Ухвала КЦС ВС № 161/2310/21

Ухвала 17 травня 2023 року м. Київ справа № 161/2310/21 провадження № 61-3148ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства «Сетам» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року Державне підприємство «Сетам» (далі ДП ? «Сетам») звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за зберігання майна за період з 21 травня 2019 року по 01 лютого 2021 року у розмірі 110 350,00 грн, 3% річних у розмірі 5 641,00 грн, втрати від інфляції у розмірі 5 383,23 грн, а також витрати по сплаті судового збору. У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала суду зустрічний позов до ДП «Сетам» про зобов`язання зберігача повернути майно. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2022 року, залишеною постановою Волинського апеляційного суду від 24 січня 2023 року без змін, відмовлено у прийнятті до спільного розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДП «Сетам» витрати по зберіганню майна за період з 21 травня 2019 року по 29 липня 2020 року у розмірі 87 200,00 грн, 3% річних у розмірі 3 124,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 299,28 грн та 1 713,62 грн судового збору. У решті позову відмовлено. Постановою Волинського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційні скарги ДП «Сетам» та ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2022 року в частині часткового задоволення позову змінено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДП «Сетам» витрати по зберіганню майна за період з 21 травня 2019 року по 29 липня 2020 року у розмірі 72 950,00 грн, 3% річних у розмірі 1 118,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 584,24 грн та 1 433,50 грн судового збору. У решті рішення суду залишено без змін. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень та залишено без руху касаційну скаргу. У квітні 2023 року заявник надав матеріали, яких достатньо для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за зберігання майна за період з 21 травня 2019 року по 01 лютого 2021 року у розмірі 110 350,00 грн, 3% річних у розмірі 5 641,00 грн, втрат від інфляції у розмірі 5 383,23 грн, в загальному розмірі ? 121 374,23 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства «Сетам» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко