Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/1469/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/1469/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (вх. № 472 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2023 у справі №917/1469/22, ухвалене суддею Ціленко В. А. у приміщенні Господарського суду Полтавської області в порядку спрощеного провадження, повний текст складено 27.01.2023, за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м. Львів, до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", м.Полтава, про стягнення 20954,00 грн ВСТАНОВИВ: Позивач Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про стягнення 20954,00 грн збитків завданих порушенням строків реєстрації податкової накладної на поставлені матеріальні цінності згідно договору поставки № 1182-ЗЭ від 29.12.2017. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.01.2023 у справі №917/1469/22 відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2023 у справі № 917/1469/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ "Полтавський турбомеханічний завод" на користь АТ "ДТЕК Західенерго" 20954,00 грн збитків, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн та 3722,00 грн. Водночас, заявник апеляційної скарги просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду на підставі частини 2 статті 256 ГПК України, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного судового рішення отримано позивачем 14.02.2023. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2023, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2023, зокрема, поновлено Акціонерному товариству "ДТЕК Західенерго" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2023 у справі № 917/1469/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (вх. № 472 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2023 у справі № 917/1469/22; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (вх. № 472 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2023 у справі № 917/1469/22 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи. Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, відповідно яких ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 про відкриття провадження у даній справі позивач отримав 13.04.2023, відповідач 04.04.2023. Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації заявником своїх процесуальних прав. Проте, станом на час винесення даної постанови заяви, відзив, клопотання від відповідача не надходили. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження. Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2017 між Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (Покупець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (Постачальник, відповідач) укладений договір №1182-ЗЄ, відповідно п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця нову продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, основне турбінне обладнання (в подальшому продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами у цьому Договорі та в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.12-19). Відповідно п. 1.2 Договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється у його власність. Умовами Договору поставки № 1182-ЗЭ від 29.12.2017 року визначено обов`язок відповідача, щодо належного складання та реєстрації податкових накладних (п. 4.3 Договору). На виконання Договору поставки № 1182-ЗЭ від 29.12.2017 року АТ "ДТЕК Західенерго" було перераховано АТ "Полтавський турбомеханічний завод" два авансові платежі на загальну суму 251 448,00 грн., а саме: 12.09.2018 платіжним дорученням №2117265603 на суму 125 724,00 (в тому числі ПДВ 20954,00 грн.) та 20.12.2018 платіжним дорученням №2117319474 на суму 125 724,00 (в тому числі ПДВ 20 954 грн.) (а.с. 21-22). В подальшому АТ "Полтавський турбомеханічний завод" на вказану суму поставило зазначену у Специфікації продукцію виробничо-технічного призначення, що підтверджується видатковими накладними № 8 та № 14 від 08.01.2019 року (а.с.23-24). АТ "Полтавський турбомеханічний завод" виписана податкова накладна № 1947 від 12.09.2018 на суму на суму 125 724,00 (в тому числі ПДВ 20954,00 грн.) та податкова накладна №5 від 08.01.2019 на суму 125 724,00 (в тому числі ПДВ 20954,00 грн.) (а.с. 25-26). Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" надіслало на адресу Акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" претензію від 14.12.2021 №82/1308 з приводу неналежної реєстрації податкової накладної №5 від 08.01.2019 на суму 125 724,00 (в тому числі ПДВ 20954,00 грн.), а саме не по першій події отримання авансу та з вимогами скласти накладу відповідно норм Податкового кодексу України (а.с.20). Не отримавши бажаного результату та посилаючись на те, що на перерахований покупцем 20.12.2018 аванс на суму 125 724,00 (в тому числі ПДВ 20954,00 грн.) постачальником виписана податкова накладна 08.01.2019 №5 з порушенням Податкового кодексу України (в частині складання та реєстрації податкової накладної не по першій події відповідно п.187.1 ст.187 ПК України), АТ "ДТЕК Західенерго" звернулось у листопаді 2022 до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило суд стягнути з АТ "Полтавський турбомеханічний завод" 20954,00 грн збитків. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що порушення відповідачем строків реєстрації податкової накладної №5 від 08.01.2019 на поставлені матеріальні цінності згідно договору поставки № 1182-ЗЭ від 29.12.2017, позбавило права позивача включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, у зв`язку із чим позивач поніс збитки. У відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, зазначив, що не ухилявся від визначеного податковим законодавством обов`язку з реєстрації податкових накладних та про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками. Також зазначив сплив строків позовної давності. (а.с.43-46). 23.01.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.56-57). Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 11, 712, 655 ЦК України, ст. 187, 201 Податкового кодексу України мотивоване тим, що з моменту реєстрації податкової накладної № 5 від 08.01.2019 року, Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" не було позбавлене права включити суму 20 954,00 грн. ПДВ до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому була зареєстрована податкова накладна, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів. Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме не тільки протиправної поведінки чи безвідповідальності особи, а і її вини, шкідливого результату та причинного зв`язку між такою поведінкою і збитками. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено норми Податкового кодексу України щодо реєстрації податкової накладної, разом з тим це ніяк не порушило права позивача. До суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість отримання податкового кредиту саме із-за протиправної поведінки постачальника товару. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом при неповно з`ясованих обставинах справи, що мають значення для справи, рішення прийнято за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та при неправильному застосуванні норми матеріального права. Апелянт зазначив, що відповідачем допущено насамперед порушення порядку складання податкової накладної, а саме на перерахований 20.12.2018 позивачем аванс в сумі 125 724,00грн. в т.ч. ПДВ - 20 954,00грн. відповідач мав зареєструвати податкову накладну по першій події - сплати авансу, отже датою складання податкової накладної мало бути - 20.12.2018 року. Оскільки відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не склав податкову накладну датою отримання авансу, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 20 954,00 грн., яка фактично є збитками позивача. З огляду на викладене, скаржник зазначив, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належно скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на цю суму. Зазначив про дотримання строків позовної давності. Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване рішення суду, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне. Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до пункту 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 201.7. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Згідно пункту 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Отже, чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому з огляду на положення ст.201 ПК України, саме на АТ "Полтавський турбомеханічний завод" (як постачальника за Договором) був покладений обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту (подібні висновки узгоджуються із паровою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18). Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних. Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч.1 ст.611 ЦК є порушення зобов`язання. Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення. Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18. Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 (на яку посилається скаржник), від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 (на яку посилається скаржник), Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18 (на яку посилається скаржник), від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22 (стосується коригування відповідачем суми ПДВ). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується апеляційним розглядом, за поставлений товар згідно видаткових накладних № 8 та № 14 від 08.01.2019 року, АТ "ДТЕК Західенерго" були здійснені два авансові платежі на рахунок відповідача 12.09.2018 року та 20.12.2018 року всього на суму 251448 грн. Отже відповідач, на вимогу п. 201.1. ст. 201 ПК України, зобов`язаний був скласти податкові накладні на дату виникнення податкових зобов`язань (в даному випадку - дата зарахування коштів від покупця) в електронній формі та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін. АТ "Полтавський турбомеханічний завод" були складені дві податкові накладні від 12.09.2018 № 1947 на суму 125 724,00 (в тому числі ПДВ 20954,00 грн.) та від 08.01.2019 №5 на суму на суму 125 724,00 (в тому числі ПДВ 20954,00 грн.). Таким чином на суму передоплати, сплачену позивачем 20.12.2018, відповідачем була складена податкова накладна 08.01.2019 року за №5 (датою поставки товару). Зазначена податкова накладна №5 від 08.01.2019 року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується сторонами по справі, а доказів зворотного матеріали не містять. Вказане свідчить про те, що відповідач виконав встановлений Податковим кодексом України обов`язок щодо реєстрації податкової накладної, проте з порушенням вимог пункту 187.1 ст. 187 ПК України, а саме не датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів за першою подією (датою зарахування коштів від покупця). Як стверджує апелянт, вказане позбавило Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" отримати податковий кредит в сумі 20 954,00 грн. ПДВ, та скористатися правом на зменшення податкових зобов`язань. Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. Матеріали справи не містять рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 08.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, оскільки відповідачем було зареєстровано податкову накладну від 08.01.2019 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач не був позбавлений права включити у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманої податкової накладної, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної. На підставі вищевикладеного та з врахуванням положень податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ за зареєстрованою податкової накладною №5 від 08.01.2019. Вказане свідчить про цілком обґрунтований висновок суду першої інстанції, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість отримання податкового кредиту саме із-за протиправної поведінки постачальника товару. Посилання ж апелянта в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №917/877/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.209 у справі №908/1568/18 (на які також посилається суд апеляційної інстанції в даній постанові) не спростовують висновків суду, оскільки стосуються обставин справи, в яких сторона взагалі не виконала встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. В даному випадку позивачем не доведено, що складання та реєстрація податкової накладної в наступному місяці від дня внесення на рахунок відповідача передоплати призвело до наявності збитків, отже позивачем не доведено наявність порушення його прав. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України). Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За наведених вище обставин та враховуючи приписи податкового законодавства, позивачем по справі не доведено наявність в даному випадку заподіяння збитків, спричинених неналежним складенням та реєстрацією відповідачем податкової накладної. Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (вх. № 472 П/2) без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2023 у справі №917/1469/22 - без змін. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2023 у справі №917/1469/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 19.05.2023. Головуючий суддя В.О. Фоміна Суддя О.О. Крестьянінов Суддя О.В. Шевель