Постанова 4851 № 480/11556/21

Головуючий І інстанції: О.О. Осіпова ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2023 р. Справа № 480/11556/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Орендного підприємство "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2022, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 09.12.22 по справі № 480/11556/21 за позовом Орендного підприємства "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису, ВСТАНОВИВ: Орендне підприємство "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 07.09.2021 року №СМ2789/203/666. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в порушення абз.5, абз.11 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон №877) позивачу не була вручена копія погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Окрім того, в направленні на проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання від 01.09.2020 року №802 зазначено, що державному контролю підлягають питання додержання законодавства про працю в частині дотримання порядку зміни істотних умов праці, законодавства про відпустки та процедури скорочення посади, проте не зазначено конкретних даних працівника позивача, порушення трудових прав якого має бути перевірено, що свідчить про невідповідність направлення на перевірку вимогам абз. 11 ч. 1 ст. Закону №877. Зазначає, що припис відповідача від 07.09.2021 року №СМ2789/203/666 не відповідає вимогам ч. 8 ст. 7 Закону №877, не містить будь-яких вимог до орендного підприємства щодо усунення порушень вимог законодавства, оскільки не конкретизовано, які саме заходи має вжити позивач для усунення порушення, що свідчить про протиправність припису та унеможливлює його виконання. Також вважає, що висновок Управління Держпраці у Сумській області щодо порушення підприємством ч. 2 ст. 40 КЗпП України, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, викладений в акті перевірки від 07.09.2021 року №СМ2789/203, є помилковим, оскільки посада інженера 1 категорії групи забезпечення, яку займає ОСОБА_2 за основним місцем роботи, та яка за ним зберігається під час проходження військової служби за контрактом, не є вакантною, та не могла бути запропонована ОСОБА_1 для працевлаштування при його звільненні. Крім того стверджує про відсутність порушень ч.2 ст.80 Закону України «Про оплату праці» в частині недостовірного обліку роботи ОСОБА_1 в березні 2021 року, посилаючись на те, що за змістом направлення на проведення позапланової перевірки №802 від 01.09.2021 року, питання обліку виконуваної роботи працівником взагалі перевірці не підлягало, що свідчить про порушення порядку проведення позапланової перевірки. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що до Управління Держпраці у Сумській області надійшло звернення ОСОБА_1 від 26.04.2021 (реєстраційний №Т-336/17-08/2021) та від 18.05.2021р. (реєстраційний №Т-373/1п/17-08/2021), в яких він повідомляє про порушення трудових прав. Управління листом від 16.08.2021 №17-19/04/2021/764 запросило погодження в Держпраці, яке було отримано листом №91/17-21/04/2021 від 27.08.2021р. 01.09.2021р. управлінням видано наказ про проведення позапланової перевірки №877 та оформлено направлення на проведення позапланової перевірки №802. На підставі направлення на проведення позапланової перевірки від 01.09.2021 року №802 Управлінням Держпраці у Сумській області у період з 06.09.2021 року по 07.09.2021 року було проведено позапланову перевірку Орендного підприємства науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків - ОП НДІЕІМ додержання законодавства про працю в частині дотримання порядку зміни істотних умов праці, законодавства про відпустки та процедури скорочення посади. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 07.09.2021 року №СМ2789/203, зафіксовано порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, ч. 2 ст. 80 Закону України «Про оплату праці». Заперечення щодо виявлених порушень були викладені представником підприємства в акті позапланової перевірки. 07.09.2021 року було отримано припис відповідача про усунення виявлених порушень законодавства про працю №СМ2789/203/666 у строк до 07.10.2021р. Так, у пункті 1 припису було зазначено, що «згідно із наказом від 07.06.2021р. №54 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з 07.06.2021р. Проте, вакантну посаду інженера І категорії групи забезпечення на період проходження громадянином ОСОБА_2 військової служби за контрактом до дня фактичного виходу останнього ОСОБА_1 не було запропоновано». У пункті 2 припису зміст виявленого порушення викладено як «інженера І категорії групи забезпечення ОСОБА_1 05.04.2021р. повідомлено про майбутнє вивільнення із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з 05.06.2021р. Проте, вакантну посаду інженера І категорії групи забезпечення на період проходження громадянином ОСОБА_2 військової служби за контрактом до дня фактичного виходу останнього ОСОБА_1 не було запропоновано». У пункті 3 припису в якості порушення вказано про те, що «згідно із табелем за березень 2021 року інженером І категорії групи забезпечення ОСОБА_1 фактично відпрацьовано 20,5 днів за місяць. У період з 15 по 31 число робота по 8 годин напроти прізвища ОСОБА_1 закреслена директором ОСОБА_3 та проставлена роботи по 4 години, а саме: 15,22 та 29 числа. Та замість відпрацьованих 20,5 днів значиться 10 відпрацьованих днів, що свідчить про недостовірний облік виконуваної роботи». 16 вересня 2021 року відповідні скарги на припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №СМ2789/203/666 були направлені позивачем до Державної служби з питань праці, Управління Держпраці у Сумській області. За результатами розгляду скарги листом Управління Держпраці у Сумській області від 21.09.2021 року №9987/18-27/04/2021/7662 та листом Державної служби з питань праці від 05.10.2021 року було повідомлено про неможливість розгляду скарги підприємства через відсутність відповідного порядку розгляду скарг суб`єктів господарювання. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним Управлінням Держпраці у Сумській області припис про усунення виявлених порушень прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а тому оскаржуваний припис є таким, що відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007. Відповідно до ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Згідно з ч.5 ст.2 цього Закону заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині п`ятій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті1, статті3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті4, частини одинадцятої статті4-1, частини третьої статті6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті7, статей9,10,12,19,20,21цьогоЗакону(частина шостастатті 2 Закону № 877-V). Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону № 877-V). Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. За змістом ч.6 ст.7 цього Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Відповідно до ч.7 ст.7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина восьмастатті 7 цього ж Закону). З матеріалів справи вбачається, що в межах спірних правовідносини підставою для здійснення позапланового заходу стало звернення ОСОБА_1 від 26.04.2021 (реєстраційний №Т-336/17-08/2021) та від 18.05.2021р. (реєстраційний №Т-373/1п/17-08/2021), в яких він повідомляє про порушення трудових прав, яке надійшло до Управління Держпраці в Сумській області. Як слідує зі змісту звернення, з урахуванням доповнень від 18.05.2021р., ОСОБА_1 скаржився на порушення його трудових прав, які полягали у скороченні його посади без пропонування іншої роботи, зміну його умов праці, встановлення неповного робочого часу, вимушене перебування у безкоштовній відпустці, не допущення до виконання службових обов`язків. Так, відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі - Закон про оплату праці) роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Ведення табельного обліку робочого часу та форма табеля регламентовано наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 (далі - Наказ № 489) для підприємств, установ та організацій, зі змісту якого слідує, що у табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи тощо, а також інші відхилення від нормальних умов роботи. При підсумованому обліку робочого часу допускається розрахунок підсумованого фонду робочого часу за місяць за кожним працівником. При цьому фонд робочого часу не повинен перевищувати нормальної його тривалості. Отже, для з`ясування факту порушення прав ОСОБА_1 в частині зміни його умов праці, встановлення неповного робочого часу, вимушене перебування у безкоштовній відпустці, не допущення до виконання службових обов`язків під час здійснення позапланового заходу необхідно було дослідити і табель обліку робочого часу за відповідний період, що й було виконано відповідальною посадовою особою Управління Держпраці у Сумській області. З огляду на викладене, твердження позивача про порушення Управлінням Держпраці у Сумській області абз. 11 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки встановити чи спростувати викладені у зверненні ОСОБА_1 факти щодо встановлення неповного робочого часу, вимушене перебування у безкоштовній відпустці, не допущення до виконання службових обов`язків неможливо без перевірки законодавства, що регулює порядок оплати праці, та без документації щодо її обліку. Щодо недостовірного обліку підприємством виконуваної вказаним працівником роботи, судом першої інстанції зазначено, що у пункті 3 припису в якості порушення вказано про те, що «згідно із табелем за березень 2021 року інженером І категорії групи забезпечення ОСОБА_1 фактично відпрацьовано 20,5 днів за місяць. У період з 15 по 31 число робота по 8 годин напроти прізвища ОСОБА_1 закреслена директором та проставлена роботи по 4 години, а саме: 15,22 та 29 числа. Та замість відпрацьованих 20,5 днів значиться 10 відпрацьованих днів, що свідчить про недостовірний облік виконуваної роботи». Оскільки в матеріалах справи відсутні докази покладення на ОСОБА_1 відповідним розпорядчим документом (наказом) обов`язків щодо ведення на підприємстві табелю обліку робочого часу, висновки відповідача в зазначеній частині є обґрунтованими. Відсутні такі повноваження і у посадовій інструкції інженера 1 категорії групи забезпечення, доданій представником позивача разом із письмовими поясненнями у справі. Із копії табелю обліку робочого часу за березень 2021 року, заповненою ОСОБА_1 , вбачається наявність виправлень щодо кількості відпрацьованих годин, можливість внесення яких не передбачена чинним законодавством. Із поданих на перевірку документів неможливо достовірно встановити, що облік роботи здійснювався саме за фактично відпрацьований час. Отже зазначене свідчить про наявність порушень Закону України «Про оплату праці» в діяльності орендного підприємства, а тому суд дійшов висновку дійшов обґрунтованого висновку про правомірність пункту 3 оскаржуваного припису. З приводу пунктів 1 та 2 оскаржуваного припису, в яких зазначено про порушення позивачем вимог частини 2 статті 40, статті 49-2 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне. Так, у пунктах 1 та 2, зміст виявленого порушення викладено як: «згідно із наказом від 07.06.2021р. №54 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з 07.06.2021р. Проте, вакантну посаду інженера І категорії групи забезпечення на період проходження громадянином ОСОБА_2 військової служби за контрактом до дня фактичного виходу останнього ОСОБА_1 не було запропоновано». «інженера І категорії групи забезпечення ОСОБА_1 05.04.2021р. повідомлено про майбутнє вивільнення із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з 05.06.2021р. Проте, вакантну посаду інженера І категорії групи забезпечення на період проходження громадянином ОСОБА_2 військової служби за контрактом до дня фактичного виходу останнього ОСОБА_1 не було запропоновано». Відповідно до статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно з частиною 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 25.05.2016р. у справі №6-3048цс15 зазначила наступне: «Разом з тим в наданих як приклади неоднакового застосування норм матеріального права вищезазначених рішеннях суду касаційної інстанції, містяться висновки про те, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику всі вакансії, які відповідають освіті, кваліфікації та досвіду працівника і які існують на даному підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював». Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами з організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо». При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.04.2021р. у справі № 946/6628/19 та у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15» дійшов таких же висновків. Отже, верховний Суд зазначає про те, що роботодавець повинен запропонувати працівнику всю наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу №32 від 05.04.2021р. «Про зміни в організації праці та скорочення штату працівників» з 05.06.2021р. було передбачено скорочення посади інженера 1 категорії групи забезпечення, яку займав ОСОБА_1 05.04.2021р. ОСОБА_1 вручено попередження про звільнення. Наказом №54 від 07.06.2021р. ОСОБА_1 звільнено з посади інженера 1 категорії групи забезпечення у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Відповідно до штатного розкладу позивача, введеного в дію з 01 січня 2021 року, в групі забезпечення наявні 2 посади інженера 1 категорії, а саме: - посада інженера 1 категорії, яку займає ОСОБА_1 ; - посада інженера 1 категорії, яку займає ОСОБА_4 . Наказом №79 від 14.08.2020р. «Про прийняття на роботу» ОСОБА_4 прийнято на роботу з 17.08.2020р. на посаду інженера 1 категорії групи забезпечення за строковим трудовим договором на період проходження військової служби за контрактом ОСОБА_2 до дня його фактичного виходу на роботу. Перед цим ОСОБА_4 була звільнена згідно наказу №70 від 06.07.2020р. з посади лаборанта відділу ЕІМ. ОСОБА_2 відповідно до наказу №35 від 26.03.2019р. «Про звільнення від роботи» звільнено від роботи з 26 березня 2019 року у зв`язку із укладенням контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України від 26.03.2019р. зі збереженням місця роботи, посади інженера 1 категорії групи забезпечення та середнього заробітку на період проходження військової служби за контрактом. Відповідно до наказу №30 від 29.03.2021р. з 30.03.2021р. введено в штатний розпис підприємства в підрозділ АУП посаду інженера технолога 1 категорії. Згідно з наказом №31 від 29.03.2021р. ОСОБА_4 переведено з посади інженера 1 категорії групи забезпечення на посаду інженера технолога 1 категорії АУП. Тобто, на момент видання позивачем наказу №32 від 05.04.2021р. «Про зміни в організації праці та скорочення штату працівників», відповідно до якого підлягала скороченню посада інженера 1 категорії групи забезпечення, яку займав ОСОБА_1 , в групі забезпечення була в наявності ще одна посада інженера 1 категорії, з якої працівник був переведений на іншу посаду в інший підрозділ. Отже, позивач відповідно до вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України повинен був одночасно з попередженням про звільнення запропонувати ОСОБА_1 посаду інженера 1 категорії групи забезпечення, яку була вільною, та відповідала його професії, спеціальності, освіті, кваліфікації, тощо. Тобто при скороченні посади позивача йому повинна була пропонуватися уся робота на підприємстві, в тому числі й тимчасова, якщо вона відповідала його професії, спеціальності, освіті, кваліфікації, проте цього вчинено не було, що свідчить про порушення позивачем ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Щодо посилань позивача на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, на підставі постанови Шосткинського районного суду Сумської області від 01 грудня 2021 року у справі №589/3784/21, суд звертає увагу, що до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємств, а також фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, може бути притягнено на підставі ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною першою якої встановлено, що порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до положень стаття 72 КАС підставами для звільнення від доказування є:

1. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

3. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

4. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративний проступок (адміністративне правопорушення), що набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Висновки щодо інших питань, викладені у вироку чи постанові про адміністративний проступок, не є обов`язковими для суду, який розглядає адміністративну справу. Відповідно до ст.23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст. 27 цього Кодексу штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Фінансові санкції, які застосовуються до суб`єктів підприємницької діяльності є адміністративно-господарськими санкціями, які застосовуються до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності і є заходами організаційно-правового або майнового характеру, спрямованими на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Отже, застосована до директора ОП НДІЕІМ , як до посадової особи, адміністративна відповідальність у вигляді адміністративного стягнення, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, не є тотожною відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, яка може бути застосована контролюючим органом до самого підприємства, як до суб`єкта підприємницької діяльності, у випадку не усунення виявлених порушень. Відтак закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, не свідчить про неправомірність оскаржуваного у цій справі припису та не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Також безпідставними є посилання позивача на невідповідність направлення на перевірку вимогам абз.11 ч.1 ст. 1 Закону України №877, оскільки в ньому не зазначено конкретних даних працівника позивача, порушення трудових прав якого має бути перевірено. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; -перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). В наказі про проведення позапланової перевірки №877 від 01.09.2021р. та направленні на проведення позапланової перевірки №802 від 01.09.2021р. зазначено підставу для проведення позапланової перевірки позивача - абзац 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». В наказі про проведення позапланової перевірки №877 від 01.09.2021 та направленні на проведення позапланової перевірки №802 від 01.09.2021 зазначено предмет перевірки - питання додержання законодавства про працю в частині дотримання порядку зміни істотних умов праці, законодавства відпустки та процедури скорочення посади. Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). На виконання вимог статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадовою особою Управління було надано для ознайомлення позивачу звернення ОСОБА_1 , пред`явлено позивачу погодження Держпраці на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та надано Позивачу копію направлення на проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання №802 від 01.09.2021р. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №°823 (надалі - Порядок контролю). Відповідно до п.16 Порядку контролю, за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (надалі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - Припис щодо їх усунення та Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю(тобто - одночасно). Відповідно до п.17 Порядку контролю, Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник Акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник Акта залишається в інспектора праці. Відповідно до п.18 Порядку контролю, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання Акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Посадовою особою Управління Держпраці за результатами проведеного інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування №СМ 2789/203 від 07.09.2021, в якому зафіксовано порушення позивачем ч. 2 ст. 40 КЗпП України, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, ч. 2 ст. 80 Закону України «Про оплату праці». Заперечення щодо виявлених порушень були викладені представником підприємства в акті позапланової перевірки. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано доводами апеляційної скарги, керівником Орендного підприємства "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків" підписано Акт інспекційного відвідування. Зауважень з приводу ненадання до початку перевірки копії погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу не надав. Таким чином, Управлінням було дотримано вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення наказу та направлення про проведення позапланової перевірки позивача та проведення позапланової перевірки. Крім того, колегією суддів не приймаються доводи апелянта про те, що оскаржуваний припис не містить будь-яких вимог до орендного підприємства щодо усунення порушень вимог законодавства, оскільки не конкретизовано, які саме заходи має вжити позивач для усунення порушення, що свідчить про протиправність припису та унеможливлює його виконання, з огляду на наступне. У постанові від 13 червня 2019 року у справі № 804/4768/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу, зокрема, між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у сфері використання найманої оплачуваної праці. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист інтересів працівників у процесі реалізації ними конституційного права на працю. Отже, ключову роль для вирішення питання про скасування припису відіграє вирішення того чи наявні порушення суб`єктом господарювання норм трудового законодавства для правильного вирішення позовної вимоги про скасування припису від 07 вересня 2021 року №СМ2789/203/666. У цій справі, порушень при складанні припису судом апеляційної інстанції не виявлено. Крім того, уніфікована форма припису не передбачає зазначення такої інформації як «спосіб усунення порушення», оскільки Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці» № 2161 від 27.10.2020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.020 за № 1280/35563 (далі - Наказ №2161), затверджено форму Акта складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду (форма 1) та форму Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю (форма 8). Уніфікована форма Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю (форма 8) містить наступну інформацію: №; зміст виявленого порушення; посилання на підпункти, пункти, частини, статті, які порушено, назву нормативно- правового акта; строки усунення порушень/ забезпечення додержання норм законодавства про працю; відмітка про виконання (підпис інспектора праці, дата). Отже, доводи підприємства, що Управлінням не визначено в приписі конкретні вимоги до нього, за результатами виконання яких порушення трудових прав працівника мають бути усунені, не приймаються колегією суддів до уваги як такі, що не спростовують факту викладених у приписі порушень та не звільняють від необхідності їх усунення у встановлений Управлінням Держпраці у Сумській області термін. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що жодних процедурних порушень під час проведення відповідачем позапланового заходу державного контролю та оформлення його результатів не допущено; разом з тим встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 30, ч.2 ст. 40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять, а тому відповідач правомірно виніс припис № СМ2789/203/666 від 07 вересня 2021 року, який в повній мірі відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим ч.2 ст.2 КАС України. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і такими, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Орендного підприємства "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків" - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 по справі № 480/11556/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко