Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/842/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4341/23 Справа № 210/842/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №210/842/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року про передання справи за встановленою підсудністю (суддя Сільченко В.Є.), в с т а н о в и в: В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що фактично між сторонами припинено шлюбні відносини, збереження такого шлюбу суперечить інтересам сторін,просила розірвати шлюб між ними, зареєстрований 19 червня 2021 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №288. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направлено до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за встановленою підсудністю. З вказаною ухвалою не погодилась позивачка ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року, повернути справу до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року та зобов`язати суд розглянути її позов про розірвання шлюбу, задовольнивши його. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали не дотримався роз`яснень частин 2 та 3 пункту постанови Пленуму «Про судове рішення» від 29 грудня 1976 року №11 та норм ЦПК України та допустився прийняття помилкової ухвали. Вважає, що нею подано всі документи в повному обсязі, які необхідні для розгляду справи. Від відповідача у справі відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена, про що свідчить довідка про доставку повідомлення. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення. Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про розірвання шлюбу (а.с. 2-3). Згідно із паспортом серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5). Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг управління з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб від 16 лютого 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20 жовтня 2020 року знятий з зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11). Передаючи справу на розгляд до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано жодних доказів для застосування частини 2 статті 28 ЦПК України, а останнє відоме місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_2 . Таке рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 ЦПК України). Для визначення підсудності у цій справі підлягає з`ясуванню чи є підстави для визначення підсудності справи відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України чи за правилами частини 1 статті 27 ЦПК України. Як зауважив Верховний Суд в своїй постанові від 17 листопада 2022 року у справі №691/914/19 дотримання прав людини, зокрема права на законного і компетентного суддю, є елементом верховенства права. Зміст права на законного і компетентного суддю, зокрема складають положення про те, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у тому суді і тим суддею, до підсудності якого вона віднесена законом. Суд сам повинен вирішувати, чи підсудна йому справа, що надійшла на його розгляд, не звертаючись до посередництва або вказівок вищого суду. Кожен суд повинен знати закони (jura novit curia). Пред`являючи позов, позивачка зазначила своє місце проживання: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Щодо позовів про розірвання шлюбу встановлено виняток із загального правила визначення підсудності, передбаченого статтею 27 ЦПК України. Згідно з частиною 2 статті 28 ЦПК України позов про розірвання шлюбу за місцем проживання позивача може подаватися за наявності одночасно таких обов`язкових умов: 1) якщо на утриманні позивача є малолітні чи неповнолітні діти, 2) існують поважні причини, які перешкоджали чи суттєво утруднюють виїзд позивача до місця проживання відповідача для участі в судових засіданнях. Закон не визначає перелік таких конкретних причин, тому в позовній заяві позивачка мала обґрунтувати підстави для застосування правил альтернативної підсудності. Проте у позовній заяві такого обґрунтування немає. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування альтернативної підсудності, тому мають застосовуватися правила статті 27 ЦПК України, тобто пред`явлені позовні вимоги мають розглядатись за останнім відомим місцем реєстрації відповідача, а саме Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Позивачка в позовній заяві зазначала, що вона має на утриманні трьох неповнолітніх дітей від попередніх відносин та шлюбу, спільних дітей з відповідачем вони не мають. Однак, належних та допустимих доказів перебування на її утриманні малолітніх дітей до позовної заяви не надала. Тому висновок суду першої інстанції про передання справи до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області є правильним. При цьому, копії свідоцтв про народження дітей, додані позивачкою до апеляційної скарги, як підставу для застосування частини 2 статті 28 ЦПК України, не може бути взята до уваги колегією суддів з огляду на наступне. У пункті 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1, 3 статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18). У частинах 1, 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Додаючи до апеляційної скарги копії свідоцтв про народження дітей, позивачка не навела доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках. Враховуючи відсутність обґрунтування позивачкою поважних причин, за яких вона була позбавлена можливості надати суду першої інстанції копії свідоцтв про народження дітей, колегія суддів не може взяти до уваги ці докази як підставу для застосування альтернативної підсудності. Крім того, посилання позивачки в апеляційній скарзі на постанову Пленуму від 29 грудня 1976 року №11 «Про судове рішення» є неспроможним, оскільки така постанова втратила чинність у зв`язку з прийняттям постанови Пленуму Верховного Суду України 18 грудня 2009 року № 14 « Про судове рішення у цивільні справі». З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, апеляційний суд не вбачає підстав задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року про передання справи за встановленою підсудністю залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 17 травня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста