Постанова 4854 № 420/10519/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/10519/22 Категорія: 106030000 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 09.02.2023 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. при секретарі Чоран А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі за позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області до Виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "АВКУБІ ПЛЮС", про визнання незаконним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2022 року керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (далі ВК Кодимської м/р), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "АВКУБІ ПЛЮС" про визнання незаконним та скасування рішення ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 "Про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС". Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що рішенням ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 "Про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії TOB "АВКУБІ ПЛЮС" встановлено тариф на виробництво теплової енергії у розмірі 3 103,43 грн. за 1 Гкал (у тому числі ПДВ). Разом з тим, станом на час прийняття оскаржуваного рішення ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету становив по Одеській області 1 873,46 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), середньозважений тариф на транспортування теплової енергії встановлено на рівні 471,04 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), середньозважений тариф на постачання теплової енергії встановлено на рівні 25,35 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (https://saee.gov.ua/uk/content/serednozvazheni-taryfy). Розрахунково: тариф на теплову енергію (відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року №2633-IV (далі Закон №2633-IV) 90% від середньозваженого тарифу на теплову енергію) становив 1 686,114 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); тариф на виробництво теплової енергії (відповідно до ч.5 ст. 20 Закону №2633-IV різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до ч.4 цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії) 1 189,724 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Враховуючи методику розрахунку, передбачену ст. 20 Закону №2633-IV, встановлені середньозважені тарифи на час прийняття рішення та ставку ПДВ, тариф на виробництво теплової енергії складає 1 427,6688 грн. (1 189,724 + 237,944 (ПДВ 20 %). Таким чином, позивач переконаний в тому, що тариф у розмірі 3 103,43 грн. за 1 Гкал (у тому числі ПДВ) на виробництво теплової енергії ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" встановлений виконавчим комітетом Кодимської м/р в порушення вимог ст. 20 Закону №2633-IV. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що рішення ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 було прийнято відповідно до ст. 20 Закону №2633-IV, ст. 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 21 червня 2012 року №5007-VI (далі Закон №5007-VI), до рекомендацій, викладених в листі Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України від 23 січня 2022 року №7/10.2/1218-22 та листі Департаменту систем життєзабезпечення та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації від 28 січня 2022 року №103/04/02/02-09/2-22. Крім того, відповідач зазначив, що з урахуванням тарифу на виробництво теплової енергії, встановленого рішенням ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298, Кодимською м/р, закладами освіти та охорони здоров`я міської ради були укладені договори про закупівлю теплової енергії у TOB "АВКУБІ ПЛЮС" на 2022 рік в результаті застосування переговорної процедури закупівлі, у зв`язку із відсутністю конкуренції з технічних причин на відповідному ринку. Після укладення договорів у сторін виникли правовідносини, оскільки теплопостачальна організація забезпечувала теплом споживачів, а ті, в свою чергу, оплачували теплову енергію за тарифом встановленим рішенням ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298. Таким чином, скасування рішення ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 та встановлення тарифу на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів, як того вимагає прокурор, призведе до припинення теплопостачання закладів освіти та охорони здоров`я громади посеред опалювального сезону. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган Кодимська м/р не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для скасування рішення, відповідач вважає недостатнім. Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у задоволенні позову Керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської м/р Подільського району Одеської області до ВК Кодимської м/р, третя особа: ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС", про визнання незаконним та скасування рішення від 01 лютого 2022 року №298 "Про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" відмовлено. В апеляційній скарзі заступника керівника Одеської обласної прокуратури ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги: - судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 30 січня 2023 року неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: застосовано закон, який не підлягає застосуванню (замість вимог ч.ч.4, 5, 11 ст. 20 Закону №2633-IV застосовано ч.15 ст. 20 вказаного Закону); - розрахований виключно в межах ч.ч.4, 5, 11 ст. 20 Закону №2633-IV тариф мав бути встановлений ВК Кодимської м/р для ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС", а саме: у розмірі 1 427,6688 грн. (у т.ч. ПДВ), як зазначено в позові прокурора, а не 3 103,43 грн. за 1 Гкал (у т.ч. ПДВ), як незаконно встановлено в рішенні відповідача; - посилання суду першої інстанції на п.2 ст. 12, ст. 15 Закону №5007-VI для мотивування висновку про встановлення тарифу ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" в розмірі, вищому за розмір, визначений на підставі ч.ч.4, 5 ст. 20 Закону №2633-IV, не є доцільним, оскільки вказані норми права визначають виключно порядок відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетних установ, а не порядок встановлення розміру тарифу на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету. У відзивах ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" та Кодимської м/р Подільського району Одеської області на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є законним, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: Рішенням ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 встановлено ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" тариф на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій Кодимської міської територіальної громади, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету у розмірі 3 103,43 грн. за 1 Гкал (у т.ч. ПДВ), разом з податком на додану вартість, за одну гігакалорію теплової енергії (т.І, а.с.16). Листом від 17 травня 2022 року №61-1983ВИХ-22 окружною прокуратурою повідомлено Кодимську м/р про виявлені порушення та про необхідність вжиття заходів реагування (т.І, а.с.32-38). Кодимська м/р листом від 24 травня 2022 року №03-17/1235 повідомила Керівника Подільської окружної прокуратури на його лист про те, що рішення ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 було прийнято відповідно до ст. 20 Закону №2633-IV та ст. 15 Закону №5007-VI, до рекомендацій, викладених в листі Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України від 23 січня 2022 року №7/10.2/1218-22 та листа Департаменту систем життєзабезпечення та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації від 28 січня 2022 року №103/04/02/02-09/2-22. З урахуванням тарифу на виробництво теплової енергії, встановленого рішенням ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298, Кодимською м/р, закладами освіти та охорони здоров`я міської ради були укладені договори про закупівлю теплової енергії у TOB "АВКУБІ ПЛЮС" на 2022 рік в результаті застосування переговорної процедури закупівлі, у зв`язку із відсутністю конкуренції з технічних причин на відповідному ринку. Після укладення договорів у сторін виникли правовідносини, оскільки теплопостачальна організація забезпечувала теплом споживачів, а ті, в свою чергу, оплачували теплову енергію за тарифом встановленим рішенням ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298. Скасування рішення ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 та встановлення тарифу на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів, призведе до припинення TOB "АВКУБІ ПЛЮС" теплопостачання закладів освіти та охорони здоров`я громади. Таким чином, враховуючи вимоги Закону №2633-IV, Закону №5007-VI, за умови подання до органу місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на теплову енергію разом з розрахунками, здійсненими відповідно до Порядку "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 (далі Порядок №869) та наявності підтверджуючих матеріалів та документів, рішення про встановлення тарифів для підприємств, які виробляють теплову енергію має прийматися виконавчим комітетом відповідно до наданих йому повноважень та на рівні всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії (т.І, а.с.39-41). Отримавши лист Кодимської м/р від 24 травня 2022 року №03-17/1235, керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області надіслав Кодимському міському голові повідомлення про підготовку позову в інтересах держави в особі Кодимської м/р Подільського району Одеської області до ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 (т.І, а.с.42). Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що третьою особою, в межах чинного законодавства України, було подано до органу місцевого самоврядування заяву про встановлення тарифів на теплову енергію з розрахунками, здійсненими відповідно до Порядку №869 разом з підтверджуваними матеріалами і документами, таким чином рішення ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 є правомірним та не підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.2 ст. 2, ст.ст. 2, 6, 10, ч.1 ст. 11, ст. 28, ч.1 ст. 52, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, ст.ст. 13, 20 Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року №2633-IV, п.2 ст. 12, ст. 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 21 червня 2012 року №5007-VI, п. 1, 3, 20, 21 Порядку "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч.2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно положень ст.ст. 2, 6, 10 та 25 Закону №280/97-ВР міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду відповідної територіальної одиниці та є правомочною розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання. Відповідно ст. 13 Закону №2633-IV до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема: регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок); перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал. Частиною 1 ст. 11 Закону №280/97-ВР встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Згідно ст. 28 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги. Отже, згідно вищевказаних норм законодавства, встановлення (перегляд) в порядку і межах, визначених законом, тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок) відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Статтею 1 Закону №2633-IV визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Відповідно ч.1 ст. 52 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Частинами 6 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною11 ст. 20 Закону №2633-IV визначено, що для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті. Відповідно ч.4 ст. 20 Закону №2633-IV тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. Згідно ч.5 ст. 20 вказаного Закону тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії. Частиною 13 ст. 20 Закону №2633-IV встановлено, що тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених ЗакономУкраїни "Про житлово-комунальні послуги". Згідно ч.14 ст. 20 Закону №2633-IV встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Відповідно п.2 ст. 12 Закону №5007-VI державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Статтею 15 Закону №5007-VI встановлено, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку. Таким чином, вказані норми законодавства передбачають, що при встановленні тарифу на виробництво теплової енергії виконавчий орган сільських, селищних, міських рад зобов`язаний враховувати економічно обґрунтовані витрати суб`єкта господарювання на її виробництво, транспортування та постачання для забезпечення рентабельності такого суб`єкта. Аналогічні висновки викладені Департаментом систем життєзабезпечення та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації у листі від 28 січня 2022 року №103/04/02/02-09/2-22 та Департаментом Міністерства розвитку громад на території України у листі-зверненні від 28 січня 2022 року №7/10.2/1218-22, за якими передбачено право органів місцевого самоврядування встановлювати тарифи для підприємств, які виробляють теплову енергію із альтернативних видів палива, відповідно до розміру економічно обґрунтованих витрат. Зазначено, що враховуючи вимоги Закону №2633-IV та Закону №5007-VI, за умови подання до органу місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на теплову енергію разом з розрахунками, здійсненими відповідно до Порядку №869, та наявності підтвердних матеріалів і документів, рішення про встановлення тарифів для підприємств, які виробляють теплову енергію із альтернативних видів палива має прийматися органом місцевого самоврядування, відповідно до наданих йому повноважень та на рівні відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (т.ІІІ, а.с.5). Крім того, у вказаних листах зазначено також, що відповідно вимог ст. 13 Закону №5007-VI, а також положень ст. 28 Закону №280/97-ВР, прийняття рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання віднесено до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, діяльність яких регулюється на місцевому рівні та для яких тарифи встановлюють органи місцевого самоврядування, визначеного Порядком №869. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги Закону №280/97-ВР та Закону №5007-VI щодо відповідності тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат, за умови подання до органу місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на теплову енергію разом з розрахунками, здійсненими відповідно до Порядку №869, підтверджуваними матеріалами і документами, рішення про встановлення цих тарифів має прийматися органом місцевого самоврядування відповідно до наданих йому повноважень (т. ІІІ, а.с.7). В свою чергу, Міністерством розвитку громад та територій України було розглянуто лист ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" та повідомлено про те, що за умови надання до органу місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на теплову енергію разом з розрахунками, здійсненими відповідно до Порядку №869, підтверджуваними матеріалами і документами, рішення про встановлення тарифів повинні прийматися органом місцевого самоврядування відповідно до Закону №2633-IV, Закону №5007-VI, ст. 28 Закону №280/97-ВР, та наданих йому повноважень (т. ІІІ, а.с.7). Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" є юридичною особою, основний вид економічної діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30). ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на виробництво теплової енергії (постанова №1825 від 13 жовтня 2016 року) (т. ІІ, а.с.43). Підприємство експлуатує котельні на твердому паливі та в якості палива використовує гранулу з лушпинням соняшника. З огляду на те, що ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" відноситься до суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, воно, згідно Закону №2633-IV та Порядку №869, мало право звернення до органу місцевого самоврядування із відповідною заявою про встановлення тарифів на теплову енергію із зазначенням економічного обґрунтування планових витрат. Відповідно п.п. 1, 3 Порядку №869 цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води. Цей Порядок не застосовується під час формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками. Згідно п.п.20, 21 Порядку №869 планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном. Планована виробнича собівартість формується у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, та включає, зокрема, прямі матеріальні витрати: на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, дров, паливної тріски, соломи, соняшникового лушпиння, а також брикетів та пелет з них, інших видів палива) та електричної енергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з п.16 цього Порядку, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси. Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2021 року ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" скористалося наділеним правом та звернулося до ВК Кодимської м/р із заявою про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій Кодимської міської територіальної громади, що фінансується з державного чи місцевого бюджету у розмірі 3 103,43 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал (т. ІІ, а.с.2). Разом із заявою позивачем було надано пояснювальну записку щодо техніко-економічного обґрунтування планових витрат, пов`язаних з виробництвом теплової енергії та наданням послуг з постачання теплової енергії, в якій зазначено яким чином здійснено розрахунки тарифів, та підтверджувальні матеріали і документи щодо фактичного розрахунку тарифу на постачання теплової енергії (т.ІІ, а.с.3-314). Дослідивши зміст вказаного пояснення та долучені до нього документи, колегією суддів встановлено, що позивачем до прямих витрат було включено: - витрати на паливо, розраховані з урахуванням планового обсягу гранули, та витрат на її транспортування. Витрати підтверджені Договором на поставку гранули від 06 жовтня 2021 року №037Р21 та Договором на надання послуг з перевезення вантажів №003Л21 від 04 січня 2021 року з ТОВ "Відродження"; - витрати на електроенергію, які розраховані виходячи з планової потреби активної електроенергії та середньої ціни електричної енергії по кожній територіальній громаді; - нормативні витрати технологічної електроенергії, які визначено з урахуванням річного плану виробництва теплової енергії, з урахуванням розрахованої потужності, що використовується кожним агрегатом, з урахуванням часу роботи у кожному місяці; - витрати на оплату праці, єдиного соціального внеску, амортизаційного відшкодування, оренду основних засобів, загальновиробничих та адміністративних витрат. Колегія суддів вважає необхідним акцентувати увагу на тому, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивач не зазначав та не надавав доказів того, які саме складові (суми) витрат на виробництво теплової енергії (їх розрахунки) є необґрунтованими, чи такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. В свою чергу, згідно Висновку науково-правової експертизи, проведеної у відповідності до Закону України "Про науково-правову експертизі", який надійшов до суду апеляційної інстанції 15 травня 2023 року від ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС", вбачається, що даним закладом було здійснено аналіз обґрунтованості розрахованого товариством тарифу, за результатом якого встановлено, що оскаржуване рішення від 01 лютого 2022 року №298 "Про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" прийнято ВК Кодимської м/р на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Таким чином, рішення "Про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" від 01 лютого 2022 року №298 прийнято ВК Кодимської м/р з урахуванням економічно обґрунтованих товариством витрат на її виробництво, транспортування та постачання, що передбачено ч.14 ст. 20 Закону №2633-IV. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення від 01 лютого 2022 року №298 прийнято ВК Кодимської м/р в межах чинного законодавства, оскільки встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається згідно вказаних норм законодавства. При цьому, колегія суддів враховує, що скасування рішення ВК Кодимської м/р від 01 лютого 2022 року №298 та встановлення тарифу на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, як того вимагає позивач, може призвести до припинення теплопостачання закладів освіти та охорони здоров`я громади посеред опалюваного сезону, що є недопустимим. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської м/р Подільського району Одеської області. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 травня 2023 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.