Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5010/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5010/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Заводського районного відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2022, (суддя суду першої інстанції Сіпака А.В.), прийняте в м. Дніпрі в порядку спрощеного провадження, в адміністративній справі № 280/5010/22 за позовом Заводського районного відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи: Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 17 серпня 2022 Заводський районний відділ у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнано протиправними дії Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо стягнення виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору ВП69343156 від 06.07.2022 року з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року №280/11588/21; зобов`язано Управління державної виконавчої служби Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) повернути Управлінню Державної міграційної служби України в Запорізькій області стягнутий виконавчий збір на підставі постанови про стягнення виконавчого збору ВП 69343156 від 06.07.2022 року у сумі 26000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що боржником добровільно вжито всіх необхідних заходів щодо виконання рішення про зобов`язання оформити та видати ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, рішення виконано самостійно, добровільно до відкриття виконавчого провадження та підстав для стягнення виконавчого збору не було. Крім того, посилається на те, що державним виконавцем було порушено вимоги ч. 2 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, оскільки після виконання рішення боржником продовжено вчинення дії по примусовому виконанню в рамках виконавчого провадження. Усі зобов`язання, які були покладені на позивача рішенням суду, були виконані боржником самостійно та без застосування заходів примусового характеру. Боржник здійснював заходи по виконанню рішення до відкриття виконавчого провадження та наявність виконавчого провадження жодним чином не вплинули на самостійне виконання рішення боржником. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 21.12.2022 відмовив в задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі № 280/11588/21 було зобов`язано Заводський районний відділ у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. 21.03.2022 Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 280/11588/21. 06.07.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косіновим І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69343156 з виконання виконавчого листа № 280/11588/21 від 21.03.2022. 06.07.2022 за виконавчим провадженням № 69343156 винесено постанову про стягнення із Заводського районного відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчого збору у розмірі 26000 грн. Не погоджуючись із діями відповідача щодо стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні. Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами виходить з такого. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч.1 ст.18 Закон №1404, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно ч.1 ст.27 Закону №1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Частиною 3 статті 27 Закону №1404 передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Згідно ч.4 ст.27 Закону №1404, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Так, відповідачем виконавче провадження відкрито 21.09.2021, а рішення про стягнення виконавчого збору прийнято 11.10.2021, однак зазначені обставини не можуть слугувати підставою для скасування таких рішень, з огляду на наступне. Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Суд звертає увагу на те, що законодавець у частині 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановив імперативний припис, відповідно до якого порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 по справі №732/393/19 (адміністративне провадження №К/9901/21408/19). Суд зазначає, що з аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ в редакції Закону №2475-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Відповідно до частини п`ятої статті 27 №1404, в редакції Закону №2475-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини дев`ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця. Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 28.04.2020 по справі №480/3452/19 (адміністративне провадження №К/9901/32373/19), яка враховується під час прийняття рішення у даній справі. Щодо посилань позивача про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору з підстав добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження у справі суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 та 4 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження закінчується в разі фактичного виконання виконавчого документу. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 23, 24 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 915 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Матеріали справи свідчать про те, що 06.07.2022 року державним виконавцем було прийнято постанову № 69343156 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 280/11588/21 від 21.03.2022. Позивач наголошує, що виконавчий документ ним виконаний в добровільному порядку 03.06.2022 шляхом прийняття рішення про видачу ОСОБА_1 паспорту у формі книжечки. Натомість, суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням змісту резолютивної частини рішення № 280/11588/21 від 03.02.2022 та відповідно виконавчого листа від 21.03.2022, належним виконанням судового рішення є не прийняття боржником рішення про видачу паспорту, а саме видача ОСОБА_1 паспорту відповідного зразка. При цьому, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 09.07.2022, подану на ім`я Начальника Заводського відділу у м. Запоріжжя УДМС у Запорізькій області, що вона погоджується здати своє тимчасове посвідчення та отримати паспорт громадянина України. В заяві зазначено, що рішення відносно неї виконане боржником 03.06.022 р., претензій вона не має. 09.07.2022 ОСОБА_1 подала заяву про закінчення виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій зазначила про те, що рішення боржником відносно неї виконане 03.06.2022, 05.07.2022 її було повідомлено про можливість отримання паспорту. Просить закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «про виконавче провадження». Разом з цим, в матеріалах справи міститься також заява ОСОБА_1 від 20.07.2022 про те, що в заяві від 09.07.2022 про закінчення виконавчого провадження нею неправильно вказано дату виконання боржником рішення суду, а саме помилково: зазначено 03.06.2022, в той час як вона отримала паспорт лише 09.07.2022. Також, до матеріалів заяви додано копію паспорту НОМЕР_1 , дата видачі якого 08.07.2022. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а позивачем не спростовано, що фактичне виконання виконавчого документу мало місце 08.07.2022 дата видачі паспорту, 09.07.2022 паспорт фактично виданий позивачу, обидві події відбулись після 06.07.2022 - відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 280/11588/21 від 21.03.2022, що вказує на правомірність винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, а також свідчить про правильність дій відповідача щодо стягнення виконавчого збору з боржника. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справи по суті позовних вимог, відмовивши в задоволення позовних вимог Заводському районному відділу у м. Запоріжжі УДМСУ в Запорізькій області. З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 243, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Заводського районного відділу у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 в адміністративній справі № 280/5010/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай