Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/4726/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3696/23 Справа № 210/4726/22 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/4726/22 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 31 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Скотар Р.Є., - ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу, в обґрунтування якого зазначив, що перебуваючи в трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і праціючи на посаді різальник гарячого металу 5 розряду сортопрокатного цеху №2 прокатного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 23.07.2013 року о 18 год. 20 хв. зазнав нещасного випадку на виробництві, що підтверджується Актом №20 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом затвердженим 18.06.2014 року, Актом проведення розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 23 липня 2013 року о 18 год. 20 хв. затвердженим 18.06.2014 року та трудовою книжкою. Відповідно до п.4 Акту проведення розслідування нещасного випадку (аварії), причинами його настання є: «невиконання інструкції з охорони праці порушені вимоги п.п. 3.1.15, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 інструкції з охорони праці для різальника гарячого металу, різальника гарячого металу (старшого), різальника гарячого металу (бригадира) сортопрокатного цеху №2 ОП.082.05.10, п.п.1.13, 3.1., 14.4, 14.5 інструкції з охорони праці «Загальні вимоги безпеки для робітників підприємства» ОП.228.01.12, ст.14 Закону України «Про охорону праці»». Технічні та психофізичні причини комісією не встановлені. 18.03.2014р. у зв`язку із трудовим каліцтвом, що сталось з вини відповідача позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20%, визначено необхідність забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ №0004784. У зв`язку з отриманням хронічного професійного захворювання - порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває біль у грудях, недостатність рухливості. Тому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь 65000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 31 січня 2023 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 40000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду змінити, збільшивши суму відшкодування моральної шкоди до 65000 грн. В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції не підійшов ретельно до того, аби присуджена сума відшкодування відповідала критеріям розумності, виваженості та справедливості, та не зазначив мотивів, що свідчили б про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування. Позивач постійно відчуває біль, обґрунтовану важкістю самопочуття, професійне захворювання призводить до суттєвого обмеження можливостей організму, порушення його функцій. втрати можливості повноцінно працювати, забезпечувати сім?ю. Дані обставини заслуговують особливої уваги, однак вони не були досліджені та враховані судом першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 65000 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи з 24.12.2003 року по 14.10.2013 року в трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», 23.07.2013 року о 18 год. 20 хв. зазнав нещасного випадку на виробництві, що підтверджується Актом №20 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 18.06.2014 року. З п.3 Акту проведення розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 23 липня 2013 року о 18 годині 20 хвилині від 18.06.2014р. дійсно вбачається, що 23.04.2013р. (в зміні з 15-00 до 22-00 години) різальник гарячого металу 5 розряду сортопрокатного цеху №2 прокатного департаменту ПАТ ««АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 , прибувши на підприємство та перевдягнувшись у спецодяг та спецвзуття, о 14 годні 40 хвилин прибув на змінно-зустрічні збори дрібносортового стану 540-4, на яких отримав від керівника робіт змінного майстра основної виробничої дільниці ОСОБА_2 виробничу інформацію, завдання на виконання робіт та усний інструктаж з його безпечного виконання, в тому числі й забезпечення особистої безпеки. Після закінчення змінно-зустрічних зборів о 15-00 годині, позивач направився на своє робоче місце - дільницю прибирання готового прокату дрібно сортового стану 250-4. О 18 годині 10 хвилин під час прокатки арматурного прокату діаметром 12 мм сталося застрягання одного прутка арматури в районі 161 клапана першого ряду лівого боку холодильника. Оператор поста управління №10 (холодильник) ОСОБА_3 по селекторному зв`язку передала інформацію про застрягання прутка на пост управління №4 (чорнова група) оператора поста управління станом гарячої прокатки ОСОБА_4 , який в свою чергу дав команду на заборону видачі з нагрівальної печі чергової заготівки, щоб після виходу останнього прутка на холодильник зупинити прокатку на стані та прибрати застряглий пруток. Приблизно о 18 години 15 хвилин ОСОБА_3 побачила, що на площадку вздовж лівого боку холодильника піднявся різальник гарячого металу ОСОБА_1 , який незважаючи на ввімкнений зелений сигнал світлової виробничої сигналізації (забороняючий вихід на холодильник під час прокатки), направився до застряглого прутка безпосередньо по рейковому полю холодильника, тим самим опинившись в небезпечній зоні. ОСОБА_3 негайно ввімкнула аварійні ножиці для порізки прутків останнього прокату, що надходили на холодильник з чистової групи клітей, та забороняючий прокатку червоний сигнал світлової виробничої сигналізації. Один з останніх прутків зачепив застряглий пруток, змінив напрямок руху та відлетів в бік ОСОБА_1 (який знаходився на рейковому полі) та проштрикнув йому стегна. ОСОБА_3 по селекторному зв`язку негайно повідомила про нещасний випадок ОСОБА_2 , який знаходився в приміщенні поста управління №4. ОСОБА_1 був доставлений до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР», де був госпіталізований з діагнозом комбінована травма. Колото-рвані рани обох стегон. Термічні опіки обох стегон та калитки II - III А ст. Закрита травма грудної клітини: Правобічний пневмоторакс (а.с. 17-22). Причинами настання нещасного випадку є Невиконання інструкції з охорони праці порушені вимоги п.п. 3.1.15, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 інструкції з охорони праці для різальника гарячого металу, різальника гарячого металу (старшого), різальника гарячого металу (бригадира) сортопрокатного цеху №2 ОП.082.05.10, п.п. 1.13, 3.1., 14.4, 14.5 інструкції з охорони праці «Загальні вимоги безпеки для робітників підприємства» ОП.228.01.12, ст. 14 Закону України «Про охорону праці». Технічні та психофізичні причини комісією не встановлені (а.с.21). Відповідно до виписки КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР» від 23 липня 2013 року ОСОБА_1 було встановлено діагноз: комбінована травма, колото-рвані рани обох стегон, термічні опіки обох стегон та калитки 3 АБ ст. 3% п.т. ЗТГ, закрита травма грудної клітини: правобічний пневмоторакс, шок 3-4. Так, ОСОБА_1 , 18.03.2014 року первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20%, визначено необхідність забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ №000478. Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №002861 від 17.03.2015р., позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20%, визначено необхідність забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №017136 від 14.03.2017р. Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20%, визначено необхідність забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №052742 від 10.03.2020р. Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20%, визначено необхідність забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що нещасний випадок із позивачем стався під час виконання трудових обов`язків в результаті взаємодії з джерелом підвищеної небезпеки, яке належить відповідачу, тому відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди завданої позивачу, незалежно від того, чи є вина потерпілої особи. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховував характер та обсяг його душевних та фізичних страждань, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності, зокрема 20% втрати професійної працездатності, та вважав за доцільне стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 40000 грн. Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційної скарги виходить з наступного. Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб (статті 1187 ЦК України). При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, акт проведення розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 23 липня 2013 року о 18 годині 20 хвилин від 18 червня 2014 року та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 20 відсотків втрати працездатності. Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 23 липня 2013 року о 18 годині 20 хвилин від 18 червня 2014 року , стосовно ОСОБА_1 зазначено, що причинами настання нещасного випадку є невиконання інструкції з охорони праці порушені вимоги п.п. 3.1.15, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 інструкції з охорони праці для різальника гарячого металу, різальника гарячого металу (старшого), різальника гарячого металу (бригадира) сортопрокатного цеху №2 ОП.082.05.10, п.п. 1.13, 3.1., 14.4, 14.5 інструкції з охорони праці «Загальні вимоги безпеки для робітників підприємства» ОП.228.01.12, ст. 14 Закону України «Про охорону праці». Технічні та психофізичні причини комісією не встановлені Таким чином, в даному випадку нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача). Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок правонаступника роботодавця, тобто АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 40000 грн., суд виходив з обставин заподіяння ушкоджень, характеру захворювання, безумовної наявності фізичних і моральних страждань позивача у зв`язку з нещасним випадком, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках. Між тим колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача. Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з нещасним випадком позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 20% безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він вимушений проходити лікування, відновлення його стану здоров`я неможливе. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (40000 грн.) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсації моральних страждань позивача. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Отже, з урахуванням того, що позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 20%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 40000 грн. до заявлених позивачем 65000 грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами. Визначаючи суму до стягнення, апеляційний суд звертає увагу та те, що вона підлягає присудженню без утримання податків та інших обов`язкових платежів з огляду на наступне. Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Моральна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Задовольняючі апеляційну скаргу позивача, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір», та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача Держави суму судового збору у розмірі 992,40 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 1488,60 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 31 січня 2023 року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_5 , та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень без утримання податків та обов`язкових платежів. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь Держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 1488 (тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 31 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: