Ухвала КГС ВС № 904/2022/22

УХВАЛА 16 травня 2023 року м. Київ cправа № 904/2022/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кібенко О. Р., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е. М. від 31 жовтня 2022 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Дарміна М. О., Антоніка С. Г., Іванова О. Г. від 10 березня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 532 334,28 грн плати за користування вагонами, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. У липні 2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 532 334,28 грн грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому - березні 2022 року на адресу відповідача на станцію призначення Рядова Придніпровської залізниці за накладними № № 34583542, 34583427, 45727146, 45714052, 45610342, 45443629, 45400686, 45610342, 34543280 прибули порожні вагони, які не були своєчасно прийняті відповідачем та тривалий час з вини відповідача простоювали на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів на під`їзну колію відповідача для їх передачі останньому були складені акти загальної форми, а також була нарахована плата за користування вагонами. Однак, відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору № ПР/М-17-2/14-744НЮдч від 14 грудня 2017 року та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25 лютого 1999 року, не виконав свого обов`язку зі сплати позивачу плати за користування вагонами.

2. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10 березня 2023 року, позов задовольнив повністю: стягнув з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 532 334,28 грн та судовий збір у розмірі 7 985,01 грн. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що: - відповідно до пунктів 46, 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06 квітня 1998 року, (далі по тексту Статут залізниць) та пункту 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29 січня 2015 року, порожні приватні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має, зокрема, обов`язок прийняти їх від залізниці, а у разі несвоєчасного їх прийняття - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на станціях призначення і на підходах до них, та збір за зберігання; - у спірних правовідносинах на підходах до станції призначення відбулася затримка вагонів через неможливість їх прийняття станцією призначення з причин скупчення на ній інших вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та не були прийняті відповідачем на свою під`їзну колію, внаслідок чого відповідач як вантажовласник в порушення свого зобов`язання не прийняв своєчасно вагони, що прибули на його адресу на станцію Рядова Придніпровської залізниці у лютому - березні 2022 року за накладними № № 34583542, 34583427, 45727146, 45714052, 45610342, 45443629, 45400686, 45610342, 34543280. Суди дійшли висновку про те, що ці обставини є доведеними, підтверджуються доказами, наданими позивачем, зокрема складеними позивачем актами загальної форми, та свідчать про те, що затримка вагонів сталася з вини відповідача як вантажовласника внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів за станції призначення і ці обставини не спростовані відповідачем; - проведений позивачем та наданий суду розрахунок плати за користування - обставина введення в Україні воєнного стану у спірний період (у період затримки вагонів з вини відповідача) не є підставою для звільнення відповідача від плати за користування вагонами, оскільки відповідач не довів, яким чином саме ця обставина вплинула на неможливість своєчасного прийняття ним доставлених йому позивачем вагонів; - підстави для зменшення загального часу затримки вагонів та плати за користування вагонами на час дії комендантської години на території розташування станції призначення відповідно до рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 02 квітня 2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т) у спірних правовідносинах відсутні, оскільки у даному випадку простій вагонів не є наслідком запровадження комендантської години, враховуючи те, що наявні в матеріалах справи акти загальної форми ГУ-23 не містять посилань на комендантську годину, а акти із зазначенням таких обставин не складалися, інформація, зазначена у складених актах загальної форми, свідчить про те, що відповідач працював цілодобово і відповідач не спростував цього факту, комендантська година не має жодного впливу на виробничий процес сторін, оскільки це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. У касаційній скарзі відповідач - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10 березня 2023 року у цій справі, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення плати за користування вагонами в розмірі 301 125,88 грн з ПДВ.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Як на підставу касаційного оскарження ухвалених судами попередніх інстанцій зазначених рішення та постанови у цій справі скаржник послався на пункт 3 абзацу 1 частини другої та підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункти 6, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25 лютого 1999 року, (в частині визначення часу користування вагонами за час затримки вагонів з вини вантажовласника) з урахуванням телеграмного розпорядження Акціонерного товариства «Укрзалізниця» № ЦМ-13/693 від 05 квітня 2022 року, виданого на підставі рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 02 квітня 2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т), яким затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні. При цьому, скаржник зазначив про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування цих норм. Також скаржник стверджує про те, що ця справа № 904/2022/22 має для нього виняткове значення з огляду на існування значної кількості інших справ з аналогічними до цієї справи правовідносинами, які перебувають на розгляді господарських судів, результати вирішення яких залежать від наслідків вирішення цієї справи. Доводи скаржника зводяться до того, що позивач здійснив нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів без урахування вимог телеграмного розпорядження Акціонерного товариства «Укрзалізниця» № ЦМ-13/693 від 05 квітня 2022 року та рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 02 квітня 2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т) про затвердження «Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат AT "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні», згідно з яким до часу користування вагоном (контейнером) не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції відправлення та/або прибуття і замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин, які засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, що складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами. Скаржник зазначає про те, що позивач в порушення вимог цього рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» не складав акти загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години. Проте, відсутність таких актів не позбавляє відповідача права на зменшення нарахованої залізницею плати за користування вагонами за час затримки вагонів в період дії комендантської години, оскільки складання актів загальної форми ГУ-23 не є обов`язком відповідача та не залежить від його волі; факт існування комендантської години є загальновідомим і підтверджується відповідними розпорядчими документами, тобто є доведеним іншими доказами, ніж акти загальної форми ГУ-23. За твердженням скаржника, апеляційний господарський суд не дослідив питання, з яких причин позивач не склав зазначені акти, а також не взяв до уваги надані відповідачем докази щодо запровадження та часу дії комендантської години і, як наслідок, неправильно застосував норми Правил користування вагонами і контейнерами та положення рішення правління AT "Укрзалізниця" в частині визначення часу затримки вагонів з вини відповідача, що призвело до стягнення з нього зайво нарахованої плати за користування вагонами.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані відповідачем рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги. За твердженням позивача: - лист ЦМ-13/693 від 05 квітня 2022 року є його локальним (внутрішнім) нормативним актом, яке не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів, з огляду на що позивач мав право нараховувати плату та збори згідно з цими Статутом та Правилами; - практичне застосування викладених у листі позивача ЦМ-13/693 від 05 квітня 2022 року вказівок поставлене у залежність від виконання вантажовласником вимог розділу 6 договору про надання послуг; - у встановлений договором строк відповідач не повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань унаслідок дії обставин непереборної сили та не надав сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує форс-мажорні обставини, не надав доказів, що саме введення комендантської години призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором; - відповідач не спростував обставини того, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи позивача, як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, працюють у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.

6. Оцінка аргументів учасників справи. Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, а також позивачем у відзиві на касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке. Як уже зазначалося, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. За змістом пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Отже, умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави є: (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, (2) відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах. Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими. Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19. При дослідженні правовідносин на предмет їх подібності необхідно керуватися зазначеними вище критеріями змістовим, суб`єктним та об`єктним. При застосування цих критеріїв слід виходити з такого. Основний - змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини). Проаналізувавши судову практику Верховного Суду у справах з подібними до цієї справи № 904/2589/22, що переглядається, правовідносинами, суд касаційної інстанції встановив, що у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 904/2019/22 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами за час їх простою з вини відповідача у зв`язку із затримкою їх прийняття відповідачем. Правовідносини у справі № 904/2019/22 також, як і у цій справі № 904/2589/22, виникли на підставі договору № ПР/М-17-2/14-744/Нюдч від 14 грудня 2017 року, після введення в Україні воєнного стану та стосувалися, зокрема можливості зменшення нарахованої залізницею до стягнення з відповідача плати за користування вагонами за час затримки вагонів в період дії комендантської години. Отже, як вбачається спірні правовідносини у справі № 904/2019/22 та у цій справі № 904/2589/22, що переглядається, за усіма критеріями (змістовим, суб`єктним та об`єктним) підпадають під визначення «подібних». За результатом касаційного розгляду справи № 904/2019/22 Верховний Суд ухвалив постанову від 19 квітня 2023 року, якою касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишив без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06 лютого 2023 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2022 року у справі № 904/2019/22 про задоволення позову залишив без змін. Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 904/2019/22 виклав висновок щодо комплексного застосування положень Правил користування вагонами і контейнерами (з додатками), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25 лютого 1999 року, а також телеграмного розпорядження Акціонерного товариства «Укрзалізниця» № ЦМ-13/693 від 05 квітня 2022 року та рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 02 квітня 2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т) про затвердження Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні (далі по тексту - Перелік). Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 904/2019/22, щодо застосування зазначених Правил користування вагонами і контейнерами та Переліку, затвердженого рішенням правління позивача від 02 квітня 2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т), згідно з положеннями Переліку обставини, за наявності яких час затримки вагону не включається до часу користування вагоном, мають бути засвідчені актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами та має містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23, є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище (у тому числі обставин запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення) Перелік є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме: обставин запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години (пункти 5.22., 5.26. постанови). Зі змісту оскаржуваних відповідачем у цій справі № 904/2022/22, що переглядається, судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли аналогічних висновків щодо застосування Правил користування вагонами і контейнерами та Переліку, затвердженого рішенням правління позивача від 02 квітня 2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т), та встановили, що наявні в матеріалах справи складені позивачем акти загальної форми ГУ-23 не містять посилань на комендантську годину та свідчать про те, що вагони подавалися та забиралися відповідачем, зокрема і у період дії комендантської години, а інші акти загальної форми із зазначенням таких обставин не складалися. Тобто, суди встановили відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б засвідчували передбачені Переліком обставини, зокрема запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція призначення, та містили опис цих обставин, як таких, що стали підставою для затримки вагонів і складання актів. Крім того, суди встановили, що жодних повідомлень щодо неможливості забирання вагонів з під`їзної колії у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану на станцію призначення (позивачу) від відповідача не надходило, з урахуванням того, що станція призначення Рядова працює цілодобово. Отже, як вбачається, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі № 904/2022/22 щодо застосування Правил користування вагонами і контейнерами та Переліку, затвердженого рішенням правління позивача від 02 квітня 2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т), відповідають (не суперечать) висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 904/2019/22, що не підтверджує доводи скаржника про неправильне їх застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин. Верховний Суд не вбачає підстав відступати від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 904/2019/22. Відповідно до пункту 4 частин першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). За змістом частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 904/2019/22, враховуються в силу положень частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на те, що Верховний Суд уже сформував та виклав в іншій справі з подібними правовідносинами свій висновок щодо застосування Правил користування вагонами і контейнерами та рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 02 квітня 2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т) про затвердження Переліку, про неправильне застосовування яких судами попередніх інстанцій зазначив відповідач у касаційній скарзі, а висновки судів попередніх інстанцій у цій справі № 904/2022/22 відповідають зазначеним висновкам Верховного Суду, від яких Верховний Суд у межах цієї справи не вбачає підстав відступати, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для формування висновків щодо застосування зазначених Правил та Переліку у межах цієї справи та вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10 березня 2023 року у справі № 904/2022/22 підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частин другої та третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею- доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/4647/18). Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини першої статті 296, статтею 314 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10 березня 2023 року у справі № 904/2022/22 закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню. Головуючий О. Баранець Судді Г. Вронська О. Кібенко