Ухвала КГС ВС № 906/535/22

УХВАЛА 22 травня 2023 року м. Київ cправа № 906/535/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агробудіндустрія" про стягнення 1 070 382,20 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", позивач, скаржник) звернулося 11.05.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 (повний текст додаткової постанови виготовлено 27.04.2023) зі справи № 906/535/22 щодо часткового задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агробудіндустрія" (далі - відповідач) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Позов у зазначеній справі подано у 2022 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову є вимога про стягнення 1 070 382,20 грн боргу за неналежне виконання договору про постачання електроенергії від 29.03.2013 № 102-В, з яких: 1 026 461,34 грн. боргу за поставлену електроенергію, 2 486,09 грн. 3% річних та 41 434,77 грн. пені. Отже, сума позовних вимог не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в контексті оскарження додаткового судового акта апеляційної інстанції про часткове задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн) позивач не обґрунтовує жодними доводами в розумінні вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Натомість касаційна скарга ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" не містить жодних належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судом попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі. При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 зі справи № 906/535/22, оскільки вона подана на судовий акт, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 зі справи № 906/535/22. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Колос Суддя Т. Малашенкова