Ухвала КЦС ВС № 357/1296/23

Ухвала Іменем України 18 травня 2023 року м. Київ справа № 357/1296/23 провадження № 61-6152ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ, подану адвокатом Коталейчуком Сергієм Петровичем, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення боргу, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми заборгованості, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог У лютому 2023 року Національна академія внутрішніх справ(далі - НАВС) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми заборгованості. Позов обґрунтований тим, що 21 січня 2021 року сторони уклали договір про розстрочення суми відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у НАВС, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався протягом року з дня підписання договору сплатити 80 111,65 грн витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, однак договірні зобов`язання не виконав. Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь НАВС 81 610,73 грн, з яких: 80 111,65 грн - вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі; 181,79 грн - встановлений індекс інфляції; 217,29 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості, а також судові витрати. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства. Суди виходили з того, що спір виник щодо проходження (публічної) служби, а саме з приводу невиконання відповідачем договору про розстрочення відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у НАВС, тому віднесений до компетенції суду адміністративної юрисдикції. Вимоги касаційної скарги У квітні 2023 року НАВСчерез адвоката Коталейчука С. П. надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому необґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі. Суди попередніх інстанцій, відмовивши у відкритті провадження, необґрунтовано та помилково посилались на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16. Проходження або звільнення зі служби не є предметом спору. Предметом спору є невиконання відповідачем умов договору про розстрочення суми відшкодування витрат. Спір стосується саме невиконання умов цивільно-правового договору, сторони спору не є суб`єктами владних повноважень, а сам договір не стосується проходження публічної служби. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ). Європейський суд з прав людини зазначає, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № № 29458/04 і 29465/0, пункт 24). Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17, провадження № 14-345цс19). Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України). Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України (частина третя статті 5 КАС України). Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Згідно з пунктами 3-8 Порядку утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася. Особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. Примірна форма договору затверджується МВС. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису МВС. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа. Спори, пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, провадження № 11-699апп18, від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17, провадження № 14-563цс18. У відповідача виник обов`язок зі сплати витрат, пов`язаних з утриманням у НАВС, а спори, що виникають з цих правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Укладення договору про розстрочення сплати цих витрат змінює лише спосіб їх стягнення, проте не змінює їхню правову природу та підставу їх стягнення. Договір про розстрочення сплати витрат, пов`язаних з утриманням у НАВС, самостійно не встановлює підстав виникнення обов`язку з відшкодування таких витрат, а лише підтверджує добровільну згоду сторін відтермінувати їх сплату, змінивши спосіб стягнення. У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 357/8587/22, провадження № 61-2471св23, викладено висновок у аналогічні справі, що як у разі відмови від добровільного відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням особи у НАВС, так і в разі порушення особою умов договору про здійснення відшкодування з розстроченням платежу, такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З урахуванням наведеного суди правильно кваліфікували правовідносини, які виникли між сторонами як публічно-правові, а спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11, провадження №61-1537св21. З огляду на те, що доводи та аргументи, наведені НАВС у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваних судових рішень, тому правильне застосовування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування. Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про права заявника у справі, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив. Правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної академії внутрішніх справ, поданою адвокатом Коталейчуком Сергієм Петровичем, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми заборгованостівідмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник О. В. Ступак В. В. Яремко