LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд750/1446/23

від 16.05.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2023 - без змін.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/1446/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Рахманкулова І.П. ПОСТАНОВА Іменем України 16 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи - Приватного підприємства «Агроспецтранс» про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00004234 та серії АА № 00004238 від 25.01.2023. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2023 у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані постанови про притягнення позивача до відповідальності є неправомірними. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00004234 від 25.01.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 8500 грн. за те, що він 06.12.2022 о 04 год. 06 хв. за адресою: Н-03, Житомир-Чернівці, км 246+654 транспортний засіб DAF FT XF105, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: загальної маси транспортного засобу на 7,659% (0,881 тон). Також, постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00004238 від 25.01.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 8500 грн. за те, що 06.12.2022 о 07 год. 08 хв. за адресою: Н-03, Житомир-Чернівці, км 246+654 транспортний засіб DAF FT XF105, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: загальної маси транспортного засобу на 9,85% (1,133 тон). Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про існування підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за спірне правопорушення. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення): трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни. Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Частиною другою статті 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: - п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; - двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; - трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Згідно примітки до наведеної статті, підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Таким чином, виключно за наявності відповідного дозволу допускається участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР, зокрема, фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення): трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни. При перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Звертаючись до суду із позовом, позивач наполягав на тому, що він не є належною особою, яка має нести відповідальність за спірні правопорушення. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Як вірно встановив суд першої інстанції, факт належності позивачу спірних транспортних засобів ним не заперечується. Доводів, а також доказів тому до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про іншого належного користувача відповідних транспортних засобів до суду надано не було. Укладення позивачем договорів оренди транспортних засобів без внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про іншого належного користувача не звільняє власника таких транспортних засобів від відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП. Доказів щодо наявності підстав для звільнення позивача від відповідальності згідно статті 279-7 КУпАП до суду надано не було. З огляду на це, позивач є належним суб`єктом відповідальності за спірні правопорушення, передбачені частиною другою статті 132-1 КУпАП. В апеляційній скарзі позивач також посилається на те, що оскаржувана постанова не містить відомостей щодо фактично зафіксованих вагових параметрів транспортного засобу, на ненадання цих відомостей відповідачем до суду, невідповідність приладів, якими здійснювалося вимірювання ваги та інші обставини, які не були вказані підставою позову та не заявлялися під час розгляду справи у суді першої інстанції. Відповідно до частини п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє згадані доводи скаржника в силу частини п`ятої статті 308 КАС як такі, що не були заявлені в суді першої інстанції. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2023 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя А.Ю. Коротких

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»