Постанова 4807 № 335/7876/22

Дата документу 17.05.2023 Справа № 335/7876/22 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 335/7876/22 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І. Провадження №22-ц/807/1081/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі по тексту ТОВ «ФК «Фінанс Інновація») та ОСОБА_1 був укладений Договір № 201219-15113-10, відповідно до якого ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (торгова марка «Monetka») надано відповідачу кредит у розмірі 4 750,00 грн, строком на 16 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Зазначив, що цей договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 09 березня 2021 о 19 год. 51 хв. 40 сек. ОСОБА_1 був підписаний Договір № 201219-15113-10 шляхом введення одноразового ідентифікатора 737618, який надсилався останньому повідомленням на мобільний номер телефону НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації, після чого кредитні кошти були відправленні останньому, що підтверджується чеком. 17 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги № 11/06/2021-Р/М-3 від 17 червня 2021 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року перейшло до нового кредитора. Позивач вказує, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по договору не виконав, у зв`язку із чим станом на 16 листопада 2022 року виникла заборгованість у розмірі 25 992,00 грн, яка складається з: 4 750,00 грн - заборгованості за кредитом; 1 292,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 09 березня 2021року по 10 квітня 2021 року (включно); 19 950,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 11 квітня 2021 року по 08 серпня 2021 року (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України. Не зважаючи взяті на себе зобов`язання, відповідач борг не повернув. В процесі розгляду заяви позивач подав акт прийняття-передачі робіт про додаткові витрати на правову допомогу, згідно даних якого вартість додатково наданих юридичних послуг у цій справі складає 9 000,00 грн. На підставі вищевикладеного, ТОВ «ФК «Ріальто» просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 25 992,00 грн, 9 000,00 грн на витрат з правової допомоги, а також розподілити судові витрати у розмірі 2 481,00 грн понесені позивачем при поданні позовної до суду першої інстанції. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за договором № 210309-21068-4 від 09 березня 2021 року у розмірі 6042,00 грн, з яких: 4750,00 грн - заборгованість за кредитом; 1292,00 грн - заборгованість по несплаченим процентам, за період з 09 березня 2021 року по 10 квітня 2021 року (включно). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. Компенсовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» судовий збір в розмірі 576,84 грн, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норми процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позову в повному обсязі та стягнути судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 підписавши з ТОВ «ФК «Фінанс інновація», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ріальто» Договір № 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року, погодився на умови кредитування, в тому числі сторони домовились, що процента ставка визначена в п. 3.3 цього договору нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 3.3 Договору за ставкою 3,5 % за кожен користування кредитом за період з 11 квітня 2021 року по 08 серпня 2021 року (включно) відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 19 950,00 грн. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, проте ОСОБА_1 зобов`язання за вищевказаним Договором не виконано. Вказані проценти стягуються за 2021 рік, тобто в період, коли положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджувався на відповідача. Витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн понесені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, а у розмірі 12 000,00 грн за складання та подання апеляційної скарги підтверджені належними доказами. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 отримав 05 травня 2023 року через свого представника, адвоката Тимошенко А.В., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, який також 28 квітня 2023 року ознайомився з матеріалами справи в приміщенні суду апеляційної інстанції (а.с.161-163). Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 мав достятньо часу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2023 року це 268 400,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік) з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684,00 грн (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 25 992,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про факт укладення договору № 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року, із запропонованими умовами ознайомився та погодився з ними, зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в сумі 6 042,00 грн, з яких: 4 750,00 грн - заборгованість за кредитом, 1 292,00 грн - заборгованість по несплаченим процентам, за період з 09 березня 2021 року по 10 квітня 2021 року (включно). Відмовляючи в задоволення позову ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь процентів за кредитним договором у розмірі 19 950,00 грн відповідно до п. 3.3 Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 11 квітня 2021 року по 08 серпня 2021 року (включно), суд першої інстанції виходив з того, що вони є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 3.3 договору чітко передбачено нарахування відсотків за підвищеною ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом, а не за кожен день прострочення, та у разі пролонгації договору. Отже, п. 3.3 кредитного договору не встановлено розмір процентної ставки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Стягуючи з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, суд виходив з обсягу наданих представником позивача адвокатом Руденком К.В. послуг, принципу співмірності та справедливості. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 09 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було укладено договір № 210309-24168-4, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 4 750,00 грн, строком на 16 днів, шляхом переказу на його платіжну картку, емітовану АТ «Перший український міжнародний банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту (а.с.19-21). Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://monetka.ua та підписаний кредитний договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Згідно із п. 1.2 Договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом 1,7 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 620,50 %) користування кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3 договору. Пунктом 1.3 Договору визначено, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 16 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.4 договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація», які розміщені на сайті monetka.ua. Згідно п. 1.5 договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1, що належить позичальнику. У відповідності до п. 2.3.4. договору позичальник має право здійснити оформлення продовження строку надання кредиту та строку дії договору, скориставшись одним з варіантів процедури продовження строку надання кредиту та дії договору, визначених у правилах. Відповідно пункту 2.4.1. договору позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути Кредит та сплатити проценти за його користування. Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3. Договору (з урахуванням пролонгації строку дії Договору) позичальник сплачує Товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1277,50 %) кредитом понад строк, зазначений в пункті 1.3. цього Договору. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті Договору, нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. (а.с.20). На підтвердження укладення кредитного договору № 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року позивачем надано послідовність укладення зазначеного договору, із якої вбачається, що 09 березня 2021 року о 19:46:26 позичальник здійснив введення даних по заяві та о 19:51:40 створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника; о 19:51:40 позичальнику відправлено sms повідомлення про погодження кредиту з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору; о 19:51:49 позичальником підписано одноразовим ідентифікатором 737618 кредитний договір та відправлено товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт); о 19:52:03 друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника та кредитні кошти перераховано на карту позичальника (а.с.25). Відповідно до Витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи http://monetka.ua ОСОБА_1 заповнена Анкета-заява на кредит № 782542 від 09 березня 2021 року на сайті із зазначенням суми кредиту 4 750,00 грн, строком на 16 днів, проценти за користування кредитом 2 584,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,7 від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, річна процента ставка 620,5 %, проценти за прострочення грошового зобов`язання 3,5 за кожен день неповернення кредиту, річна процентна ставка 1277,5 %, зазначено номер його мобільного телефону: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області 16 серпня 2007 року, платіжна картка позичальника на яку має бути перерахована сума кредиту: НОМЕР_1, банк, що випустив картку: АТ «Перший український банк», заяву заповнено 09 березня 2021 року о 19:46:26, підтверджено та оброблено договір о 19:51:49 (а.с.26-27). Відповідно до довідки ТОВ «Девеломпент інновейшин» від 11 листопада 2022 року за № 68564, адресована ТОВ «ФК «Ріальті», які повідомили, що смс-повідомлення від альфі-імені «Monetka» з текстом «Для підтвердження згоди з умовами Договору введіть 737618» було доставлено на номер НОМЕР_2 за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 09 березня 2021 року о 19:51:40 год. (а.с.28). Сторонами було погоджено графік розрахунку, з якого вбачається, що 25 березня 2021 року позичальник мав повернути 4 750,00 грн суми кредиту та 1 292,00 грн нарахованих процентів, всього до сплати 6 042,00 грн (а.с.22). Квитанцією №383936483 від 09 березня 2021 року підтверджується, що ТОВ «ФК «Фінанс інновація» перерахувало на картковий рахунок НОМЕР_1 , який належить відповідачу, грошові кошти у розмірі 4 750,00 грн. У графі «призначення» вказано перерахування коштів за договором 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року на умовах фінансового кредиту (а.с.23). Факт отримання вказаних коштів від ТОВ «ФК «Фінанс інновація», ОСОБА_3 в сумі 4 750,00 грн під час розгляду справи в суді першої інстанції визнав. Отже, зазначені обставини в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Відповідно до договору про відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 від 17 червня 2021 року ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» відступило ТОВ «ФК «Ріальто» право вимоги до позичальників за кредитним договорами, зокрема і до відповідача ОСОБА_1 , який в списку акту-передачі прав №1 від 17 червня 2021 року значиться під номером «1694» (а.с.51). У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://monetka.com.ua та https://monetka.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. На підтвердження укладення кредитного договору № 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року позивачем надано послідовність укладення зазначеного договору, із якої вбачається, що 09 березня 2021 року о 19:46:26 позичальник здійснив введення даних по заяві та о 19:51:40 створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника; о 19:51:40 позичальнику відправлено sms повідомлення про погодження кредиту з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору; о 19:51:49 позичальником підписано одноразовим ідентифікатором 737618 кредитний договір та відправлено товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт); о 19:52:03 друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника та кредитні кошти перераховано на карту позичальника (а.с.25). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. З огляду на викладене вище, встановлено, що відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що факт укладення договору № 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. За змістом ст. ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору. За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором № 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року станом на 16 листопада 2022 року у ОСОБА_1 перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 25 992,00 грн, яка складається з: 4 750,00 грн заборгованість за кредитом, 1 292,00 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 09 березня 2021 року по 10 квітня 2021 року (включно), 19 950,00 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 11 квітня 2021 року по 08 серпня 2021 року (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (а.с. 24). Вказаний розрахунок відповідачем не спростований. Згідно з пунктами 1.1-1.4 умов договору, товариство надає позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 4 750,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Процентна ставка за користування кредитом - 1,7 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 16 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (далі-Правила), які розміщені на сайті monetka.ua (а.с.29-36). Відповідно пункту 2.4.1. договору позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути Кредит та сплатити проценти за його користування. Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує плату за користування кредитом за підвищеною ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. У п. п. 5.2-5.2.2, позичальник, підписуючи даний договір, засвідчив, що ознайомлений, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та Правил і зобов`язується їх дотримуватись; інформація, надана товариством, забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги за цим договором без нав`язування її придбання. Згідно п. 4.14 Правил, впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані проценти по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому, продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отримання кредиту, та діє з дати сплати нарахованих процентів. Також, для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів. Встановлено, що строк дії договору від 09 березня 2021 року сторонами визначений 16 днів, якщо позичальник не виявить наміру пролонгувати даний договір (п. 1.3 договору). 26 березня 2021 року ОСОБА_1 було вчинено дії, обумовлені в п. 4.14 Правил, а саме: сплата нарахованих позивачем відсотків за кредитним договором у розмірі 1 292,00 грн, отже договір кредиту № 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року був пролонгований (а.с.24). Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 в подальшому таких дій, які обумовлені в п. 4.14 Правил, отже договір кредиту № 210309-24168-4 від 09 березня 2021 року не був пролонгований та закінчив свою дію 10 квітня 2021 року. Отже, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 750,00 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за період з 09 березня 2021 року по 10 квітня 2021 року (включно) є правильними. Водночас, колегія суддів не може погодитись, з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК» Ріальто» щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 11 квітня 2021 року по 08 серпня 2021 року (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 19 950,00 грн з огляду на наступне. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Як убачається з абзацу 2 пункту 3.3 Кредитного договору, сторони домовились, що процентна ставка, визначена в цьому пункті Договору, нараховується відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є обґрунтованою. Разом з тим, у пункті 8.38 Постанови від 18 березня 2020 року № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Колегія суддів вважає, що встановлений у п. 3.3 Кредитного договору розмір процентів (1277,5 %), що нараховані за частиною другою статті 625 ЦК України, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а тому вважає за необхідне зменшити заборгованість за процентами з 19 500,00 грн до розміру заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 750,00 грн. Проте, суд першої інстанції вищезазначеного не врахував, не надав належної оцінки доказам у справі в цілому, так і кожному доказу, який міститься в справі, тому є підстави для скасування рішення Орждонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованість за Кредитним договором № 210309-24168 від 09 березня 2021 року у розмірі 10 792,00 грн, з яких: 4 750,00 грн - заборгованості за кредитом; 1 292,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 09 березня 2021 року по 10 квітня 2021 року (включно); 4 750,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 11 квітня 2021 року по 08 серпня 2021 року (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України. В іншій частині позову ТОВ «ФК «Ріальто», відмовити. Аргументи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ріальто» частково є виправданими Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції відхиляючи аргументи представника відповідача адвоката Тимошенко А.В. в частині стягнення простроченої заборгованості за процентами, оскільки відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, вірно встановив наступне. Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває до теперішнього часу. З копії військового квитка, вбачається, що відповідач почав проходити військову службу з 25 травня 2022 року, раніше у Збройних Силах України не служив. Натомість, позивач просить стягнути заборгованість за процентами з відповідача станом на 16 листопада 2021 року, тобто в період, коли положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджувалась на відповідача. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2022 року у справі N 201/3828/21 (провадження N 61-8927св22), з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі N 357/380/20 (провадження N 14-20цс22), зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі N 9901/350/18 (провадження N 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 (провадження N 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі N 908/299/18 (провадження N 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі N 550/936/18 (провадження N 14-26цс)". Адвокат Руденко К.В. у позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн, на підтвердження чого надав: копію договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Ріальто» та ФОП Руденко К.В. , копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВІ № 2412, видане Радою адвокатів Полтавської області 23 жовтня 2018 року, копію довіреності від 17 червня 2022 року, видану ТОВ «ФК «Ріальто» адвокату Руденку К.В. на представництво інтересів у судах, копію платіжного доручення №364 від 11 листопада 2022 року на суму 135 000,00 грн, копію акту приймання передачі наданих послуг від 14 жовтня 2022 року № 10 до договору про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02 червня 2022 року (а.с.52-61). В пункті п. 3.1 Договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року зазначено перелік послуг виконавця та їх вартість (а.с.53). Відповідно до копії Акту приймання передачі наданих послуг від 14 жовтня 2022 року № 10 до договору про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02 червня 2022 року, адвокатом було надано послуги на суму 9 000,00 грн, з яких: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 210309-24168 від 09 березня 2021 року та клопотання про витребування доказів, що подається разом з позовною заявою становить 8 000,00 грн, складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за договором № 210309-24168-4 від 03 березня 2021 року складає 1 000,00 грн(а.с.59-61). У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, у якому зазначив, що судові витрати у розмірі 9 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягу послуг, затрачених ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Справа є максимально простою і не вимагає спеціальних знань. Відшкодування позивачу витрат можливо у розмірі 4 000,00 грн (а.с.84-88). З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом Руденко К.В. юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом Руденко К.В. на виконання відповідних робіт (надання послуг), клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням непомірності заявлених вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ТОВ «ФК «Ріальто» на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається із доводів апелянта орієнтовний розмір витрат, до складу яких входить витрати на професійну правничу допомогу становить 12 000,00 грн за складання та подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення у цій справі (а.с.124-127). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «Ріальто» надано: копію Договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Ріальто» та ФОП Руденко К.В. , копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВІ № 2412, видане Радою адвокатів Полтавської області 23 жовтня 2018 року, копію довіреності від 17 червня 2022 року, видану ТОВ «ФК «Ріальто» адвокату Руденку К.В. на представництво інтересів у судах, копію платіжного доручення №338 від 03 квітня 2023 року на суму 12 000,00 грн, копію акту приймання передачі наданих послуг від 31 березня 2023 року № 64 до договору про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02 червня 2022 року, відповідно до якого оплата за підготовку та подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року по справі № 335/7876/22 за позовом ТОВ «ФК «Ріальто» до ОСОБА_1 розмір гонорару становить 12 000,00 грн (а.с.52-56, 135-138). Отже у справі, що переглядається, позивачу професійну правничу допомогу надавав адвокат Руденко К.В. на підставі Договору №02/06/2022 від 02 червня 2022 року укладеного безпосередньо між ТОВ «ФК «Ріальто» та ФОП Руденко К.В. (а.с.52-56), довіреності від 17 червня 2022 року (а.с.137), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВІ 2412 (а.с.56). В п. 3.1 Договору №02/06/2022 від 02 червня 2022 року зазначено перелік та вартість послуг (а.с.53). Відповідно до копії акту приймання передачі наданих послуг від 31 березня 2023 року № 64 до договору про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02 червня 2022 року, адвокатом було надано послуги на суму 12 000,00 грн, з яких:за підготовку та подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року по справі № 335/7876/22 за позовом ТОВ «ФК «Ріальто» до ОСОБА_1 розмір гонорару становить 12 000,00 грн (а.с.135). Водночас, на підтвердження понесених ТОВ «ФК «Ріальто» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн за складання та подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення у цій справі, апелянтом надано завірену копію платіжної інструкції № 338 від 03 квітня 2023 року про сплату витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн (а.с.136). Взявши до уваги надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, враховуючи обсяг наданих адвокатом Руденко К.В. послуг, співмірність наданих адвокатом послуг, зокрема, що справу було розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, часткове задоволення апеляційної скарги, наявність у відзиві на позовну заяву клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, проаналізувавши матеріали цивільної справи, апеляційний суд доходить висновку, що дана справа є незначної складності й не потребувала заявленого позивачем часу для підготовки процесуальних документів адвокатом, виходячи з співмірності заявлених вимог, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду у розмірі 12 000,00 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 1 500,00 грн, стягнувши зазначену суму з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто». Щодо сплати судового збору. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п.п.б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Позивач ТОВ «ФК «Ріальто» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 481,00 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією № 391 від 15 листопада 2022 року (а.с.2), за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією № 343 від 03 квітня 2023 року (а.с.128). Відповідач ОСОБА_1 відповідно до військового квитка серія НОМЕР_6 від 26 травня 2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України з 25 травня 2022 року, про що також свідчить довідка Центрального об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримка міста Запоріжжя Міністерства оборони України № 3/603 від 16 чсервня 2022 року (а.с. 95-98). Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати позивачу підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пропорційно до задоволеної частини вимог відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, а саме: за подання позовної заяви у розмірі 1 030,12 грн (10 792,00х2 481,00:25 992,00), за подання апеляційної скарги у розмірі 1 545,18 грн (10 792,00х3 721,50:25 992,00), а всього у розмірі 2 575,30 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»,задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто`заборгованість за Кредитним договором № 210309-24168 від 09 березня 2021 року у розмірі 10 792,00 грн, з яких: 4 750,00 грн - заборгованості за кредитом; 1 292,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 09 березня 2021 року по 10 квітня 2021 року (включно); 4 750,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 11 квітня 2021 року по 08 серпня 2021 року (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої у розмірі 4 000, грн, в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500,00 грн, всього у розмірі 5 150 грн. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 030,12 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 1 545,18 грн, всього у розмірі 2 575,30 грн, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 17 травня 2023 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.