Постанова Тернопільський апеляційний суд № 605/271/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 605/271/22Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О. Провадження № 22-ц/817/485/23 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 травня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 605/271/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 02 березня 2023 року (ухвалене суддею Горуцом Р.О.) в справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 28.12.2020 року сторони уклали Оферту на укладення угоди про надання кредиту №501286491, відповідно до якої позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит в сумі 120000.00 грн. Позивач, відповідно до договору, свої зобов`язання виконав повністю, надавши відповідачеві кредит у вищевказаній сумі. Однак, відповідач, в порушення вимог договору, свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 14.07.2022 року виникла заборгованість в сумі 136633.30 грн., яка складається з тіла кредиту 90814.55 грн., процентів 45818.75 грн. У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 28.12.2020 року в сумі 136633.30 грн., а також вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 02.03.2023 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ «Сенс Банк» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_2 , підписуючи оферту електронним підписом, підтвердив отримання всієї інформації про умови кредитування. Відповідно п.п.1, 2 умов вищевказаного договору сума кредиту складає 120000.00 грн., процентна ставка 38.99% річних строком дії до 28.12.2025 року. Кредит надано для власних потреб. Спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 . На думку апелянта, він свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит. Вказана обставина стороною відповідача не оспорюється, а навпаки підтверджується отримання коштів боржником, оскільки є беззаперечні докази оплати ним заборгованості по кредиту, що жодними іншими доказами не спростовано. У зв`язку з викладеним просить рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 02.03.2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат. Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 28.12.2020 року ОСОБА_2 надав АТ «Альфа-Банк» оферту на укладення угоди про надання кредиту №501286491 на підставі Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який укладений між ОСОБА_2 та Банком (а.с.100). Відповідно п.п.1, 2 умов оферти, сума кредиту складає 120000.00 грн., процентна ставка 38.99% річних, строком дії до 28.12.2025 року. Кредит надається для власних потреб. Спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 . В оферті зазначено, що підписуючи цей документ електронним підписом, ОСОБА_2 свідчить про отримання всієї інформації про умови кредитування. У цей же день, АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_2 на укладення угоди про надання кредиту №501286491, шляхом надання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №501286491 (а.с.101). Відповідно до п.3 умов акцепту, кредит надається позичальнику для власних потреб. Розмір 120000.00 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до виписки АТ «Альфа-Банк» по особовим рахункам з 28.12.2020 року по 14.07.2022 року вбачається, що перерахування коштів в сумі 120000 грн. надійшло від платника ОСОБА_2 НОМЕР_2 до отримувача ОСОБА_2 НОМЕР_3 про надання кредиту за кредитним договором №501286491 від 28.12.2020 року (а.с.22). Із вказаної виписки також вбачається, що відповідач використовував надані йому кредитні кошти та частково повертав отримані кошти. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №501286491 від 28.12.2020 року (а.с.21) у відповідача виникла прострочена заборгованість, яка станом на 14.07.2022 складає 136633.30 грн., з яких: - тіло кредиту 90814.55 грн.; - проценти 45818.75 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За положенням ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Звертаючись до суду із даним позовом AT «Сенс Банк» зазначив, що кредитний договір №501286491 від 28.12.2020 укладений з ОСОБА_2 в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до статті 640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Судом першої інстанції правильно встановлено, що з оферти на укладення угоди про надання кредиту №501286491 від 28.12.2020 року не вбачається за можливе встановити волевиявлення ОСОБА_2 на надання такої оферти, оскільки документ не містить електронного підпису ОСОБА_2 , який є обов`язковим реквізитом електронного документа. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_2 засвідчив підписом оферту на укладення угоди про надання кредиту №501286491 від 28.12.2020 року шляхом накладення електронного підпису або електронного цифрового підпису, чи електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чи аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису). Колегія суддів критично оцінює посилання АТ «Сенс Банк» на те, що в оферті №501286491 від 28.12.2020 року зазначено «підписанням електронним підписом цієї Оферти, свідчить про отримання всієї інформації про умови кредитування», окільки електронний підпис ОСОБА_2 у документі відсутній. Також, судом досліджено виписки АТ «Альфа-Банк» по особовим рахункам з 28.12.2020 року по 14.07.2022 року, згідно яких перерахування коштів в сумі 120000 грн. надійшло від платника ОСОБА_2 НОМЕР_2 до отримувача ОСОБА_2 UA563003460000029092501286491 про надання кредиту за кредитним договором №501286491 від 28.12.2020 року. Однак, як вбачається з оферти та акцепту №501286491 від 28.12.2020 року, сторони визначили, що спосіб видачі кредиту - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 . З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено, що кредитні кошти за офертою № НОМЕР_4 від 28.12.2020 року надійшли на рахунок № НОМЕР_1 , а тому відсутні правові підстави вважати, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором №501286491 від 28.12.2020 року. Апеляційний суд враховує твердження ОСОБА_2 у заяві від 02.03.2023 року, яку подано до місцевого суду про те, що він будь-яких коштів не отримував, а тому позовні вимоги не визнає (а.с.181). Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що часткове погашення заборгованості по кредиту за договором №501286491 від 28.12.2020 року в сумі 39040.00 грн. не може бути свідченням конклюдентних дій та підтвердженням укладання угоди про надання кредиту. Доводи апелянта про те, що відповідачем не оспорюється надання йому кредитних коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки із змісту заяви ОСОБА_2 від 02.03.2023 року вбачається протилежне. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення. Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 02 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 10 травня 2023 року. Головуючий Судді