Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8552/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2023 р. Справа № 520/8552/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., по справі № 520/8552/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: - визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач) щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви від 09.06.2022 на підставі довідки ліквідаційної комісії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.05.2022 №26; - скасувати рішення відділу з питань перерахунку пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.06.2022 за її зверненням №467 на веб-порталі Пенсійного фонду України про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 травня 2022 року №26, виданої ліквідаційною комісією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 травня 2022 року №26, яку надано ліквідаційною комісією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, відповідно до якої розмір суддівської винагороди, яка має бути врахована при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання станом на 03 листопада 2021 року, складає 374418 грн. 75коп. без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 03 листопада 2021 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 позов задоволено частково. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, вказуючи на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду від 18.01.2023 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що, оскільки, відповідно до норм статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII), розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18.02.2020 не змінювався, відсутні підстави для проведення перерахунку. Вказує, що відповідно до ст. 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі закон №3668-VI), максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання, призначених відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що з грудня 2014 року позивач перебуває у відставці з посади судді судової палати з розгляду кримінальних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у порядку визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (далі закон №2453-VI). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, адміністративний позов позивача до Голови ліквідаційної комісії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною відмову Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 20 січня 2021 року. Зобов`язано Голову ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України видати позивачу довідку, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 374418,75 грн. 09.06.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. (а.с. 59) Рішенням від 15.06.2022 № 963260842050 відповідач повідомив позивача про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. (а.с. 72) Позивач, не погоджуючись з таким рішенням, звернувся до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що довідка Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №26 від 17.05.2022 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 03.11.2021 є підставою для перерахунку даного утримання позивача, а тому рішення №963260842050 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.06.2022 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 09.06.2022 є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Приписами частини 1 статті 142 Закону України №1402-VIII визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 01 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Частиною 2 статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. Так, у пунктах 16, 17 Рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци 5, 6 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а, від 23 грудня 2020 року у справі №240/8156/19, робив правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Водночас, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Отже, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 липня 2022 року в справі №580/3048/20. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених її прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року в справі №2-р/2020, а тому саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року№2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII. При цьому зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Указані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 16 червня 2020 року в зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20). У подальшому такий висновок застосовувався Верховним Судом під час вирішення аналогічних спорів у постановах від 30 вересня 2021 року в справі №580/2323/20, від 18 листопада 2021 року в справі №340/4458/20 та від 24 грудня 2021 року в справі №260/4377/20. Таким чином, довідка №26 від 17.05.2022 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 03.11.2021 не позбавляє позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі такої довідки. Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації. За таких обставин, вимога позивача про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26 березня 2021 року у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 09 березня 2021 року, є такою, що підлягає задоволенню. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду м. Києві від 15.06.2022 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 травня 2022 року №26, виданої ліквідаційною комісією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ є протиправним та підлягає скасуванню, та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 травня 2022 року №26, яку надано ліквідаційною комісією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, без обмеження граничним розміром з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 03 листопада 2021 року. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Посилання апелянта на норми ст. 2 Закону №3668-VI є безпідставним, з огляду на таке. На час звернення позивача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 не передбачав обмеження щомісячного довічного грошового утримання; Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 втратив чинність; стаття 2 Закону №3668-VI діяла в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015. На час прийняття (24.12.2015) та набрання чинності (01.01.2016) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010, а Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 ще не було прийнято, а відтак немає підстав вважати, що дія положень статті 2 Закону №3668-VI також поширювалася і на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №401/3986/16-а (2-а/401/31/17), від 02.12.2020 у справі № 488/4723/16-а. При цьому, колегія суддів зауважує, що визначення відсотка розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону № 1402-VIII не є спірним у даній справі. Положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 по справі № 520/8552/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова