Постанова КЦС ВС № 161/13862/21

Постанова Іменем України 10 травня 2023 року м. Київ справа № 161/13862/21 провадження № 61-617св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., за участю секретаря судового засідання - Бабійчук В. С., учасники справи: позивач - орган опіки та піклування Луцької міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , представник відповідача - Грибан Жанна Володимирівна , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Грибан Жанна Володимирівна, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 рокуу складі судді Філюк Т. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2021 року орган опіки та піклування Луцької міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звільнення від обов`язків опікуна. Позовну заяву мотивовано тим, що на первинному обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у службі у справах дітей Луцької міської ради перебуває малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина, яка позбавлена батьківського піклування (одинока мати дитини визнана недієздатною). Відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_2 призначено опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_1 . Після встановлення опіки малолітня проживала разом зі своїм опікуном у приватному будинку АДРЕСА_1 з усіма комунальними зручностями. У цьому будинку також проживає її недієздатна дочка ОСОБА_4 і інша дочка ОСОБА_5 з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сім`я опікуна ОСОБА_2 з вересня 2019 року до березня 2020 року перебували під соціальним супроводом Управління соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Працівники Служби у справах дітей Луцької міської ради неодноразово проводили профілактичну роботу з опікуном ОСОБА_2 та вказували їй на необхідність покращення санітарного стану житла. Позивач також зазначив, що 08 червня 2021 року на адресу Служби у справах дітей Луцької міської ради надійшло звернення від мешканців АДРЕСА_2 щодо неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків опікуна над її малолітньою онукою ОСОБА_1 . Під час обстеження умов проживання у будинку 09 червня 2021 року працівниками служби було встановлено, що умови проживання стали незадовільними, меблі, побутова техніка знаходяться в занедбаному стані, в помешканні розкидані речі, на ліжках брудна постільна білизна, у кімнатах важке повітря та безлад. Працівники служби зобов`язали опікуна ОСОБА_2 привести будинок та подвір`я у належний стан, однак відповідач належним чином не виконувала свої обов`язки щодо опіки над малолітньою дитиною. 19 липня 2021 року працівники національної поліції прибули до будинку відповідача і виявили, що малолітні діти самі зачинені в будинку, а дорослі пішли в невідомому напрямку. Виконавчим комітетом Луцької міської ради 21 липня 2021 року прийнято рішення, яким малолітня ОСОБА_1 була відібрана у опікуна ОСОБА_2 , а малолітній ОСОБА_6 був відібраний у матері ОСОБА_5 та направлені у КП «Волинський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки» Волинської обласної ради. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд звільнити ОСОБА_2 від обов`язків опікуна над малолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст оскаржуваних судових рішень Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, позов органу опіки і піклування Луцької міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від обов`язків опікуна над малолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 належним чином не виконує своїх обов`язків опікуна над малолітньою дитиною ОСОБА_1 , що підтверджується актами обстеження умов проживання від 09 та 24 червня 2021 року, рапортом працівника поліції від 19 липня 2021 року, заявою сусідки ОСОБА_10 , а тому її слід звільнити від обов`язків опікуна. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційну скаргу мотивовано тим, що надані позивачем докази (акти обстеження умов проживання від 09 та 24 червня 2021 року) не свідчать про існування загрози здоров`ю та розвитку малолітньої ОСОБА_1 . Стороною відповідача надано фотографії садиби родини ОСОБА_1 , з яких вбачається, що будинок прибрано, у ньому наявна нова побутова техніка, обладнано дитячу кімнату. Відповідач ставить під сумнів наведені у заяві ОСОБА_10 обставини щодо неналежного виконання нею обов`язків опікуна, оскільки остання мешкає на значній відстані від місця проживання відповідача, а тому їй не могли бути відомі такі обставини. Також відповідач вважає неналежним доказом рапорт працівника поліції від 19 липня 2021 року, оскільки його зміст не відповідає дійсності. Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 03 квітня 2013 року справу призначено до судового розгляду на 26 квітня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року вирішено провести розгляд справи з викликом учасників справи. Розгляд справи призначено на 10 травня 2023 року на 10 годину 00 хвилин у відкритому судовому засіданні. Позиція сторін у суді касаційної інстанції У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Пояснила, що вона належним чином виконує свої опікунські обов`язки відносно малолітньої ОСОБА_1 , дівчинка була завжди доглянута, для неї створено всі належні умови для проживання. Зазначила, що усі претензії органу опіки та піклування щодо неналежного виконання нею обов`язків опікуна зводяться до того, що 19 липня 2021 року вона залишила саму дитину вдома, у зв`язку із чим сусідка ОСОБА_14 викликала поліцію. Вважає такі претензії необґрунтованими, оскільки дитина залишилася вдома не сама, а із дорослою людиною, тіткою ОСОБА_5 , яка є мамою дитини ОСОБА_6,а виклик поліції сусідкою ОСОБА_14 пов`язує із неприязними відносинами між ними, які склалися внаслідок конфлікту на побутовому ґрунті. При цьому такий випадок мав разовий характер і був зумовлений відвідуванням відповідачем своєї дочки ОСОБА_4 - мати дитини ОСОБА_1 у лікарні. Посилається на те, що після відібрання органом опіки та піклування дитини вона постійно відвідувала дівчинку у КП «Волинський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки», однак на початку березня 2022 року у зв`язку із воєнними діями на території України комунальний заклад вивіз дітей до Польщі, а тому змоги бачитися з дитиною у неї немає. Наразі у будинку вона проживає разом із дочками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Спиртних напоїв не вживають, є доброзичливими, спокійними та урівноваженими людьми. Представник ОСОБА_2 адвокат Грибан Ж. В. у судовому засіданні пояснила, що довірителька належним чином виконує опікунські обов`язки відносно дитини ОСОБА_1 . Зазначила, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_2 від обов`язків опікуна над малолітньою ОСОБА_1 . Посилається на те, що підставою для звернення позивача до суду із цим позовом стала ситуація, яка склалася 19 липня 2021 року щодо виклику поліції та фіксацією її працівниками факту знаходження малолітньої ОСОБА_1 однієї вдома, однак вона не погоджується із наведеними обставинами, оскільки дитина перебувала з дорослою людиною та не у зачиненому будинку як зазначено у рапорті від 19 липня 2021 року. Складений працівниками поліції рапорт містить суперечності і не може бути покладено в основу мотивів задоволення позовних вимог. У судове засідання, призначене на 10 травня 2023 року, представник органу опіки та піклування Луцької міської ради не заявився, від позивача надійшла заява, в якій він просить проводити розгляд справи у відсутність його представника, у зв`язку із зайнятістю в іншій судовій справі та складністю переміщення в умовах воєнного стану. Просив залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що усі пояснення були надані ним в межах розгляду справи у судах попередніх інстанцій. Фактичні обставини справи, встановлені судами Матір малолітньої ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_4 визнана судом недієздатною особою на підставі рішення Луцького міського суду Волинської області від 30 жовтня 1998 року. Відомості про батька зазначено відповідно до частини першої статті 135 СК України (а. с. 7, 8). Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 02 жовтня 2019 року № 623-1 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_1 » малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. ОСОБА_2 призначено опікуном над її малолітньою онукою ОСОБА_1 (а. с. 6). 08 червня 2021 року ОСОБА_10 та ОСОБА_14 звернулись до начальника Служби в справах дітей Луцької міської ради, в якій повідомили, що протягом останнього часу спостерігають, що дітям загрожує небезпека в сім`ї ОСОБА_2 . Так, за адресою проживання опікуна постійно перебувають особи з сумнівною зовнішністю, в нетверезому стані, антисанітарія, в дітей відсутнє повноцінне харчування, присутні факти побиття дітей, нецензурна лексика, з дітьми не займаються в плані розумового розвитку (а. с. 10). 09 червня 2021 року працівники Служби у справах дітей Луцької міської ради з метою контролю умов проживання малолітньої дитини під опікою ОСОБА_1 провели обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт. В акті зазначено, що умови проживання дитини незадовільні, меблі та побутова техніка в занедбаному стані, брудні, в помешканні розкидані речі, на ліжках брудна постільна білизна, одяг розкиданий по будинку, на кухні брудний посуд. На час обстеження малолітні діти були неохайно одягнуті, памперс ОСОБА_1 потребував заміни. Працівниками служби у справах дітей зобов`язано опікуна ОСОБА_2 до 16 червня 2021 року привести будинок і подвір`я у належний стан. При повторному обстеженні умов проживання дитини 24 червня 2021 року працівники Служби у справах дітей Луцької міської ради встановили, що в будинку, де проживають малолітні діти, не прибрано, не застелені ліжка, розкиданий дитячий одяг, немитий посуд на кухні, підопічна малолітня дитина ОСОБА_1 нерозчесана, боса. За місцем проживання опікуна ОСОБА_2 і малолітніх дітей 19 липня 2021 року виїжджали працівники патрульної поліції і згідно з поданим ними рапортом малолітні діти перебувають в зачиненому будинку самі, їх баба ОСОБА_2 пішла в невідомому напрямку, зі слів сусідів встановлено, що діти постійно ходять з тілесними ушкодженнями, брудні і з неприємним запахом та ставали свідками як баба била дітей, а сусіди кілька разів боронили дітей від побиття (а. с. 5). Виконавчий комітет Луцької міської ради 21 липня 2021 року ухвалив рішення № 600-1 про відібрання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від його матері ОСОБА_5 і про відібрання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від опікуна ОСОБА_2 . Малолітніх дітей направлено до КП «Волинський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки» Волинської обласної ради. Підставою для прийняття відповідного рішення стала загрозлива ситуація для життя та здоров`я малолітніх дітей (а. с. 4). У серпні 2021 року начальник управління соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Луцької міської ради повідомив начальника служби у справах дітей про те, що сім`я ОСОБА_2 з 13 вересня 2019 року до 13 березня 2020 року перебувала під соціальним супроводом. Спеціалісти управління неодноразово проводили соціально-профілактичну роботу щодо підвищення виховного потенціалу сім`ї. Усім членам сім`ї постійно надавалися рекомендації щодо розвитку та догляду дітей, створення належних умов проживання. Після завершення соціального супроводу сім`я постійно перебувала на контролі в управління соціальних служб. Опікун ОСОБА_2 недостатньо часу приділяє малолітній ОСОБА_1 і її всебічному розвитку, дівчинка не розмовляє, не наслідує поведінку дорослих, не виявляє емоційні стани (симпатія, сміх, плач). Дівчинка постійно мала неохайний вигляд, одяг не за розміром, часто брудний. Під час здійснення оцінки потреб сім`ї виявлені незадовільні умови проживання, дитині не облаштовано місце для сну та гри. ОСОБА_2 належним чином не виконує свої опікунські обов`язки стосовно малолітньої дитини ОСОБА_1 , у зв`язку з чим службі у справах дітей рекомендовано розглянути питання про доцільність продовження опіки (а. с. 58).

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Конституція України забороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (статті 32), та проголошує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51). У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2018 року у справі «Лазоріва проти України» основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів. Додатково можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній «повазі» до сімейного та/або приватного життя. Проте межі між позитивними та негативними обов`язками держави за цим положенням не можна визначити з достатньою точністю. Застосовні принципи, тим не менш, є подібними. У обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства у цілому, при цьому певне значення мають цілі другого пункту статті

8. У обох контекстах держава користується певною свободою розсуду. Згідно зі статтею 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, особи, які позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси якої суперечать інтересам дитини (стаття 244 СК України). Статтею 249 СК України передбачено, що опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування. Відповідно до статей 250, 251 СК України опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених ЦК України. Особа може бути звільнена від обов`язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування. За змістом частини четвертої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Згідно зі статтями 67, 69 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, також опікун малолітньої та неповнолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Відповідно до статті 75 ЦК України за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України). Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивач довів належними та достатніми доказами факт невиконання відповідачем опікунських обовязків стосовно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому суд взяв до ували лише аргументи та докази позивача, зокрема акти Служби у справах дітей Луцької міської радивід 09 та 24 червня 2021 року, рапорт працівника поліції від 19 липня 2021 року, заяву сусідки ОСОБА_10 . Разом з тим жодних мотивів відхилення доводів відповідача та наданих нею доказів, зокрема фотографій садиби родини ОСОБА_1 , наданих до суду першої інстанції як доказ належних умов для проживання дитини 02 вересня 2021 року. Ці докази містять дані, що у будинку наявна нова побутова техніка (холодильник, микрохвильова піч, встановлені бойлер та котел, наявний плазмовий телевізор), у будинку прибрано, побутова техніка у доглянутому стані, обладнана дитяча кімната дітей, є іграшки, тобто у будинку створені належні умови для проживання дитини. Допитані у суді першої інстанції свідки зі сторони відповідача ОСОБА_18 та ОСОБА_19 стверджували, що баба малолітньої дитини ОСОБА_2 належним чином виконує свої опікунські обов`язки, дитина завжди доглянута, у будинку охайно, дитину саму не залишає, алкогольні напої не вживає, однак суд першої інстанції не надав жодної оцінки цим доказам, на що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, також уваги на звернув. Також суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам відповідача, викладеним у апеляційній скарзі, зокрема про те, що надані позивачем докази не свідчать про неналежне виконання нею опікунських обов`язків, оскільки ґрунтуються на припущеннях, а наявна у матеріалах справи заява ОСОБА_10 , яка є сторонньою особою та не була допитана судом у якості свідка, не є допустимим доказом, чим допустив порушення вимог підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України. При вирішенні спору судом апеляційної інстанції не було враховано, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин щодо звільнення рідної баби від опіки над онукою, тому неповне з`ясування обставин справи, ненадання відповіді на усі доводи відповідача, а тим більше відсутність мотивів відхилення представлених стороною відповідача доказів, є недопустимим порушенням норм процесуального права та суперечить інтересам дитини. Дійшовши висновку про невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків як опікуна та порушення прав підопічної ОСОБА_1 , суд оцінив надані позивачем докази за період з 08 червня до 19 липня 2021 року, що складає невеликий проміжок часу і не з`ясував, чи дбала опікун про догляд, розвиток підопічної в інший період часу, зокрема з жовтня 2019 року до червня 2021 року. Крім того, суд не звернув уваги на те, що складений працівником поліції Трофимюк А. Б. рапорт від 19 липня 2021 року містить суперечності, зокрема у ньому зазначено, що дитина знаходилася сама зачинена у будинку, хоча у цьому ж рапорті містяться відомості про те, що поряд з будинком була ще тітка дитини ОСОБА_20 , тобто дитина була не сама, а із дорослою людиною. Допитаний у суді першої інстанції в якості свідка працівник поліції ОСОБА_21 , що був присутній під час події 19 липня 2021 року, показав, що будинок був відчинений із заднього двору і працівники поліції разом із працівниками соціальної служби безперешкодно увійшли у цей будинок і побачили перелякану дитину, тобто з показань свідка вбачається, що будинок був відчинений, тоді як у рапорті зазначено про те, що дитина була сама у зачиненому будинку. При цьому свідок зазначив, що тітка ОСОБА_5 намагалася перешкодити їм у відібранні дитини, пояснюючи, що вона перебуває під її наглядом, отже дитина була не сама. Суд вважає, що переляканий стан дитини при появі у будинку сторонніх для неї осіб є нормальною реакцією і таке не може свідчити про обставини щодо неналежного виконання бабою опікунських обов`язків. Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 89 ЦПК України, не надав оцінки кожному доказу окремо, не мотивував відхилення наданих відповідачем доказів, тобто не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до цього ж суду. Оскільки суд апеляційної інстанції, належним чином не з`ясував та не встановив неналежне виконання відповідачем опікунських обов`язків, а Верховний Суд, діючи в межах повноважень, установлених ЦПК України, не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, що позбавляє його можливості ухвалити нове рішення у справі. Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Грибан Жанна Володимирівна, задовольнити частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович