Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/16079/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/16079/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року (головуючий суддя Жукова Є.О.) в адміністративній справі №160/16079/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , 14.10.2022 звернувся до суду з позовом до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.09.2022 року №045550016721 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років як працівнику залізничного транспорту період роботи з 25.07.1985 року по 31.10.1985 року, з 19.05.1987 року по 12.11.1988 року, з 08.12.1988 року по 25.07.1989 року, з 01.08.1989 року по 29.08.1991 року, з 02.09.1991 року по 22.03.2001 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2022 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням зарахованих спірних періодів роботи ОСОБА_1 судом та правової позиції, викладеної у рішенні суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.09.2022 року №045550016721 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років як працівнику залізничного транспорту період роботи з 25.07.1985 року по 31.10.1985 року, з 19.05.1987 року по 12.11.1988 року, з 08.12.1988 року по 25.07.1989 року, з 01.08.1989 року по 29.08.1991 року, з 02.09.1991 року по 22.03.2001 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2022 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням зарахованих спірних періодів роботи ОСОБА_1 судом та правової позиції, викладеної у рішенні суду. 17.01.2023 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача Грищенка Петра Олександровича подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №160/16079/22 на суму 5000 грн. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року: Заяву представника позивача Грищенка Петра Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №160/16079/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000грн. В іншій частині поданої заяви - відмовлено. Не погодившись як з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року, так і з додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційні скарги. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 р. в адміністративній справі № 160/16079/22 повернуто особі, яка її подала. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 в адміністративній справі №160/16079/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження 20.04.2023. В апеляційній скарзі просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви позивача відмовити, вказує, що оцінка за складання позову у сумі 4000 грн. є завищеною та не відповідає складності справи. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивачці у цій справі були надані адвокатські послуги в розмірі 5000грн., на підтвердження чого надані: договір про надання правової допомоги №2909/22 від 29 вересня 2022 року; копію рахунку-фактури від 29 вересня 2022 року № СФ-0000080; копію квитанції № 30 від 29 вересня 2022 року; копію акта виконаних робіт (наданих послуг) від 14 жовтня 2022 року. Позивач вважає, що є підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000грн. Суд першої інстанції частково задовольнив заяву позивачки та стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», норми Цивільного кодексу України, КАС України. Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності є, зокрема, - надання правової інформації, - консультацій і роз`яснень з правових питань, - правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: - консультації, - роз`яснення, - складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, - здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Отже, до правової допомоги належать: - консультації, роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Водночас, втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з того, що дана справа є справою незначної складності, та в суді першої інстанції розглянута в спрощеному позовному провадженні, справедливий розмір витрат на правничу допомогу відповідає 1000грн. В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів, при цьому втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими. Для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази. Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги. Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів апеляційної вважає, що розмір 4000 грн., який визначив суд першої інстанції, є значно перевищеним оскільки дана справа є справою незначної складності, розглядалася в спрощеному порядку. Перевіривши відповідні документи щодо витрат на правничу допомогу та проаналізувавши зміст і обсяг наведених послуг, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що такі послуги як визначення перспективи спору 1 000грн.; аналіз судової практики в аналогічних спорах 1000грн.; засвідчення додатків до позову, подання позовної заяви до суду 500грн. не є діями правничої допомоги та не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI. Такі послуги є складовими процесу підготовки позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для їх відокремлення від послуги складання позовної заяви, відповідно, здійснення вказаних видів роботи не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи зазначені критерії (а також, що дана справа є незначної складності, немайнового характеру, в суді першої інстанції розглянута в письмовому провадженні без виклику сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача є сума в розмірі 1000грн. (з кожного відповідача по 500 грн.). Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу, а в іншій частині додаткове рішення слід залишити без змін. Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року змінити в частині визначення розміру витрат на правничу (правову) допомогу. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн. (п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927). Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн. (п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427). В іншій частині додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 20.04.2023 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова