Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/8702/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4771/23 Справа № 205/8702/21 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Терещенко Т.П.), В С Т А Н О В И В: У 2021 році позивач Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 22032000150419 від 28.08.2019 року у розмірі 109714,63 грн, яка складається з наступного: залишок строкового кредиту - 65540,33 грн, залишок нарахованих строкових відсотків -0,01 грн., залишок простроченого кредиту - 7 089,79 грн, залишок прострочених відсотків - 0,53 грн, залишок прострочених комісій - 37 083,97 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором №22032000150419 від 28 серпня 2019 року в розмірі 72 630,66 грн., яка складається з: залишку строкового кредиту - 65 540,33 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків - 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту - 7 089,79 грн.; залишку прострочених відсотків - 0,53 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1 502,73 грн. В іншій частині позову - відмовлено. Із вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимоги не погодилась представник Банку Перепелиця Ю.В. , та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначила, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахункове-касове обслуговування) нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11 частини статті 12 Закону України «Про споживче кредиутування», оскільки комісія встановлювалася не за безоплатні послуги, а за послуги розрахунково-касового обслуговування, які не належать до безоплатних, можливість їх встановлювати в кредитному договорі передбачена Законом України «Про споживче кредитування», а їх недійсність може бути лише оспорюваною за позовом позичальника. Вказує на те, що умова кредитного договору про сплату комісії не є нікчемною. А також не може бути визнана судом недійсною, якщо позичальником не доведено її недійсність у встановленому законом порядку. Перепелиця Ю.В. просила рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року в частині відмови задоволенні вимог про стягнення з відповідача простроченої комісії скасувати та ухвалити нове, яким вимогу задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 109714,63 гривень. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (2684*100=268400), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або не правильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро» був укладений кредитний договір №22032000150419, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 74 400 грн. зі строком кредитування 60 міс. і кінцевою датою повернення кредиту - 28 серпня 2024 року за цільовим призначенням - на споживчі потреби, з щомісячною комісією за обслуговування кредиту з 28 серпня 2019 року по 27 грудня 2020 року - 5% від суми кредиту, з 28 грудня 2020 року по 27 березня 2022 року - 4% від суми кредиту, 28 березня 2022 року по 27 червня 2023 року - 3% від суми кредиту, з 28 червня 2023 року по 28 серпня 2024 року - 1,95% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних (п. п. 1.1, 1.2 договору). У пунктах 1.3, 1.4 вказаного договору зазначено, що банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 цього договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро», а датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта. Пунктом 1.5 цього договору передбачено, що клієнт в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» доручає банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика ПрАТ СК «Уніка Життя» суму страхового платежу в розмірі 14 400 грн. за весь період страхування, згідно договору страхування №ВР-22032000150419 від 28 серпня 2019 року. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 зазначеного договору платежі з погашення заборгованості за кредитним договором, оплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануітентних (рівномірних) платежів (обов`язковий платіж). Дата погашення і розмір обов`язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладений в розділі 4 кредитного договору. Погашення заборгованості за договором клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі обов`язкового платежу на рахунок для внесення обов`язкових платежів - НОМЕР_1 у АТ «Банк Кредит Дніпро» та рахунок для дострокового погашення заборгованості - НОМЕР_2 у АТ «Банк Кредит Дніпро» (а. с. 5). Матеріалами справи підтверджено, що 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 була підписана з банком заява-згода №1135572 на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», в якій зазначено, що клієнт, шляхом підписання цієї заяви, відповідно до ст. 642 ЦК України, акцептує публічну пропозицію АТ «Банк Кредит Дніпро» на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» (УДБО) із змінами та доповненнями, яка розміщена на веб-сайті банку і беззастережно приєднується до умов УДБО, та в повному обсязі, з урахуванням надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при акцептуванні УДБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням змін і доповнень), та погодився з тим, що може обирати будь-які послуги, передбачені УДБО. Клієнт підписанням зазначеної заяви підтвердив, що до моменту підписання цієї заяви він ознайомився та згодний з умовами, викладеними в УДБО, що розміщені на офіційному сайті банку за електронною адресою www.creditdnepr.com.ua і тарифами. Також клієнт підтвердив, що має можливість та зобов`язується самостійно відстежувати всі зміни і доповнення, які будуть вноситися в УДБО (а. с. 6). Також судом встановлено, що відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту від АТ «Банк Кредит Дніпро», який містить основні умови кредитування за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . Згідно з вказаним паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 74400 грн. на строк кредитування 60 місяців, на споживчі потреби, шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку на підставі укладеного договору про споживчий кредит та приєднання до універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб. Крім того, п. 7 підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту також містить посилання на те, що споживач має право відмовитися від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених ЗУ «Про споживче кредитування (а. с. 7). В матеріалах справи наявна власноручно підписана ОСОБА_1 розписка про отримання картки Visa Classic Instant EMV з терміном дії до 31 серпня 2024 року (а. с. 8). При цьому, матеріали справи також містять договір банківського рахунку та надання додаткових послуг №РКО-1135572/28082019/0212 від 28 липня 2019 року, який було укладено між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 та в якому викладена заява про відкриття поточного рахунку і випуск електронного платіжного засобу з проханням ОСОБА_1 відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 в валюті гривні на його ім`я з випуском особистої платіжної картки на його ім`я. Відповідно до умов укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і відповідач проти них не заперечував, що підтверджується його підписом у заяві-згоді, паспорті споживчого кредиту та у самому кредитному договорі та відсутністю подальшої відмови від договору. Відповідач (позичальник) був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним. При цьому, позивачем - АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання за кредитним договором було виконано в повному обсязі, та надано відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 74 400 грн., розмір якого встановлено кредитним договором №22032000150419 від 28 серпня 2019 року. З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписок по особовому рахунку вбачається, що станом на 19 серпня 2021 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №22032000150419 від 28 серпня 2019 року складає 109 714,63 грн., яка складається з: залишку строкового кредиту - 65 540,33 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків - 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту - 7 089,79 грн.; залишку прострочених відсотків - 0,53 грн.; залишку прострочених комісій - 37 083,97 грн. (а. с. 9-14). Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року, зокрема, встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту: з 28 серпня 2019 року по 27 грудня 2020 року - 5% від суми кредиту, з 28 грудня 2020 року по 27 березня 2022 року - 4% від суми кредиту, 28 березня 2022 року по 27 червня 2023 року - 3% від суми кредиту, з 28 червня 2023 року по 28 серпня 2024 року - 1,95% від суми кредиту. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення простроченої комісії, суд першої інстанції дійшов висновку, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору №22032000150419 від 28 серпня 2019 року, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту. Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення, в оскаржуваній частині, не відповідає з огляду на наступне. За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки. Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-III банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII (далі - Закон №1734-VIII). Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів», станом на дату укладення кредитного договору (у редакції Закону №1734-VIII), містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». У статті 1 Закону №1734-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту (це сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит) та загальних витрат за споживчим кредитом (це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту); споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегульовано в частині другій статті 8 Закону №1734-VIII. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі. До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту. Таким чином, Закон № 1734-VIII не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону №1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону №1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зазначена у частині другій статті 9 Закону №1734-VIII, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ЦК України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу (частина третя статті 9 Закону №1734-VIII). Укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб (частина перша статті 20 Закону №1734-VIII). Відповідно до пункту 3 частини другої статті 20 Закону №1734-VIII до договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, зокрема, належить договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до Закону №1734-VIII, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою статті 9 Закону №1734-VIII. Стандартизована форма паспорта споживчого кредитування, наведена у додатку 1 до Закону №1734-VIII, передбачає окремий розділ про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (пеня, штрафи, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, інші платежі), де зазначаються розмір платежу, база його розрахунку та умови його застосування, а також окремий розділ додаткової інформації (додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту): послуги нотаріуса, послуги оцінювача, послуги страховика, інше, де зазначаються необхідність отримання відповідної послуги, перелік осіб за наявності. Згідно зі статтею 19 Закону №1734-VIII у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління НБУ від 08 червня 2017 року № 49 (далі - Правила). Згідно з пунктом 5 Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Отже, положення Закону №1734-VIII допускає, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, відносить договір страхування до договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, але вимагає, щоб відомості про це були відображені в паспорті споживчого кредитування, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника в письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит, при цьому інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена в такому договорі. Колегія суддів зауважує, що кредитний договір № 220320001504199 між сторонами був укладений 28 серпня 2019 року, кредитні кошти були отримані позичальником на споживчі потреби, що підтверджується як кредитним договором так і паспортом споживчого кредиту. Кредит було видано на споживчі потреби, отже особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Так, законодавство, що регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін в 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування», тобто саме з цього часу, законодавець залишив за банком можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів. З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачу, до підписання ним кредитного договору № 22032000150419, було надано на ознайомлення паспорт споживчого кредиту, в якому чітко доведено до відома позичальника суму кредиту та умови його отримання, зокрема обов`язок сплати позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту, яка складає: з 1 по 15 місяць - 3720,00 грн., з 16 по 30 місяць - 2976,00 грн., з 31 по 45 місяць - 2232,00 грн., з 46 по 60 місяць - 1450,80 грн. (а.с.7) Отже, паспорт споживчого кредитування, скріплений підписом ОСОБА_1 27 серпня 2019року, підтверджує отримання ним всіх пояснень та інформації, необхідної для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов`язань за таким договором. За змістом статей 6 ,626, 627, 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із банком, якщо дійсно вважав встановлення комісії за обслуговування кредиту несправедливою умовою, натомість позивач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Тобто, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1734-VIII споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляв, у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов договору, в тому числі його оспорюваних умов. Колегія суддів наголошує, що відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією, суд першої інстанції посилався положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Разом з тим, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки, не діяла у зазначених редакціях станом на дату укладення кредитного договору та виникнення спірних правовідносин, оскільки текст статті 11 цього Закону був викладений у новій редакції Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування», що набрав чинності 10 червня 2017 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією, з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Також оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача судового збору, а саме за подання позовної заяви судовий збору розмірі 2270 грн, та у зв`язку із задоволення апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3405 грн, а всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5675 грн. Керуючись статтями 141,367,374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року в частині відмови позовних вимог Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої комісії скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої комісії задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за простроченою комісією у розмірі 37 083,97 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406) судовий збір у розмірі 5675 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О. В. Халаджи О.Д. Канурна Т.В. Космачевська