строк дії якого в наступному неодноразово продовжувався Указами Президента України. За повідомленням ДП «АМПУ» (Адміністрація морських портів України), і така обставина є загальновідомою, станом на 08:00 26.02.22: вхід/вихід до портів Скадовськ, Херсон, Миколаїв, Ольвія, Одеса, Чорноморськ, Південний, Б-Дністровськ, Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ було закрито. Відповідач у встановленому Договором порядку, а саме засобами електронного зв`язку неодноразово повідомляв Замовника про настання таких обставин та про зміну вартості супутніх послуг, у зв`язку із виникненням таких обставин, і такі повідомлення отримувалися позивачем, що ним не заперечується, а отже, в силу вимог ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Крім того, укладаючи Договір сторони погодили, що відповідно до п.3.2.3. Договору виконавець має право на будь-які зміни тривалості та інших параметрів послуг, що входять до складу комплексу послуг за погодженням з замовником, в разі, якщо це пов`язано з необхідністю гарантування якості виконання послуг замовника. Виконавець має право в односторонньому порядку змінювати тривалість, маршрут доставки. Отже, укладаючи договір та визначаючи всі істотні умови договору сторони надали право Виконавцю в односторонньому порядку змінювати тривалість доставки і строк такої тривалості не обмежили. Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, не вбачає обставин істотного порушення умов Договору відповідачем, які б вказували на значну міру позбавлення того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки всі дії, які вчиняв відповідач були узогоджені сторонами при укладення договору, а отже, позивач усвідомлював всі ризики під час підписання договору на наведених умовах. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що п.8.3 Договору сторони визначили, що при настанні будь-якої вищевказаної форс-мажорної обставини, за згодою Сторін, дія чинного Договору або подовжується, або переноситься, або припиняється. Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відмови відповідача виконати вимоги п.8.3 Договору на пропозицію позивача матеріали справи не містять. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог. Ухвалюючи рішення колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Окрім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх». Таким чином, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду є неспроможними, такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кожуховським Олегом Вікторовичем, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 13 січня 2023 року, - залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 13 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова