Постанова 4811 № 456/1146/22

Справа № 456/1146/22 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т. Провадження № 22-ц/811/2874/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2022 року у складі судді Шрамка Р.Т. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення сум страхового відшкодування,- встановив: У квітні 2022 року позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення сум страхового відшкодування, просив стягнути з відповідача 49111,38 грн., матеріальної шкоди у порядку регресу та судовий збір. Вимоги обґрунтовані тим, що 12.10.2018 ПрАТ «СГ «ТАС» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/7739572. Забезпеченим ТЗ за полісом є «Volkswagen LT35D», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 29.01.2019 на автодорозі Київ-Чоп М-06, 603 км. + 120 м. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу «Volkswagen LT35 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який по інерції здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Враховуючи наявність полісу, водій пошкодженого автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 проведено його огляд, про що складено протокол огляду автомобіля та ремонтну калькуляцію № НОМЕР_4 , відповідно до якої вартість ремонту «Ford Transit», реєстраційний НОМЕР_5 складає 56281,74 грн. На підставі зібраних документів та заяви про страхове відшкодування представника власника пошкодженого автомобіля складено страховий акт №14036Р/09/2019 на суму 30600,00 грн., яку виплачено у якості страхового відшкодування. Крім того, власник пошкодженого автомобіля «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 проведено його огляд, про що складено протокол огляду автомобіля та ремонтну калькуляцію № НОМЕР_6 , відповідно до якої вартість ремонту «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 50149,34 грн. На підставі зібраних документів та заяви про страхове відшкодування представника власника пошкодженого транспортного засобу складено страховий акт №14768Р/09/2019 на суму 18511,38 грн., яку виплачено у якості страхового відшкодування. Загалом страхове відшкодування ПрАТ «СГ «ТАС» за полісом АМ/7739572 в результаті пошкодження ТЗ «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 та ТЗ «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 склало 49 111,38 грн. Звертав увагу, що згідно із абзацом «г» пп.38.1.1., п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2019 (Справа 456/563/19) встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen LT35 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Чоп М-06, 603 км. + 120 м. не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху від`єдналося ліве заднє колесо, що призвело до зіткнення з ТЗ «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та по інерції здійснив зіткнення з ТЗ «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим ОСОБА_1 , порушив вимоги п.2.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу у розмірі 49111,38 грн. Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2022 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення сум страхового відшкодування в сумі 49111 грн. 38 коп. та судових витрат в сумі 2481 грн. 00 коп. відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5000 грн. 00 коп. Рішення суду оскаржив позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС», з рішенням не погоджується, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що на підтвердження позовних вимог надано постанову Стрийського міськрайонного суду від 27.02.2019, справа № 456/563/19, згідно з якою ОСОБА_1 визнаний винним в адміністративному правопорушенні, яке мало місце 29.01.2019, оскільки не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху від`єдналося ліве заднє колесо, що призвело до зіткнення з ТЗ «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та по інерції здійснив зіткнення з ТЗ «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим ОСОБА_1 , порушив вимоги п.2.3 ПДР України. Покликається на Правила дорожнього руху України у контексті обов`язків водія перевірити транспортний засіб перед виїздом. При цьому, у постанові Стрийського міськрайонного суду від 27.02.2019, справа №456/563/19 чітко зазначено, які вимоги ПДР України відповідач порушив та за що передбачена відповідальність. Зазначена постанова жодним доказом не спростована та не надано доказів того, що колесо ТЗ відповідача повністю відповідало нормам встановленим ПДР України. Більше того, сам відповідач визнав свою вину та не заперечував того, що він не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу. Також зазначає, що у матеріалах страхової справи ПрАТ «СГ «ТАС» за відповідним ДТП є повідомлення про таке від відповідача, в якому сам відповідач зазначає, що у його автомобілі, болти, які тримають заднє колесо, зрізалися в русі автомобіля. Крім цього, норми відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання не обмежуються самими правилами дорожнього руху, оскільки повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації та іншої нормативної документації. Тобто, технічний стан транспортного засобу повинен відповідати стандартам, що стосуються безпеки дорожнього руху, а такому колесо, яке у процесі руху ТЗ від`єднується, не відповідає безпеці дорожнього руху. Стверджує, що суд проігнорував преюдиційні факти, встановлені у спарві № 456/563/19. Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2022 рокута ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з відповідача судові витрати. 24.02.2023 на адерсу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на те, що сторона позивача не довела, що на момент ДТП мала місце відсутність болта кріплення або тріщини диска і ободів коліс, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу задовольнити, враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підставою для задоволення регресного позову, у даному випадку, може бути встановлення судом (і відповідно доведеність позивачем) підстави, зазначеної у п. 38.1.1.г. ст. 38 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" («дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху»), тобто має бути встановлена сукупність таких обставин: 1) встановлено певну технічну несправність; 2) дана несправність не відповідає конкретним вимогам ПДРУ; 3). ДТП є безпосереднім наслідком такого невідповідного технічного стану, тобто саме такий технічний стан є безпосередньою причиною ДТП; 4) такий причинно-наслідковий зв`язок має бути визначений (встановлений) в установленому порядку. Покликаючись на постанову суду від 27.02.2019, суд зазначив, що не можна вважати встановленим, що виключно і безпосередньо технічний стан автомобіля, керованого водієм ОСОБА_1 , призвів до ДТП, оскільки висновки суду, що водій не перевірив перед виїздом та не врахував технічний стан транспортного засобу, не містять у собі висновку про конкретну технічну несправність автомобіля і її невідповідність конкретним вимогам ПДР України та яким саме. Таким чином, ні сама постанова суду, ні норми закону, на які у такій є посилання, не містять конкретної інформації про наявну і встановлену невідповідність технічного стану транспортного засобу, які саме технічні несправності мав автомобіль та яким конкретним вимогам технічний стан автомобіля не відповідав. Крім цього, відсутній висновок, що технічні несправності (якщо такі дійсно мали місце), безпосередньо привели до ДТП, а сам по собі факт, що водій не перевірив перед виїздом технічний стан автомобіля (про що вказано у постанові) - не є достатнім як для встановлення наявності такої несправності, так і для встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю і дорожньою подією. Також суд зазначив, що дорожньо-транспортна пригода настала не через відсутність болта (гайки) кріплення або тріщини диска і ободів коліс, так як тріщин диска і ободів коліс не було, а болти (гайки) кріплення диска і ободів коліс були на місці. Враховуючи наведен, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів, які б були достатніми і окремо чи у їх сукупності доводили б повну сукупність обставин, зазначених у пп.38.1.1.г Закону, тобто були підставою для задоволення регресного позову у даній справі. При цьому, погодившись із тим, що долучені до матеріалів заяви документи підтверджують надання адвокатом правової допомоги відповідачу, суд стягнув з АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 , 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування». За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором. Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Судом встановлено такі юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини. 29.01.2019 на автодорозі Київ-Чоп М-06, 603 км. + 120 м. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen LT35 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який по інерції здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження. Водії здійснювали керування транспортними засобами на відповідній правовій підставі, як це вимагають ПДР (п.п. 2.1, 2.2). Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн (а.с. 16). Таким чином, обставини дорожньо-транспортних пригод, які мали місце 29.01.2019, а також вина у таких, визначені судовим рішення, яке набрало законної сили, відтак у силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню у ході розгляду даної цивільної справи. Так, власне із зазначеного судового рішення (спарва № 456/563/19) слідує, що відповідач свою вину визнав, зокрема в тому, що керуючи автомобілем «Volkswagen LT35 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Чоп М-06, 603 км. + 120 м. не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху від?єдналося ліве заднє колесо, що призвело до зіткнення з ТЗ «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та який по інерції здійснив зіткнення з ТЗ «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 . 12.10.2018 між ОСОБА_2 та АТ «СГ «ТАС» укладений договір №АM7739572 (поліс ОСЦПВВНТЗ), предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності власників (водіїв) наземного транспортного засобу Volkswagen LT35D, державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100000,00 грн, франшиза 2000,00 грн (а.с 11). Таким чином, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу «Volkswagen LT35 D», д.н. НОМЕР_1 була застрахована. Враховуючи наявність діючого полісу, водій пошкодженого автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП та заявою про страхову відшкодування (а.с. 8-10). З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 було проведено його огляд, про що складено протокол огляду автомобіля та ремонтну калькуляцію №02409_09, відповідно до якої вартість ремонту «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 56281,74 грн. (а.с. 17-21). На підставі зібраних документів та заяви про страхове відшкодування складено страховий акт №14036Р/09/2019 від 18.04.2019 на суму 30600,00 грн., яку виплачено в якості страхового відшкодування (а.с. 12-13). Крім цього, з повідомленням про ДТП до ПрАТ «СГ «ТАС» звернувся і власник пошкодженого автомобіля «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 . З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 проведено огляд такого, про що складено протокол огляду автомобіля та ремонтну калькуляцію № НОМЕР_6 , відповідно до якої вартість ремонту «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 50149,34 грн (а.с. 33-37). На підставі зібраних документів та заяви про страхове відшкодування представника власника пошкодженого транспортного засобу складено страховий акт №14768Р/09/2019 на суму 18511,38 грн., яку виплачено у якості страхового відшкодування (а.с. 23-24). Таким чином, загальна сума страхового відшкодування, яке здійснило ПрАТ «СГ «ТАС» за полісом АМ/7739572 у результаті пошкодження автомобілів «Volkswagen LT46», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 49 111,38 грн. Звертаючись із позовними вимогами, ПрАТ «СГ «ТАС» покликається на те, що виплатило страхове відшкодування та має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, на підставі пп. «г» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України, оскільки ОСОБА_1 , керуючи автомобілем не перевірив і не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху від?єдналося ліве заднє колесо, що призвело до зіткнення з іншими транспортними засобами та пошкодження таких. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. Так, до сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Далі Закон № 1961-IV). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону). Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України» забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України. Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом. Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Колегія суддів виходить з того, що вина водія ОСОБА_1 у спірній ДТП, визнання такої страховим випадком зі сторони страховика ПрАТ «СГ «ТАС» та інші обставини, які стосуються учасників справи, а не їх правова оцінка, є встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, відтак повторному доказуванню не підлягають. Згідно з п.п. «г» п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою. Таким чином, з врахуванням принципу диспозитивності, виключною правовою проблемою у даних правовідносинах є встановлення наявності чи відсутності підстав для покладення на відповідача, як винну особу обов`язку сплатити позивачу, страхове відшкодування у порядку регресу. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відтак, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню. Як вже зазначалося, постановою суду встановлено вину водія ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху за ст. 124 КУпАП, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені у постанові Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2019, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн., при цьому постанова суду прийнята за наслідками дослідження протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №213400 від 29.01.2019, схеми місця ДТП щодо порушення вимоги п 2.3 ПДР України, а також пояснень ОСОБА_1 (а.с. 16). Згідно із встановленими обставинами під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, недотримання відповідачем вимог п. 2.3 «а» Правил дорожнього руху щодо забезпечення технічно справного стану і комплектності автомобіля «Volkswagen LT35 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мало безпосередній наслідок у виді відриву колеса та пошкодження двох транспортних засобів. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Технічний стан транспортних засобів що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством (ст. 33 ЗУ "Про дорожній рух" ). Так, згідно з п. 2.3 «а» Правил дорожнього руху у редакції, чинній станом на день дорожньо-транспортної пригоди, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. На переконання колегії суддів, власне технічний стан автомобіля відповідача не відповідав вимогам Правил дорожнього руху України, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди. Доводи відповідача та схожі висновки суду першої інстанції про те, що сторона позивача не довела, які саме невідповідності технічного сстану та обладнання транспортного засобу призвели до від`єднання колеса, тому не можна стверджувати, що такі не відповідали вимогами ПДР, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі не спростовують обов`язку водія, який передбачений нормативними актами, слідкувати за справністю транспортного засобу перед виїздом та не спростовують факт чи механізму настання спірної ДТП. В свою чергу, відповідно до п. 1.3, 1.4 Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 05.08.2008 №974 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за №794/15485, перевізник перевіряє технічний стан колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) з метою недопущення до руху неукомплектованих, з незадовільним технічним станом КТЗ. Перевізник систематично перевіряє технічний стан КТЗ згідно з вимогами законодавства. Пунктом 3.1 вказаного Порядку визначено методи перевірки, а саме: щозміни оглядом і випробуваннями КТЗ відповідно до цього розділу перевіряють згідно з вимогами експлуатаційної документації виробника. Перевірку виконує водій на початку робочої зміни, а у тривалих рейсах без повернення на місце базування - один раз на добу чи в разі змінення водіїв на маршруті. Технічний стан водій перевіряє, зокрема, органами відчуття, засобами сигналізації (індикації), умонтованими у КТЗ. Пунктом 3.5 Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками визначені методи перевірки коліс і пневматичних шин, передбачено, зокрема: перевіряють оглядом наявність здутин (розшарувань каркаса покришки, відшарувань протектора чи боковин), порізів та інших пошкоджень шин, а також наявність сторонніх предметів у канавках протектора, між шинами здвоєних коліс. Із зазначеними несправностями та сторонніми предметами шини не допускаються до експлуатування (п. 3.5.2); перевіряють оглядом та простукуванням відповідність тиску повітря в шинах. З установленою графіком періодичністю вимірюють тиск у шинах (п. 3.5.4); перевіряють кріплення коліс оглядом, простукуванням, а в разі потреби затягуванням нарізних з`єднин і інших елементів (болти, гайки, клинці і таке інше) з використанням інструментів. Колеса з не відповідною вимогам виробника кількістю і конструкцією елементів кріплення, а також ослабленим затягом до експлуатування не допускаються (п. 3.5.6). Враховуючи наведене, обов`язок перевірки належного технічного стану транспортного засобу, у тому числі і стану коліс, покладався на власника транспортного засобу та його водія, який на час скоєння ДТП перебував за кермом. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як особи яка, спричинила ДТП, що підтверджується постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2019, була застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС», а спірна дорожньо-транспортна пригода є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача у порядку регресу виплаченого страхового відшкодування. Крім цього, відповідачем не спростовано, що дорожньо-транспортна пригода сталась з інших причин, а не внаслідок невиконання ним вимог п. 2.3 «а» Правил дорожнього руху, зокрема, апеляційним судом не встановлено недоліків утримання вулично-дорожньої мережі на місці пригоди. Про будь які інші обставини, які б могли спричинити пошкодження автомобіля та відрив колеса, відповідач суду не повідомляв. При цьому, сума страхових відшкодувань, які позивач здійснив на користь учасників дорожньо-транспортної пригоди на загальну суму 49 111,38 грн., доведена належними письмовими доказами та жодним чином не спростована відповідачем (а.с. 64-65). Згідно із пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до вимог ст. 376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу та спростовують висновки суду першої інстанції, які не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення необхідно скасувати та ухвалити нове рішення по суті спроу, яким позов задовольнити. Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання судових витрат. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2481,00 грн, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 3721,5 грн необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС». Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2022 року - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення сум страхового відшкодування задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у порядку регресу 49 111 (сорок дев`ять тисяч сто одинадцять) гривень 38 копійок страхового відшкодування. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2481,00 грн, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 3721,5 грн., а всього 6200 (шість тисяч двісті дві) гривень 50 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 травня 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк