Постанова Дніпровський апеляційний суд № 552/5965/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3932/23 Справа № 552/5965/18 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №552/5965/18 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет заставиза апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року (суддя Онопченко Ю.В.), в с т а н о в и в: У жовтні 2018 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02 лютого 2012 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.13108, за яким останній отримав кредит у розмірі 149999,90 грн, у тому числі на купівлю транспортного засобу «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, чорний колір, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , строк користування кредитними коштами за кредитним договором визначено до 02 лютого 2019 року. Частина грошових коштів була перерахована на купівлю автомобіля, решта перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат, пов`язаних із купівлею автомобіля. Додатком № 1 до кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, відповідно до якого відповідач мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів. Кредитні кошти було надано в користування зі сплатою відсоткової (процентної) ставки у розмірі 21,99 % та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору. У забезпечення виконання кредитних зобов`язань між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу «Chevrolet Cruze», за умовами якого відчуження предмета застави здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя. ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, останній платіж було здійснено 21 червня 2013, тому станом на 17 вересня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 339239,31 грн, з яких: основний борг - 18719,20 грн, прострочений борг - 128041,42 грн, прострочені проценти - 171115,61 грн, строкові проценти - 14977,28 грн, дебіторська заборгованість - 2635,80 грн, інші штрафні санкції - 3750,00 грн. 21 березня 2018 року на адресу ОСОБА_1 позивачем було направлено вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань, з вимогою протягом 30 календарних днів з дня направлення вимоги виконати зобов`язання за кредитним договором. Однак, всупереч умовам договору, ОСОБА_1 не сплатив заборгованість, та без письмової згоди позивача відчужив вищевказаний автомобіль ОСОБА_2 . З урахуванням уточнень АТ «ІдеяБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №910.13108 в сумі 339239,31 грн; вилучити у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та передати його АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації; в рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь АТ «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.13108, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , сумі 339239,31 грн., звернути стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , а саме: автомобіль «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, чорний колір, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів; стягнути з відповідачів на користь АТ «Ідея Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 5088,59 грн. Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № 910.13108 у сумі 339239,31 грн, з яких: основний борг - 18719,20 грн, прострочений борг - 128041,42 грн, прострочені проценти - 171115,61 грн, строкові проценти - 14977,28 грн, дебіторська заборгованість - 2635,80 грн, інші штрафні санкції - 3750,00 грн. Вилучено у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме: автомобіль «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, чорний колір, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та передано акціонерному товариству «Ідея Банк», на період до його реалізації. В рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.13108, укладеного між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в сумі 339239,31 грн, звернуто стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , а саме: автомобіль «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, чорний колір, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів. Вирішено питання про судові витрати. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. З вказаним заочним рішення не погодився відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 ,та оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року в частині вилучення у ОСОБА_2 транспортного засобу «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, чорний колір, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , та передачі його АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації та звернення в рахунок погашення зобов`язань ОСОБА_1 ; та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині вилучення транспортного засобу «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, чорний колір, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , та передачі його АТ «Ідея Банк» на період його реалізації та звернення в рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки він не отримував поштових повідомлень, оскільки в період з 01 листопада 2019 року по 31 грудня 2020 року він фактично проживав у місті Києві. Своїми діями суд позбавив його права на захист своїх інтересів та майнових прав. Звертає увагу суду, що всупереч пункту 2 параграфу 2 договору застави транспортного засобу № 910.13108 від 09 квітня 2012 року ОСОБА_1 продав вказаний автомобіль ОСОБА_4 , яка зареєструвала його 23 липня 2013 року, та в свою чергу 16 липня 2014 року продала авто ОСОБА_5 , яка 10 грудня 2014 року продала автомобіль ОСОБА_6 . 1 вже 15 грудня 2016 року ОСОБА_2 , придбавши автомобіль у ОСОБА_6 , зареєстрував його на себе (згідно відповіді головного сервісного центру МВС України від 20 березня 2018 року №31/7575). Тому на дату реєстрації ОСОБА_2 не знав та не міг знати про обтяження вказаного транспортного засобу. Представник позивача Акціонерного товариства «Ідея Банк» надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник позивача АТ «Ідея Банк» та відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та про доставку повідомлення. Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, лише в оскаржуваній частині судового рішення і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 02 лютого 2012 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.13108, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 149999,90 грн, на купівлю транспортного засобу «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, чорний колір, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , строк користування кредитними коштами за кредитним договором визначено до 02 лютого 2019 року. Частина грошових коштів була перерахована на купівлю автомобіля, решта перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат, пов`язаних із купівлею автомобіля. Додатком № 1 до кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, відповідно до якого відповідач мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів, Кредитні кошти було надано в користування зі сплатою відсоткової (процентної) ставки у розмірі 21,99 % та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору (а.с. 10-15 т.1). 09 квітня 2012 року у забезпечення виконання грошових зобов`язань між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» укладено договір застави, за яким передано у заставу автомобіль «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . За домовленістю сторін вартість предмета застави визначено в розмірі 184900,00 грн (а.с. 24-25 т. 1). Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 17 вересня 2018 року загальний розмір заборгованості за договором складає 339239,31 грн, з яких: основний борг - 18719,20 грн, прострочений борг - 128041,42 грн, прострочені проценти - 171115,61 грн, строкові проценти - 14977,28 грн, нарахована комісія - 0 грн, прострочена комісія - 0 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань - 0 грн, віндикаційні витрати - 0 грн, дебіторська заборгованість - 2635,80 грн, інші штрафні санкції - 3750,00 грн (а.с. 34-36 т. 1). З Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що 12 квітня 2012 року АТ «Ідея Банк» зареєстровано об`єкт обтяження: автомобіль легковий «Chevrolet Cruze», номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , сєдан легковий, колір чорний, 2011 року, підстава обтяження: договір застави транспортного засобу від 09 квітня 2012 року (а.с. 29-30 т. 1). Відповідно до листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 20 березня 2018 року автомобіль «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований 15 грудня 2016 року за ОСОБА_2 (а.с. 33 т. 1). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та законності заявлених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає встановленим обставинам та вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами. Положеннями частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу статті 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Згідно положень статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до вимог частини 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 591 ЦК України визначено, що реалізація предмета застави, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається у порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. Частиною 1 статті 19 Закону України «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане, якщо інше не передбачено законом чи договором. Відповідно до вимог частини 7 статті 20 цього Закону звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Згідно із статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, серед іншого, зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Таким чином застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, і на неї може бути звернено стягнення в рахунок задоволення вимог заставодержателя. Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 202/32128/13-ц. Відповідно до пункту 1 параграфу 5 укладеного між сторонами договору застави транспортного засобу, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором та/або договором застави. Пунктом 2 параграфу 5 договору застави обумовлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі. Судом встановлено, що за кредитним договором №910.13108, укладеним 02 лютого 2012 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , утворилась заборгованість у зв`язку із неналежним виконанням боржником обов`язків по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним. Відтак, звернення кредитора до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення своїх вимог по стягненню заборгованості за кредитним договором відповідає діючому законодавству, у зв`язку із чим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет застави. При цьому, зміна власника заставного транспортного засобу, відносно якого зареєстроване обтяження, не є перешкодою для задоволення за рахунок цього майна вимог банку у випадку порушення заставодавцем своїх кредитних зобов`язань. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року по справі № 461/11912/15-ц. Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частин 1 - 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки позивачем суду надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем автомобіля, оскільки на час реєстрації автомобіля на знав та не міг знати про його обтяження, відтак звернення стягнення на цей автомобіль порушує його права, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного. Згідно із частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Частиною 1 статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13 та від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14. Тобто, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. З матеріалів справи вбачається, що на час перереєстрації автомобіля за покупцем ОСОБА_2 спірний автомобіль «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, чорний колір, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , перебував у заставі банку та був внесений в Державний реєстр обтяжень рухомого майна з 12 квітня 2012 року за №12395355 року (а.с. 31-32 т. 1). Відтак, ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем автомобіля «Chevrolet Cruze», 2011 року випуску, чорний колір, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , на який у зв`язку із цим може бути звернуто стягнення. Доводи апеляційної щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи є необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників в судове засідання (або для участі у вчиненні процесуальної дії), якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються за допомогою судових повісток про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. За загальним правилом, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про отримання судової повістки з відміткою про дату вручення повертається до суду (того ж дня) і приєднується до матеріалів справи. Як передбачено частиною 3 статті 130 ЦПК України якщо особу, якій адресована повістка, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з адресатом. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається повідомленою належним чином. Відповідно до пункту 99 Правил надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила) рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. Зі справи вбачається, що на адресу реєстрації ОСОБА_2 суд першої інстанції неодноразово направляв рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Рекомендовані поштові повідомлення про розгляд справи були отримані скаржником 27 листопада 2019 року (а.с. 105 т. 1), 22 лютого 2020 року (а.с. 113 т. 1), 28 квітня 2020 року (а.с. 121 т. 1), 15 вересня 2020 року (а.с. 135 т. 1), 27 листопада 2020 року (а.с. 1142 т. 1) та 21 січня 2021 року (а.с. 149 т. 1), що свідчить про обізнаність ОСОБА_2 про існування справи та її розгляд. Надані скаржником копії договорів оренди на підтвердження його мешкання в період з 01 листопада 2023 року по 31 грудня 2020 року в місті Києві не можуть бути прийнятими до уваги суду з огляду на їх необґрунтованість, оскільки орендування житла в іншому місті не виключає можливості перебування ОСОБА_2 за місцем його реєстрації та отримання ним судових повідомлень. Разом з тим, отримання рекомендованого повідомлення 21 січня 2021 року відповідачем не спростовано, а отже колегія апеляційного суду приходить до висновку про обізнаність відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи. Крім того, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення не спростовують, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норми процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням усіх обставин справи в їх сукупності та перевіркою їх наявними у справі доказами. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин з дотриманням норм матеріального та процесуального, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині вилучення у ОСОБА_2 транспортного засобу для передачі його АТ «Ідея Банк» на період його реалізації та звернення в рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 травня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста