LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857300/277/21

від 18.05.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 300/277/21 без змін.

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/277/21 пров. № А/857/11512/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 300/277/21 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - суддя (судді) в суді першої інстанції Боршовський Т.І., рішення ухвалене в порядку письмового провадження, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення: не зазначена, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000/692/0712 від 09.11.2020. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що скаржуване податкове повідомлення-рішення № 000/692/0712 від 09.11.2020 ґрунтується на помилкових висновках, зроблених в акті документальної позапланової виїзної перевірки № 5/09-19-07-12/ НОМЕР_1 від 08.10.2020. Так, представник позивача зазначив, що перевіркою зроблено необґрунтований та такий, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України висновок про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пунктів 292.1-292.4 статті 292 Податкового кодексу України, а саме: до суми доходу платника єдиного податку не включено суму коштів отриманих позивачем на виконання договору комісії, а лише комісійну винагороду, внаслідок чого, на думку представників контролюючого органу, занижено податкове зобов`язання з єдиного податку за період з 24.04.2018 по 26.12.2019 в сумі 177351,69 грн. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на те, що кошти, отримані від реалізації товарів за договором комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38 та які надійшли до позивача не є доходом ОСОБА_1 як комісіонера, а є власністю ТОВ «Єрмак Голд». Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У доводах апеляційної скарги покликається на те, що на виконання договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38 позивачем реалізовано товар на загальну суму 18587436,32 грн., розрахунки за товар здійснювались в безготівковій та готівковій формі. Так, позивач не вніс до банку виручку від реалізації товару згідно договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38 на загальну суму 3547033,80 грн. Окрім цього перевіркою правильності визначення податкових зобов`язань по єдиному податку встановлено заниження суми доходу в розмірі 3547033,80 грн., як наслідок встановлено заниження податкового зобов`язання з єдиного податку за період з 24.04.2018 по 26.12.2019 в сумі 177351,69 грн. Позивач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.05.2018 ТОВ «Єрмак Голд» як комітент та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як комісіонер уклали договір комісії № 01-05/18-38 (а.с. 28-33). Згідно пункту 1.1 вищевказаного договору від 01.05.2018 № 01-05/18-38, комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити продаж третім особам товару, що належить комітенту, в кількості, асортименті і за цінами визначеними у накладних на кожну партію товару, що передається на комісію, а комітент бере на себе зобов`язання виплатити комісійну винагороду, визначену умовами цього договору. Пунктом 1.3 договору визначено, що товари, передані комісіонеру, є власністю комітента до моменту їх продажу комісіонером третій особі (споживачеві). Відповідно до пункту 2.1 договору, комітент зобов`язується виплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 10-22% від суми проданого овару. Розмір винагороди визначається сторонами у звітах комісіонера. Виплата комісійної винагороди здійснюється комітентом за фактично проданий товар. Виплата комісійної винагороди здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера протягом п`яти банківських днів із моменту підписання сторонами відповідного звіту комісіонера та акту приймання-передачі наданих послуг за умови виконання комісіонером умов пункту 2.4 цього договору. Право на винагороду комісіонер отримує з моменту отримання грошових коштів комітентом за проданий на комісії товар, а також з урахуванням подання звіту в строк, передбачений пунктом 3.1 цього договору. Комітент, з моменту повного розрахунку, зробленого комісіонером за проданий товар, проводить звіряння взаємних розрахунків з останнім і робить йому оплату винагороди (пункти 2.2-2.5 договору). Згідно з пунктом 4.3 договору перерахування грошових коштів отриманих за продаж товару, здійснюється комісіонером на поточний рахунок комітента, вказаному в розділі 11 цього договору. На виконання договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38 позивачем реалізовано товар на загальну суму 18587436,32 грн., що підтверджується звітами комісіонера про реалізацію товару ТОВ «Єрмак Голд» (а.с. 34-42) та актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 265-273). Вказана сума переведена позивачем на виконання договору комісії від 01.05.2018 за № 01-05/18-38 на банківський рахунок ТОВ «Єрмак Голд» за період з 01.05.2018 по 30.11.2019, що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с. 43-68). 26.12.2019 проведено державну реєстрації припинення фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (а.с. 10-11). На підставі наказу № 1063 від 23.09.2020 та направлення № 1325 від 23.09.2020 представником Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 23.04.2018 по 26.12.2019, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загльнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2018 по 26.12.2019. За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 5/09-19-07-12/ НОМЕР_1 від 08.10.2020, згідно висновків якого встановлено порушення: - підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість; - пунктів 292.1-292.4 статті 292 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з єдиного податку за період з 24.04.2018 по 26.12.2019 в сумі 177351,69 грн.; - пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, в частині незабезпечення зберігання у повному обсязі первинних документів, пов`язаних з господарською діяльністю (а.с. 80-113). 23.10.2020 позивач подав відповідачу заперечення на акт перевірки № 5/09-19-07-12/ НОМЕР_1 від 08.10.2020 (а.с. 18-19). 04.11.2020 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом № 5307/10/09-19-07-12 повідомило ОСОБА_1 про залишення без змін висновків акта перевірки № 5/09-19-07-12/ НОМЕР_1 від 08.10.2020 (а.с. 20-23). На підставі вищевказаного акта перевірки № 5/09-19-07-12/ НОМЕР_1 від 08.10.2020, відповідачем 09.11.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення № 000/692/0712 від 09.11.2020, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 221689,61 грн., з яких: 177351,69 за основним зобов`язанням, 44337, 92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 12). 25.11.2020 ОСОБА_1 подав до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення № 000/692/0712 від 09.11.2020 (а.с. 14). 31.12.2020 Державна податкова служба України листом № 37131/6/99-00-06-01-04-06 направила позивачу рішення про результати розгляду скарги, згідно якого скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 25-27). Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення № 000/692/0712 від 09.11.2020, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить скасувати таке податкове повідомлення-рішення. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в позивача як фізичної особи-підприємця відсутній обов`язок вносити готівкову виручку від реалізації товару до установи банку, що свідчить про безпідставність доводів представника відповідача про наявність в ОСОБА_1 такого обов`язку. Також зазначив, що в спірному випадку до оподатковуваного доходу ОСОБА_1 за 2018-2019 роки належать лише суми комісійної винагороди, отриманої від ТОВ «Єрмак Голд» на виконання договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України). Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп визначений статтею 292 ПК України. Відповідно до п. 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Згідно з п. 292.3 1 статті 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку. Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено продаж (реалізація) товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. В свою чергу, пунктом 292.4 статті 292 ПК України визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента). З матеріалів справи встановлено, що 01.05.2018 ТОВ «Єрмак Голд» як комітент та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як комісіонер уклали договір комісії № 01-05/18-38. Згідно з статтею 1011 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до частини 3 статті 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Частиною 1 статі 1013 ЦК України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (статті 1018 ЦК України). В даному випадку згідно пункту 1.1 договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38, комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити продаж третім особам товару, що належить комітенту, в кількості, асортименті і за цінами визначеними у накладних на кожну партію товару, що передається на комісію, а комітент бере на себе зобов`язання виплатити комісійну винагороду, визначену умовами цього договору. Пунктом 1.3 договору визначено, що товари, передані комісіонеру, є власністю комітента до моменту їх продажу комісіонером третій особі (споживачеві). Згідно з пунктом 4.3 договору перерахування грошових коштів отриманих за продаж товару, здійснюється комісіонером на поточний рахунок комітента, вказаному в розділі 11 цього договору. На виконання договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38 позивачем реалізовано товар на загальну суму 18587436,32 грн., що підтверджується звітами комісіонера про реалізацію товару ТОВ «Єрмак Голд». Так, позивач реалізував товар ТОВ «Єрмак Голд»: за травень 2018 року на суму 2009287,65 грн., сума комісійної винагороди склала 401857,52 грн. (а.с. 34); за червень 2018 року на суму 2025383,01 грн., сума комісійної винагороди склала 405076,58 грн. (а.с. 35); за липень 2018 року на суму 2084058,32 грн., сума комісійної винагороди склала 416811,65 грн. (а.с. 36); за серпень 2018 року на суму 2237567,68 грн., сума комісійної винагороди склала 447513,53 грн. (а.с. 37); за вересень 2018 року на суму 2159709,06 грн., сума комісійної винагороди склала 431941,77 грн. (а.с. 38); за жовтень 2018 року на суму 2330537,12 грн., сума комісійної винагороди склала 466107,43 грн. (а.с. 39); за листопад 2018 року на суму 2468404,44 грн., сума комісійної винагороди склала 493680,88 грн. (а.с. 40); за грудень 2018 року на суму 2820966,07 грн., сума комісійної винагороди склала 564193,25 грн. (а.с. 41); за січень 2019 року на суму 451525,97 грн., сума комісійної винагороди склала 90305,20 грн. (а.с. 42). Факт реалізації товару за договором комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38 підтверджується також актами приймання-передачі наданих послуг за період з травня 2018 року по січень 2019 року. Вказані суми переведені позивачем на виконання договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38 на банківський рахунок ТОВ «Єрмак Голд» за період з 01.05.2018 по 30.11.2019, що підтверджується випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 (а.с. 43-68). Згідно акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Єрмак Голд» та ФОП ОСОБА_1 , станом на 14.11.2019 заборогованість між сторонами відсутня (а.с. 204). Згідно податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : за 2018 рік, загальна сума доходу 1265216,93 грн., сума єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету 63260,85 грн.; за 2019 рік, загальна сума доходу 2493742,06 грн., сума єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету 124687,10 грн. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зафіксованої в акті перевірки № 5/09-19-07-12/ НОМЕР_1 від 08.10.2020, загальна сума доходу позивача за 2018 рік становить 2394616,93 грн., сума єдиного податку, що підлягала сплаті до бюджету 119730,85 грн.; за 2019 рік, загальна сума доходу позивача 4911375,86 грн., сума єдиного податку, що підлягала сплаті до бюджету 245568,79 грн. Так, контролюючий орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 не включив до загального доходу всю суму коштів, отриманих на виконання договору комісії, як наслідок занизив загальну суму доходу в розмірі 3547033,80 грн., з яких 1129400,00 грн. за 2018 рік та 2417633,80 грн. за 2019 рік, внаслідок чого занизив податкові зобов`язання з єдиного податку за період з 24.04.2018 по 26.12.2019 в сумі 177351,69 грн., з яких 56470,00 грн. за 2018 рік та 120881,69 грн. за 2019 рік. Апеляційний суд зазначає, що вищенаведені доводи апелянта є помилковими, з огляду на наступне. Пунктом 1.3 договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38 визначено, що товари, передані комісіонеру, є власністю комітента до моменту їх продажу комісіонером третій особі (споживачеві). Відповідно до пункту 2.1 договору, комітент зобов`язується виплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 10-22% від суми проданого товару. Розмір винагороди визначається сторонами у звітах комісіонера. Виплата комісійної винагороди здійснюється комітентом за фактично проданий товар. Виплата комісійної винагороди здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера протягом п`яти банківських днів із моменту підписання сторонами відповідного звіту комісіонера та акту приймання-передачі наданих послуг за умови виконання комісіонером умов пункту 2.4 цього договору. Право на винагороду комісіонер отрмує з моменту отримання грошових коштів комітентом за проданий на комісії товар, а також з урахуванням подання звіту в строк, передбачений пунктом 3.1 цього договору. Комітент, з моменту повного розрахунку, зробленого комісіонером за проданий товар, проводить звіряння взаємних розрахунків з останнім і робить йому оплату винагороди (пункти 2.2-2.5 договору). Згідно з пунктом 4.3 договору перерахування грошових коштів отриманих за продаж товару, здійснюється комісіонером на поточний рахунок комітента, вказаному в розділі 11 цього договору. З огляду на вищевказані положення договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38, при укладанні договору комісії на реалізацію товару комісіонер отримує товар від комітента для його подальшої передачі третім особам. Отримавши товар від комітента, комісіонер не набуває статусу власника цього товару, а є лише зобов`язаною особою щодо передачі такого товару третім особам за укладеними з ними правочинами. Таким чином, при відсутності переходу права власності на товар при його передачі від комітента до комісіонера, грошові кошти, отримані комісіонером (позивачем) від третіх осіб в якості оплати вартості товару та перераховані в подальшому на користь ТОВ «Єрмак Голд» (комітент) на виконання вимог пункту 4.3 договору, є оподатковуваним доходом саме ТОВ «Єрмак Голд», а не доходом ОСОБА_1 від реалізації товару. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2020 за результатом розгляду справи № 826/8493/18 Також, Верховний Суд в постанові від 31.07.2018 за результатом розгляду справи № 810/3897/14 зазначив: «Кошти, які надійшли до комісіонера відповідно договору комісії, не є його власністю, оскільки підлягають обов`язковій передачі третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт) чи доходом суб`єкта підприємницької діяльності, а відтак такі кошти не можуть бути включені до складу виручки від реалізації продукції платником податку - фізичною особою-підприємцем. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути включена лише сума комісійної винагороди». Аналогічна

позиція Верховного Суду зазначена також в постанові від 16.04.2019 в справі № 1170/2а-3023/12. Окрім цього, згідно з пунктом 6.2 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб як сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо. Відповідно до пункту 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. В спірному випадку до оподатковуваного доходу ОСОБА_1 за 2018-2019 роки належать лише суми комісійної винагороди, отриманої від ТОВ «Єрмак Голд» на виконання договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38. Щодо доводів відповідача про невнесення позивачем до банку виручки від реалізації товару згідно договору комісії від 01.05.2018 № 01-05/18-38 на загальну суму 3547033,80 грн., слід зазначити наступне. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами, визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 Так, згідно з підпунктом 4 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, готівкова виручка (готівка) це сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Відповідно до пункту 14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, банкам і фізичним особам-підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в позивача як фізичної особи-підприємця відсутній обов`язок вносити готівкову виручку від реалізації товару до установи банку, що свідчить про безпідставність доводів представника відповідача про наявність в ОСОБА_1 такого обов`язку. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 300/277/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 18.05.2023.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»