Постанова 4855 № 580/5623/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5623/22 Суддя першої інстанції: Бабич А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Кучми А.Ю. та Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року та на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Білозірська сільська рада) від 17 травня 2022 року № 33-1/VIII «Про відмову у наданні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду за межами населеного пункту с. Білозір`я гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено у наданні в користування на умовах оренди земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради; - зобов`язати Білозірську сільську раду прийняти рішення про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 1 рік в адміністративних межах Білозірської сільської ради; - стягнути з Білозірської сільської ради моральну шкоду, завдану суб`єктом владних повноважень внаслідок прийняття протиправного рішення, в розмірі 2481 грн 00 коп. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано рішення Білозірської сільської ради від 17 травня 2022 року № 33-1/VIII «Про відмову у наданні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду за межами населеного пункту с. Білозір`я гр. ОСОБА_1 »; - зобов`язано Білозірську сільську раду повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 від 13 квітня 2022 року з доданими документами про надання в оренду земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року (кінцевий термін до 31 грудня 2022 року) в адміністративних межах Білозірської сільської ради та відповідно до вимог Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду в цьому рішенні. Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року здійснено розподіл судових витрат: - стягнуто з ОСОБА_1 на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду судовий збір за звернення з позовною заявою до адміністративного суду в сумі 1488 грн 60 коп; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Білозірської сільської ради на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду судовий збір за звернення з позовною заявою до адміністративного суду в сумі 1488 грн 60 коп. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення суду від 10 січня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову про задоволення його вимог у повному обсязі, а також змінити додаткове рішення суду від 13 лютого 2023 року, стягнувши всю суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування на умовах оренди не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, що виключає застосування абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України. Позивач наголошує на тому, що у практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу «належного врядування», кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Також просить врахувати практику вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, що викладена в постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 та від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17. ОСОБА_1 вважає висновки суду щодо покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, викладені в додатковому рішенні від 13 лютого 2023 року, передчасними та наголошує на тому, що після задоволення його апеляційної скарги на рішення суду від 10 січня 2023 року відбудеться перерозподіл судових витрат. Відзив на апеляційні скарги до суду не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року та додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що 13 квітня 2022 року представник ОСОБА_1 за дорученням - Даценко О.І. звернувся до Білозірської сільської ради із заявою, в якій просив невідкладно прийняти рішення про надання в оренду земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0583) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року (кінцевий термін до 31 грудня 2022 року) в адміністративних межах Білозірської сільської ради. Рішенням Білозірської сільської ради від 17 травня 2022 року № 33-1/VIII «Про відмову у наданні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду за межами населеного пункту с. Білозір`я гр. ОСОБА_1 » у задоволенні вказаної заяви було відмовлено з посиланням на те, що відповідна земельна ділянка перебуває в приватній власності. Не погоджуючись із вказаним рішенням органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення Білозірської сільської ради від 27 квітня 2020 року № 105-14/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 », на яке посилався Виконавчий комітет Білозірської сільської ради у листі від 31 травня 2022 року № 571/02-14 як на підтвердження передачі у приватну власність заявленої позивачем земельної ділянки, визнано судом протиправним і скасовано. Крім того відповідач не надав доказів перебування відповідної земельної ділянки у приватній власності іншої особи. Обираючи спосіб захисту прав позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у заявлених спірних правовідносинах відповідач неповно розглянув заяву позивача, не з`ясував всі обставини, що впливають на можливість прийняття правомірного рішення, зважаючи на межі судового розгляду спору, підстави для зобов`язання Білозірської сільської ради надати в оренду земельну ділянку відсутні. Належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції визначив покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом заяву від 13 квітня 2022 року з доданими документами та відповідно до вимог Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Білозірської сільської ради на користь позивача моральної шкоди, заданої суб`єктом владних повноважень внаслідок прийняття протиправного рішення, в розмірі 2481 грн 00 коп, суд першої інстанції зазначив, що належних і допустимих доказів завдання в спірних правовідносинах моральної шкоди відповідачем шляхом прийняття рішення від 17 травня 2022 року № 33-1/VIII позивач не надав, а також не обґрунтував заявленого розміру шкоди. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, адже вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що відповідач не звертався до суду з апеляційною скаргою, рішення суду від 10 січня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не є предметом апеляційного перегляду. Перевіряючи правильність обраного судом першої інстанції способу захисту прав позивача, колегія суддів враховує, що повноваження суду при вирішенні справи визначені у ст. 245 КАС України. Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Враховуючи, що суд першої інстанції скасував індивідуальний акт - рішення від 17 травня 2022 року № 33-1/VIII, покладення на відповідача обов`язку вчинити дії з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а саме - повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 квітня 2022 року про надання в оренду земельної ділянки, відповідає повноваженням суду, що визначені п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 245 КАС України. Обґрунтовуючи свою вимогу про покладення на Білозірську сільську раду обов`язку прийняти рішення про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки, скаржник посилається на положення п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України. Згідно з вказаними нормами права у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. В такому випадку суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Таким чином положення п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України встановлюють особливості захисту прав позивача у разі, якщо предметом оскарження є бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Натомість ОСОБА_1 в цій справі оскаржує рішення, а не бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів також враховує, що згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Разом з тим позивачем в апеляційній скарзі не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для висновку, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту права, порушеного внаслідок прийняття рішення від 17 травня 2022 року № 33-1/VIII, є не у достатній мірі ефективним. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду від 10 січня 2023 року в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 квітня 2022 року про надання в оренду земельної ділянки є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування відсутні. Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2481 грн 00 коп, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Положеннями ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди в цій справі, колегія суддів виходить з того, що рішення Білозірської сільської ради від 17 травня 2022 року № 33-1/VIII «Про відмову у наданні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду за межами населеного пункту с. Білозір`я гр. ОСОБА_1 » безумовно має негативний вплив на позивача. Разом з тим ОСОБА_1 не навів обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що його негативні емоції досягли рівня страждання або приниження. Доказів того, що рішення Білозірської сільської ради від 17 травня 2022 року № 33-1/VIII було прийняте за обставин і в спосіб та спричинило наслідки, що вимагають компенсації ОСОБА_1 моральної шкоди, матеріали справи не містять. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів обґрунтованості своєї вимоги про стягнення на його користь моральної шкоди. Приймаючи додаткове рішення від 13 лютого 2023 року та стягуючи з кожної зі сторін судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 3 ст. 139 КАС України. Так, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції ухвалою від 21 листопада 2022 року відстрочив сплату судового збору до винесення рішення у справі по суті заявлених вимог. Згідно зі ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 133 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року визначено, що з огляду на ціну позову та кількість заявлених вимог ставкою судового збору за його подання є сума в 2977 грн 20 коп. Враховуючи, що рішенням від 10 січня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, суд першої інстанції вирішив стягнути судові витрати з кожної зі сторін в рівних частинах, а саме - по 1488 грн 60 коп. Зазначений висновок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 133 КАС України та в цілому не заперечується відповідач. Натомість вимога ОСОБА_1 про перерозподіл судових витрат, за змістом апеляційної скарги, ґрунтується на тому, що задоволення його апеляційної скарги на рішення суду від 10 січня 2023 року призведе до необхідності стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Білозірської сільської ради в повному обсязі. Разом з тим суд апеляційної інстанції не встановив підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду від 10 січня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно, правові підстави для перерозподілу судових витрат також відсутні. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законні й обґрунтовані рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та додаткове судове рішення про розподіл судових витрат. Доводи апеляційних скарг позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваних судових рішеннях та не можуть бути підставами для їх зміни чи скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року та додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 268, 272, 287, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року та додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді А.Ю. Кучма В.В. Файдюк