Постанова Західний апеляційний господарський суд № 907/62/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" травня 2023 р. Справа №907/62/22 м. Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових сплавів за № 14/2 від 14.10.2022 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2022 суддя: Лучко Р.М. м.Ужгород, повний текст рішення складено 15.09.2022 за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових сплавів, м. Запоріжжя до відповідача фізичної особи підприємця Микуланинця Олександра Васильовича, м. Мукачево Закарпатської області про стягнення 62123,51 грн. збитків та за зустрічним позовом фізичної особи підприємця Микуланинця Олександра Васильовича, м. Мукачево Закарпатської області до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових сплавів, м. Запоріжжя про стягнення 51855,44 грн. заборгованості ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. 27.01.2022 товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових сплавів (надалі ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи підприємця Микуланинця Олександра Васильовича (надалі ФОП Микуланинця О.В.) про відшкодування збитків завданих втратою відповідачем вантажу під час перевезення згідно договору №170/20 від 03.12.2020 транспортно експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору №170/20 від 03.12.2020 відповідач здійснив перевезення вантажу на замовлення позивача. Під час приймання вантажу замовником (позивачем) виявлено нестачу вантажу на суму 62 123,51 грн. (нестача 290 кг вантажу міді у бегах). Враховуючи те, що відповідач (виконавець) є особою відповідальною за втрату вантажу, позивачем подано вищезазначений позов. Правовою підставою позову зазначає ст.ст. 224, 225, 308, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 909, 924 Цивільного кодексу України. 21.02.2022 ФОП Микуланинець О.В. звернувся до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до відповідача ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів про стягнення 51 855,44 грн. Зустрічний позов мотивовано тим, що ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів належним чином не виконало умови договору та заяви на перевезення вантажу в частині оплати вартості послуг. Правовою підставою зустрічного позову зазначає ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 901, 903, 929, 931 Цивільного кодексу України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2022 в задоволенні первісного позову ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів до ФОП Микуланинця О.В. про стягнення 62 123,51 грн. збитків відмовлено в зв`язку з недоведеністю позовних вимог. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обставин, які підтверджують вину відповідача щодо завданих позивачу збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з їх відшкодування. Зустрічні позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів на користь ФОП Микуланинця О.В. 51 855,44 грн. заборгованості в зв`язку з неналежним виконанням товариством умов договору та заяви на перевезення вантажу щодо оплати вартості послуг. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в первісний позов задоволити та відмовити в задоволенні зустрічного позову з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач за первісним позовом зазначає, що: -акт огляду напівпричепа Kogel, д.н.з. НОМЕР_1 від 12.11.2021 є неналежним доказом в справі; -місцевим господарським судом не надано оцінку тому, що підписавши товарно-транспортну накладну водій перевізника погодився та підтвердив зазначену в ній вагу вантажу; -в розумінні положень абз. 5 п. 4.4. договору в замовника відсутній обов`язок здійснювати розрахунок за надані послуги перевезення до дати фактичної сплати виконавцем штрафних санкцій за порушення ним умов договору. Узагальнені заперечення відповідача за первісним позовом. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач за первісним позовом зазначає: -вантаж водієм відповідача від вантажовідправника приймався згідно заявки № 3 від 25.01.2021 до договору № 170/20 від 03.12.2020 за загальною кількістю бегів, з урахуванням позначення ваги на кожному з них. Будь-якої іншої можливості встановити об`єм завантаженого у водія не було. Всього було завантажено 20 бегів, що відповідає відомостям, внесеним у CMR накладну № 436249; -відповідно до заявки № 3 від 25.10.2021 у представників замовника відсутні претензії до цілісності пломби, чи порушення перевізником своїх обов`язків у цій частині; -за змістом укладеного між сторонами договору не визначено обов`язку для водія перевізника проводити зважування завантаженого вантажу, а також враховуючи характер пакування товару (беги), виключається відповідальність виконавця за невідповідність ваги товару, оскільки звірення вантажу проводилось за кількістю бегів (а не вагою), як було зазначено у заявці; -ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» не доведено факту вчинення ФОП Микуланинець О.В. господарського правопорушення, а саме - не доведено факту, що часткова втрата вантажу відбулась під час виконання ним визначеного умовами договору зобов`язання, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача. У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається. 03.12.2020 ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів (замовник) та ФОП Микуланинцем О.В. (виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №170/20 (надалі оговір) предметом якого є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, які надаються виконавцем замовнику в інтересах замовника з метою транспортування вантажу в міжміському та міжнародному сполученні (п. 1.1. договору). Згідно з п.1.2. договору умови надання транспортно-експедиційних послуг (час надання автотранспорту під завантаження. маршрут перевезення, пункт призначення, вантажоодержувач, вантажовідправник, термін поставки. Вартість перевезення та інше) визначаються в заявці про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, яка є невід`ємною частиною цього договору, зразок яких наводиться в додатках до договору. Відповідно до п.1.4. договору конкретні умови по кожному перевезенню узгоджуються сторонами в заявці про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (надалі заявка). Згідно з п. 1.5. договору перевезення здійснюється згідно умов цього договору, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та інших чинних нормативно-правових актів України. Згідно з п.п. 3.1., 3.3. договору ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), узгоджуються додатково до початку кожного перевезення /групи перевезень/ і зазначаються у заявці. Плата за транспортно-експедиційні послуги здійснюється Замовником у безготівковій формі в національній валюті України гривні. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником на поточний рахунок виконавця протягом 14 банківських днів після надання Виконавцем оформлених належним чином оригіналів документів (рахунку, акту здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою одержувача/відправника про отримання вантажу, заявки), якщо інші умови оплати не визначені в Заявці на конкретне перевезення (п. 3.5. Договору). Відповідно до умов договору сторонами укладено заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №3 від 25.10.2021, за змістом якої відповідач узяв на себе зобов`язання по перевезенню вантажу міді у бегах, вагою 22 тони за маршрутом Кошице (Словацька Республіка) (Вантажовідправник КМ Group spol s.r.o.) Запоріжжя (Україна) (Вантажоотримувач ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів). У зазначеній заявці було погоджено, зокрема, обов`язки виконавця надати для перевезення справний автомобіль, безпосередньо після митного оформлення вантажу слідувати по вказаному в заяві маршруту та визначено, що після закінчення завантаження автомобіль буде опломбовано пломбою. Відсутність пломби можлива\тільки за наявності Акту митного огляду з мокрою печаткою та підписом представника митниці. При відсутності вищезазначеної пломби або Акту митного огляду, недостача вантажу буде сплачена експедитором на підставі підписаного водієм Акту прийому-передачі у місці завантаження (п.п. 2, 4, 5 п. 21 заяви). Згідно з пунктами 16, 17 заявки сторонами визначено суму фрахту (вартість послуг з перевезення) в розмірі 1700 Євро по курсу НБУ на день завантаження, які повинні бути сплачені замовником виконавцю в безготівковому порядку впродовж 14 банківських днів після розвантаження та отримання оригіналів документів. Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 436249 від 29.10.2021 (надалі ТТН) ФОП Микуланинець О.В. 29.10.2021 в місті Кошице (Словацька Республіка) прийняв до перевезення 20 великих бегів (мішків) мідного брухту вагою брутто 22060 кг (в тому числі 60 кг вага упаковки). Відповідно до зазначеного в розділах 6-9 ТТН перевозиться вантаж, який містить не менше 95% від маси брутто. Згідно з вказівками замовника, що визначені в п.п. 5 п. 21 заяви, автомобіль виконавця після завантаження було опломбовано пломбою №435605, про що свідчить розділ 13 ТТН. Як вбачається з розділу 24 ТТН 05.11.2021 виконавцем (перевізником) було доставлено вантаж замовнику, проте за результатами прийому товару працівниками останнього за участю водія перевізника складено Акт про невідповідність від 05.11.2021, відповідно до якого в процесі приймання виявлено невідповідність фактичної кількості товару з кількістю, що зазначена в товаросупровідних документах. Встановлено, що згідно з СМR № 436249 вантажовідправник відвантажив лом мідний маса брутто 22060 кг, маса нетто 22000 кг, маса упаковки 60 кг. При прийманні товару встановлено фактичну вагу маса брутто 21770 кг, маса нетто 21710 кг, маса упаковки 60 кг. Невідповідність ваги товару на 290 кг. Відповідно до п. 4.5. договору за збитки, заподіяні при перевезенні вантажу з вини виконавця останній відповідає у разі втрати або недостачі вантажу у розмірі вартості втраченого вантажу або вантажу, що недостає. У зв`язку з виявленою невідповідністю, замовник надіслав виконавцю претензію №197 від 10.11.2021 про сплату нарахованих в порядку п. 4.5. договору збитків в розмірі 62 123,51 грн., що на дату приймання вантажу є еквівалентом 2051,31 Євро за офіційним курсом НБУ. У відповіді на претензію від 22.11.2021 виконавець зазначив, що відхиляє вимоги замовника, оскільки вантаж опломбовано вантажовідправником та замовником встановлено відсутність пошкодження пломби. Також, виконавець зазначив, що вантаж доставлено водієм перевізника у тій же кількості, що й було завантажено, що виключає покладення на перевізника відповідальності за втрату вантажу. Оскільки замовник не оплатив надані виконавцем послуги, 24.12.2021 виконавець надіслав останньому претензію про сплату вартості наданих послуг перевезення вантажу в розмірі 51 855,44 грн. Згідно з відповіддю на претензію №6/1 від 10.01.2022 замовник повідомив виконавця, що згідно з абз. 5 п. 4.4. договору у нього відсутній обов`язок здійснювати розрахунок за надані послуги перевезення до дати фактичної сплати виконавцем штрафних санкцій за порушення ним умов договору. Надіслані виконавцем замовнику рахунок №55/1М від 29.10.2021 та Акт здачі приймання робіт (надання послуг) від 01.11.2021 (отримано ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» 22.11.2021) не підписано та не оплачено замовником. При винесенні постанови апеляційний господарський суд виходить з наступного. Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону або договору. Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторін договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення. Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом. Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. За приписами частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Статтею 617 ЦК України унормовано особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику. Відповідне положення щодо відповідальності Виконавця перед Замовником у разі втрати або недостачі вантажу лише за наявності вини самого Виконавця визначено й в п. 4.5. договору. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом/ Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. За змістом статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) (Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів») (надалі Конвенція) перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Приписами п.п. 1,2 ст. 18 Конвенції визначено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику. Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов`язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків. Відповідно до п. 4 ст. 17 Конвенції за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного зокрема з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць (п.п. е) п. 4 ст. 17 Конвенції). Враховуючи приписи статей 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) (Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів») у співвідношенні із статтями 22, 611, 623, глави 64 (Перевезення) Цивільного кодексу України, статтями 224, 225, глави 32 (Правове регулювання перевезення вантажів) Господарського кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку та вини. З аналізу Конвенції, глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 Цивільного кодексу України вбачається, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Перевізник звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам (внаслідок дій або недогляду відправника вантажу, особливих природних властивостей перевезеного вантажу, внаслідок інструкцій замовника перевезення, дефекту вантажу, недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, й інших обставин, передбачених законом). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Цивільний та Господарський кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Нормами вказаної Конвенції саме на перевізника покладається тягар ужиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення і відповідальності за їх невиконання. Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало. За приписами ст. 25 Конвенції, у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті

23. Розмір компенсації не може перевищувати: а) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу; б) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою. Якщо, відповідно до положень Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції). Обов`язки перевізника під час прийняття товару до перевезення визначені в п. 1 ст. 8 Конвенції та полягають в обов`язку перевірити вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування, нумерації місць та перевірити зовнішній стан вантажу і його упаковки. При цьому, право вимоги перевірки ваги брутто, який приймається до перевезення перевізником, належить Вантажовідправнику (п. 3 ст. 8 Конвенції). Умовами укладеної між сторонами заявки також не визначено обов`язок виконавця (перевізника) здійснювати перевірку ваги вантажу, який завантажується. При цьому, сторонами погоджено, що після закінчення завантаження автомобіль Перевізника буде опломбовано пломбою. Відсутність пломби можлива тільки за наявності Акту митного огляду з мокрою печаткою та підписом представника митниці. При відсутності вищезазначеної пломби або Акту митного огляду, недостача вантажу буде сплачена експедитором на підставі підписаного водієм Акту прийому-передачі у місці завантаження (п. 5 розділу 21 заявки). Відповідно до акту про невідповідність від 05.11.2021 не встановлено відсутність чи порушення цілісності встановленої на автотранспорті виконавця після завантаження пломби №435605 чи пошкодження упаковки вантажу (великих бегів), або відсутність певної кількості бегів, позаяк відповідні відомості до акту не внесені. Навпаки, зі змісту акту про невідповідність від 05.11.2021 вбачається, що вага упаковки товару на момент завантаження - 60 кг відповідає вазі упаковки на час його вивантаження, а сторонами в судовому засіданні підтверджується, що кількість мішків (бегів), в яких доставлено вантаж замовнику за товарно-транспортною накладною СMR №436249 відповідає визначеній сторонами в заявці 20 великих бегів. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати втраченою частину вантажу, оскільки автомобіль виконавця опломбовано пломбою №435605, відсутні докази пошкодження/відсутності пломби на час прийняття вантажу замовником та докази пошкодження упаковки вантажу (великих бегів (мішків). Крім цього, відповідно до складеного працівниками виконавця акту огляду напівпричепа Kogel, д.н.з. НОМЕР_1 від 12.11.2021, яким здійснювалося перевезення вантажу замовнику, встановлено, що за умови пломбування дверей спеціалізованого напівпричепа, неможливо вивантажити вантаж без пошкодження пломби або конструктивним елементам кузова напівпричепа. При цьому посилання апелянта на неналежність акту огляду від 12.11.2021 апеляційним судом відхиляються, оскільки такий акт хоч і складений в односторонньому порядку перевізником, проте підтверджує відсутність доступу сторонніх осіб до опломбованого вантажу замовника без пошкодження відповідної пломби чи конструкції напівпричепа. Також, суд зазначає, що замовником не надано будь-яких доказів на спростування зазначеної в акті обставини, не проведено самостійного огляду даного напівпричепа/його аналогів зі спростуванням неможливості здійснити доступ до вантажу, окрім як через двері, які були опломбовані. Таким чином апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність відповідальності перевізника за недостачу ваги отриманого вантажу, оскільки замовником не доведено самого факту недостачі, яка виникла під час перевезення такого вантажу. Посилання апелянта на те, що підписавши товарно-транспортну накладну водій перевізника погодився та підтвердив зазначену в ній вагу вантажу спростовуються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази зважування вантажу перед його завантаженням в автомобіль перевізника вантажовідправником, чи докази перевірки ваги брутто вантажу перевізником на вимогу вантажовідправника в розумінні п. 3 ст. 8 Конвенції. Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (п. 2 ст. 9 Конвенції). Відомостями відповідної вантажної накладної беззаперечно підтверджується (за відсутності застережень перевізника) належний стан вантажу, його упаковки та відповідність кількості вантажних місць, їх маркування та нумерації на момент завантаження. При цьому, зазначена в такій накладній вага вантажу за відсутності доказів зважування вантажу вантажовідправником або перевізником на вимогу вантажовідправника, відповідно до зазначених вище положень ст.ст. 8, 9 Конвенції може бути спростована перевізником. За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність відповідальності виконавця за договором з тих підстав, що вантаж опломбовано після завантаження, замовником не доведено відсутності/пошкодження пломби, в накладній зазначено, що вміст вантажу в обсязі не менше 95% ваги брутто. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні первісного позову, оскільки позивачем не доведено обставин, які підтверджують вину відповідача щодо завданих позивачу збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частини перша статті 526 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Оплатність за договором транспортного експедирування визначена в ст. 931 ЦК України за якою розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтею 920 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Судами встановлено, що виконавець належним чином виконав свій обов`язок за договором № 170/20 від 03.12.2020 та заявкою №3 від 25.10.2021 щодо поставки товару (вантажу) за маршрутом Кошице (Словацька Республіка) (Вантажовідправник КМ Group spol s.r.o.) Запоріжжя (Україна) (Вантажоотримувач - ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів), що підтверджується міжнародною товарно транспортною накладною CMR №436249 від 29.10.2021. Проте, ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів належним чином не виконало договірні зобов`язання в частині оплати вартості перевезення у зв`язку з чим у замовника виникла заборгованість в розмірі 51 855,44 грн. Посилання апелянта на положення абз. 5 п. 4.4. договору щодо відсутності в нього обов`язку здійснювати розрахунок за надані послуги перевезення до дати фактичної сплати виконавцем штрафних санкцій за порушення ним умов договору спростовуються, оскільки спірні правовідносини між сторонами пов`язані з нарахуванням ТОВ Запорізький завод кольорових сплавів збитків, завданих нестачею вантажу, а не штрафних санкцій за договором. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення із замовника на користь виконавця 51 855,44 грн. заборгованості. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Заперечення відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин справи та його правильні висновки, тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2022 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене па підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону No132-1X від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 7 443,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №541 від 13.10.2022. Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» за № 14/2 від 14.10.2022 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2022 у справі № 907/62/22 - залишити без змін. Судовий збір в розмірі 7 443,00 грн. покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня П прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня ї проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий-суддя Бойко С.М. Судді Бонк Т.Б. Якімець Г.Г.