Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/4194/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 340/4194/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року (головуючий суддя Дегтярьова С.В.) в адміністративній справі №340/4194/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 09.09.2022 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №111650000756 від 24.11.2021 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати періоди роботи з 03 січня 1992 року по 23 квітня 1996 року протягом якого ОСОБА_1 працював на посаді електрика в ДУ Устинівський виправний центр до стажу роботи; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.11.2021 р. В обґрунтування позову вказав, що позивач з 03.01.1992 р. по 23.04.1996 р. позивач відбував покарання в Державній установі «Устинівський виправний центр №37», в якому був працевлаштований з 03.01.1992 р. на посаді електрика відділу №1, а з 21.02.1993 р. переведений на посаду енергетика відділу та 23.04.1996 р. звільнений згідно постанови, про що зроблено запис в трудовій книжці. Зазначає, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи. Проте, при досягненні пенсійного віку він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком, оскільки згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 24 роки 7 місяців 4 дні. До страхового стажу не враховано період роботи під час відбування покарання в ДУ «Устинівський виправний центр №37» з 03.01.1992 по 23.04.1996, так як відсутня сплата страхових внесків. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки під час відбування покарання в ДУ «Устинівський виправний центр №37» з 03.01.1992 р. по 23.04.1996 р. стверджує, що він працював і отримував заробітну плату. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що період страхового стажу до 1 липня 2000 року підтверджується даними, обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. Вказав, що у відповідача були відсутні докази сплати страхових внесків за період роботи позивача під час відбування покарання в ДУ «Устинівський виправний центр (№37)» з 03.01.1992 р. по 23.04.1996 р., підстави для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу були відсутніми, та, як наслідок, відсутні підстави у призначенні йому пенсії за віком. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо призначення пенсії за віком на підставі наявного в нього трудового стажу (а.с.60). Листом №1100-0304-8/53209 від 14.12.2021 року Головне управління ПФУ в Кіровоградській області повідомило позивача про те, що його заява про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області (а.с.9). Рішенням від 24.11.2021 р. №111650000756 відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, так як страховий стаж позивача складає 24 роки 7 місяців 4 дні. Також, у рішенні відповідача зазначено, що до страхового стажу не зараховано період з 03.01.1992 р. по 23.04.1996 р., оскільки заявник перебував в місцях відбування покарання, інформація про сплату внесків на пенсійне та соціальне страхування відсутня (а.с.10). Позивач вважає вказану відмову протиправною. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідноси6н слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Зокрема, статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. При цьому, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003. Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Також, частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Разом з тим, за нормами статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, у період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 28 років. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу частин 1, 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше. Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов`язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період. Натомість матеріали справи не містять такого підтвердження. Зокрема, згідно довідки Державної установи «Устинівський виправний центр (№37)» від 17.05.2021 №192 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно утримувався в місцях позбавлення волі з 03.01.1992 р. по 23.04.1996 р. та відбував міру покарання в Державній установі «Устинівський виправний центр (№37)» (а.с.23). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 17.02.2022 р. повідомлено позивача, що інформація про залучення його до оплачуваних робіт в зазначеній установі виконання покарань та державному підприємстві відсутня (а.с.20). При цьому, інших доказів сплати страхових внесків за спірний період роботи позивача матеріали справи не містять. Позивач вказує, що основним документом, що підтверджує страховий стаж є трудова книжка. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Дійсно, згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ та частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Водночас, частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 6 статті 50 Виправно-трудового кодексу України (в редакції чинній на час відбування позивачем покарання у місцях позбавлення волі) час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі. Згідно з п. «а» частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відповідно до статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством. Таким чином, достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі за наявності сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду. У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 12 Порядку №637 (в редакції, що діяв станом на 24.04.1996 року) встановлено, що час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками органів внутрішніх справ і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури, дізнання та слідства про припинення кримінальної справи чи довідки суду про винесення виправдувального вироку). Робота в`язнів підтверджується довідкою органів внутрішніх справ і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Згідно положень абзацу п`ятого частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. З аналізу наведених правових норм вбачається, що період страхового стажу до 1 липня 2000 року підтверджується даними, обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.04.2018 по справі №211/3009/17, що враховується судом, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України. Матеріалами справи підтверджується, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи під час відбування покарання в Державній установі «Устинівський виправний центр (№37)» з 03.01.1992 р. по 23.04.1996 р. є відсутність документальних доказів сплати страхових внесків за вказаний період роботи. На думку колегії суддів апеляційної інстанції такий висновок відповідача є обґрунтованим. Враховуючи те, що у відповідача були відсутні докази сплати страхових внесків за період роботи позивача під час відбування покарання в ДУ «Устинівський виправний центр (№37)» з 03.01.1992 р. по 23.04.1996 р., то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстави для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 28.04.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова